Від Донеччини до Кременчука та артобстріли в Дніпропетровській області

Проїжджаючі центром селища в Дніпропетровській області, ми натрапили на воронки від артобстрілів, - це перше, що прийшло на думку від побаченого

Разом із однопартійкою Аліною Радченко, 11 березня відвідали 43 бригаду, яка базується неподалік від Волновахи. Як завжди громадськість прийняла активну участь у зборі волонтерської допомоги. Активну участь взяла громадськість с. Білецьківка Кременчуцького р-ну та активістка, учасниця Революції гідності у Києві Любов Рєзнікова. Пані Люба, напередодні нашої поїздки, організувала жіночок, які з ранку до ночі готували пиріжки та млинці для військових. Передавали також воду, печиво та інші необхідні продукти та речі.

Дорога була без пригод і без ям, навпаки, в деяких Донецьких селах роблять ямкові ремонти доріг.

Передавши допомогу військовим, ми подякували за їх відчайдушність, яка гарантує мир на не окупованих територіях та вирушили до Кременчука.

Проїжджаючі місцевий ринок одного із сіл Донецької області, ми вирішили купити продукти до сніданоку. Люди, відкриті і дружні, ціни не високі, дехто намагався говорити з нами українською і що приємно без русизмів… Купивши шматок свинини, ми від’їхали в лісополосу де розвели багаття для приготування сніданку, із гілок зробили, щось подібне, проте, набагато цікавіше за шампур… - відпочинок на свіжому повітрі, все що треба після тривалої поїздки. Сиділи і міркували, - чому Росія сунулась в Україну, який захист «рускагаварящева» населення…!? Спілкуючись про політику і історію, про щирих і занадто довірливих українців…, - непомітно швидко приготувалось м'ясо, скуштувавши яке, ми вирушили в далеку путь.

Минаючи село за селом, ми опинились у селищі Покровське Дніпропетровської області. Проїжджаючі центром селища, ми натрапили на воронки від артобстрілів, - це перше, що прийшло на думку від побаченого. Селище Покровське, яке має близько 10 тисяч населення, є не бідним населеним пунктом, дорогі автівки, великі супермаркети в яких багато людей…, - всі ознаки платоспроможності і розвитку територіальної громади, проте, чому така руїна на артеріях міста, де дорожнє полотно? Про це ми зайшли запитати до селищної голови Спажевої Світлани Анатолійївни. Зайшовши в будівлю селищної ради, ми були шоковані від побаченого, адже піднімаючись на другий поверх, над нами нависла загроза, це була штукатурка, яка якимось дивом трималась за стіну… Відчинивши двері в кабінет до голови, відчули, що всі загрози позаду, адже «покої» голови хизувались хорошим ремонтом.

Перевіривши статті видатків місцевого бюджету та провівши консультативну бесіду із головою, я пообіцяв контролювати подальші дії голови Покровської ради щодо цільового використання місцевого бюджету на користь територіальної громади… Адже як з’ясувалось, місцевий бюджет спрямовували на комунальні установи районної ради, а не на користь жителів Покровська.