Людиночка

- Це була така хороша людиночка... Добра... Чуйна... - сказала пані Галя і більш нічого сказати не могла, плакала навзрид.

Людиночка. Слово-то яке! Як може бути всього багато в одному-єдиному слові.

Я приїхав на похорон до Макарова на Київщині. Ховали активістку з руху чорнобильців. Її звали пані Катерина. Прізвище я, на жаль, не пам'ятаю. Ми простояли з нею на морозі не одну годину не один день.

Тоді, в 2011 році, чорнобильський рух несподівано "прокинувся". Уряд Азарова, скасувавши пільги, спровокував такий народний гнів, що здавалося, це може перерости у новий майдан.

Одного разу під Кабміном зібралась така сила-силенна людей, що їй кінця-краю видно не було. Пані Катерина була з нами. Спочатку натовп намагалися перелаштувати на якусь єресь горе-вождики деяких чорнобильських організацій, які, вочевидь, про щось "терли" із владою взамін на стримування акцій протесту. Однак, люди їх досить швидко розкусили і вигнали геть.

Далі виступив Ляшко, декілька притомних чорнобильців з різних регіонів і я. Баба Галя з Вишневого сказала, що Януковича треба повісить - і цю думку публіка прийняла найбільш схвально.

Затим прийшов "звездный час городских сумасшедших": до мікрофона дорвалися персонажі, м'яко кажучи, дивного світогляду. І почався бардак. Виступає явно божевільний. Більша частина присутніх його не слухає, викрикуючи щось своє. А частина - взагалі почала розходитись...

Холодно. Дуже холодно. Бр-р-р.

І тут когось осінило: "Пішли на Банкову?".

А пішли! Дія завжди мобілізує і згуртовує.

Садова, Інститутська, несамохіть перекритий рух в центрі Києва, 7-8 тисяч людей, більшість - похилого віку.

Адміністрація тодішнього президента Януковича. Зрозуміло, що Азаров - прем'єр-міністр церемоніальний, і рішення про скасування пільг приймав особисто Портрет.

"Ця влада безнадійно далека від реальності - повиносять їх на вилах. Ох, і почнеться скоро..." - подумав я тоді. Помилився. Почалось. Але не скоро. Через два роки.

Сцени немає. Зате є міліцейський "бобік".
- Я на нього полізу виступать. - каже Ляшко.

Думаю, що жартує. Ні, ти бач, заліз і вимагає мегафон. Говорить чітко і жорстко. Із запалом. Оголений народний нерв.

Виглядає на "бобіку" колоритно. "Аки Ленин на броневике". - каже хтось у мене за спиною.

І тут під ногами Ляшка починає з'являтися паралельний світ. Наче з повітря матеріалізувався водій всередині "бобіка", щось погодив по рації і завів його. Спробував їхати. Пані Катя однією з перших кинулась під той "бобік".

Я не міг не приїхати на прощання з нею.

______
Макарів. Земля вже прийняла її тіло, а душа сиділа десь з нами в кафе на поминках, вслуховуючись у розмови. Наче питала: а коли ж наступний мітинг?

- А коли ж наступний мітинг? - пронеслося серед столу. Хто сказав - не зрозуміло. Ніби, як набір звуків у повітрі виник сам по собі. Може, то душа Катеринина?...

- В середу. - відповів високий кремезний чоловік, встаючи. Він довго говорив про те, якою прекрасною людиною була Катя, не стримуючи сліз. А потім сухо, зовсім іншим голосом: - Може, і ніхто з нас не доживе до того дня, як повернуть пільги...

Щонайменше частково він був правий.

Вічна пам'ять...