Цікаві спільноти. ГО «СПАС»!

Інтерв'ю Олега Пилипенка, лідера громадської організації «СУСПІЛЬНО ПРАВОЗАХИСНИЙ АКТИВ СПРАВЕДЛИВІСТЬ», скорочено – ГО «СПАС».

Громадська організація «СПАС» - львівська спільнота, яка беззаперечно привертає увагу до себе та власної діяльності. Активісти ГО «СПАС» багато разів змушували владу зупинитися і діяти в рамках закону, вносили місцеві, регіональні та всеукраїнські законодавчі ініціативи, допомагали найбільш потребуючим верствам населення. Прості люди, як і ми з вами, у вільний від роботи та сімейного побуту час не забувають подбати про інтереси громадськості. Їх здобутками пишаються, їх принциповості бояться.

Інтерв'ю Олега Пилипенка, лідера громадської організації «СУСПІЛЬНО ПРАВОЗАХИСНИЙ АКТИВ СПРАВЕДЛИВІСТЬ», скорочено – ГО «СПАС».

Олеже, резонансна діяльність громадської організації «СУСПІЛЬНО ПРАВОЗАХИСНИЙ АКТИВ СПРАВЕДЛИВІСТЬ» насправді дещо інтригує та викликає дуже багато запитань не лише у пересічних мешканців Львівщини, але й у столичних високопосадовців і навіть закордоном. Розкажи детальніше про етапи діяльності координованої тобою організації.

- ГО «СПАС» була зареєстрована і розпочала свою діяльність весною 2011 року. Отже нам скоро 6 років! Наше коло однодумців спочатку було зовсім не великим. Особисто я навіть не був засновником організації, проте з першого ж дня став її координатором. Організація створювалася як правозахисна і більшість її членів були юристи за освітою і досвідом роботи. Але я швидко перепрофілював ГО "СПАС» на універсальний громадський майданчик. Першою нашою доброю справою стала організація громадської приймальні. Ми вислуховували людей, надавали їм консультації, робили щодо їх проблем запити і заяви в органи влади і місцевого самоврядування, складали для них позовні заяви. Приймальня працювала у визначені дні тиждня ввечері, у вихідні дні. Ми проінформували про її функціонування львів’ян листівками та через соціальні мережі в Інтернет. І люди почали приходити до нас з своїми бідами.

Можливо пригадаєш і назвеш когось з цих людей, їх проблеми, якісь подробиці?

- На скільки я пригадую, перші до нас звернулися мешканці вулиці Яцкова, у них були непорозуміння з громадською організацією «Місійне згромадження імені святих Кирила і Мефодія». Останні користувалися земельною ділянкою по вулиці Яцкова, 13, де був розташований колишній дитячий заклад №77. Виявилося, що громадській організації «Місійне Згромадження імені святих Кирила та Мефодія» Львівська міська рада надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, для будівництва 6-поверхового житлового будинку. Мешканцям справді бракувало дитячого садочку, натомість місцеву владу більше цікавили не потреби мешканців і не маленькі львівяни, а забудовники. На превеликий жаль, дуже швидко ми зіштовхнулися з багатьма аналогічними прецендентами по цілому місту. Дитячі садочки, дитячі майданчики, територія шкіл, сквери… Влада діяла системно і шаблонно, нехтуючи думкою громади.

Наглі забудовники – це проблема львів’ян і сьогодні. А з якими проблемами ще зверталися мешканці Львова у 2011му?

- З житлово-комунальними! До нас зверталося багато мешканців Сихова. Скарги були в першу чергу на ТзОВ «Стимул-Сихів». Це приватний ЖЕК. Адміністрацією діючого мера Андрія Садового «Стимул-Сихів» проголошувався як дуже вдалий експеримент у сфері обслуговування житлового фонда Львова. Наголошувалося на тому, що приватні ЖЕКи це майбутнє Львова, що послуги приватників якісніші. Насправді мотиви створення приватного комунального підприємства могли бути дещо іншими. Керівництво «Стимул-Сихів» підтримувало Андрія Садового на місцевих виборах у 2006му році. Очевидно, що підприємство, яке за своїми КВЕДами було фактично майстернею - ремонтувало взуття і одяг , без необхідних дозволів і ліцензій в сфері ремонту та експлуатації житлового фонду, внутрішніх комунікацій, - отримало можливість бути приватним ЖЕКом не просто так. Багато скарг на бездіяльність ЖЕКів було і від мешканців центральної частини Львова. Переважно на роботу ЛКП «Цитадель-центр» і ЛКП «Айсберг». Ми висловили власні претензії до роботи цих центральних ЖЕКів на звіті Галицької районної адміністрації Львівської міської ради зимою 2012го. Міська влада відреагувала на наші зауваження і переважно врахувала їх. Хоча були і окремі непорозуміння. Так ми добивалися звільнення, вірніше сказати розірвання контракту з керівником ЛКП «Цитадель-центр» Галиною Корявовою. Остання навіть не мала вищої освіти, до неї було вкрай негативне відношення місцевих жителів. Мешканцям центральної частини Львова довелося терпіти Галину Корявову більше трьох років. На вулиці Колеси, 8 мав статися смертельний випадок удушення чадним газом, рівно як і в кількох інших квартирах. А потерпілі від падіння балкону по вулиці Колеси, 9 намагалися відсудити у ЛКП «Цитадель-центр» фінансову компенсацію. Мешканці обурювалися хабарям за видачу довідок, а бухгалтерія підприємства приносила свої сюрпризи. В ЖЕКу працювало біля 10ти неоформлених на роботу двірників, яким інколи давали готівку і називали це аванс, а трудові колективи – підрядники «Цитадель-центр» марно сподівалися по свої зароблені гроші. Врешті вона звільнила посаду директора ЛКП «Цитадель-центр» у 2014му році. В один день завалилася частина стіни будинку по вулиці Дорошенка, 23 і у будинку навпроти. Цегла з під даху вилітала на тротуар і проїзжу частину, завалила балкон РАЦСсу, впала на трамвай. Ми в той самий день сигналізували львів’янам в ЗМІ. Такого провалу і встиду стерпіти у Львівській міській раді вже не змогли, як раз йшла виборча кампанія до Верховної Ради України і в партії «Самопоміч» не бажали нести електоральні втрати.

На якість житлово-комунальних послуг і тарифи в Україні скарги були завжди. Якщо хочеш змінити систему, треба запропонувати іншу. То в ГО «СПАС» були якісь пропозиції до змін в ЖКГ Львова?

- Звичайно! У нас є власне бачення на ЖКГ. Серед підприємств, як комунальних так і приватних, що обслуговують житловий фонд має бути здорова конкуренція. Це означає, що я можу вільно отримувати послуги в тому чи іншому ЖЕКу на договірних відносинах. Там де мене задовільнить якість послуг. Можна піти і іншим шляхом, зробити посади директорів ЖЕКів виборними. В 2001му ми також запропонували власний вихід мешканців з ситуації, коли послуги комунальних підприємств надаються не якісно, існують зловживання. Створення комітетів – будинкових, вуличних, квартальних. Комітети є органами самоорганізації населення. В їх повноваженнях контролювати якість як житлово-комунальних так і інших послуг установ, організацій і підприємств місцевих органів виконавчої влади.. Ми намагалися створити кілька таких комітетів в центрі Львова. Місцевій владі це не сподобалося. Працівники Галицької райадміністрації та ЖЕКів ходили від квартири до квартири, просили не ходити на жодні збори мешканців, які ми ініційовували для створення комітетів, називали мене аферистом. Врешті конфлікти з цього питання припинилися, Львівська міська рада своєю ухвалою затвердила порядок створення органів місцевого самоврядування і висловила нам вдячність за ініціювання законодавчого регулювання цікавого у місцевому самоврядуванні питання. І сьогодні чітко прописано як саме створювати комітети, хоча на мою особисту суб’єктивну думку, легітимні збори мешканців будинку в робочий час службовців виконавчих органів Львівської міської ради та за участі представників виконкому провести практично не можливо у багатоповерховому багатоквартирному будинку.

Які людські проблеми, що їх допомагала вирішувати ГО «СПАС» тебе найбільш вразили?

- Світова історія це боротьба людства за виживання. Навіть не за їжу, за тепло. За крів над головою. Хтось цікавився, як безхатченки опиняються на вулиці? А кожний з них має власну сумну індивідуальну історію. Ми розпочали благодійні проекти для безхатченків і сиріт. Але я хочу сказати не про це. В 2011-2012 роках нам часто доводилося допомагати людям, які під тим чи іншим впливом, з тих чи інших мотивів стояли на порозі втрати власного житла. Хтось потрапив на гачок релігійних сект, окремі через кредитні спілки. Ми мали значний успіх в захисті таких людей. Противна сторона також не поспішала здаватися. Пригадую, на суди у Львів навіть приїзжав особистий київський адвокат Сандея Аделаджи. У всіх випадках нам вдалося відстояти квартири обдурених людей. А от релігійні секти та їх спілки почали зникати, а окремі їх представники навіть опинилися за гратами.

Кажуть, в ЛМР отримували багато пропозицій і побажань щодо власної роботи і проектів від вашої організації. Громадська організація «СУСПІЛЬНО ПРАВОЗАХИСНИЙ АКТИВ СПРАВЕДЛИВІСТЬ» була частим гостем громадських слухань у Львівській міській раді?

- Наші представники були на дуже багатьох громадських слуханнях. Ми завжди намагалися запропонувати місцевій владі власні варіанти рішення. Ми були на громадських слуханнях які стосуються гуманітарної сфери міста, зокрема освіти і культури, тарифів, місцевих податків та зборів, роботи транспортних засобів, функціонування торгівельних майданчиків. 

Що найбільше з цього запам’яталося?

- Добре пригадую громадські слухання проекту положення про паркування транспортних засобів у м.Львові, проекту рішення виконавчого комітету «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів у міському електротранспорті», щодо місця встановлення пам’ятника композитору о.Михайлу Вербицькому, проекту рішення "Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування».

Тобто переважно проектів, які стосувалися пересування транспортних засобів у Львові?

- Міський транспорт і приватний транспорт у Львові це взагалі окрема тема. Ми виступаємо за збільшення частки електротранспорту у міських перевезеннях. Ми виступаємо проти монополізації ринку міських пасажирських перевезень у Львові. На ринку пасажирських перевезень має бути багато підприємців, нехай з 1-2ма автобусами. Тоді, дуже легко можна буде вплинути на якість їх роботи. А з боку міської влади, ми б запропонували направити принаймні кількох водії маршруток на стажування в Європу. Критикувати легко, навчити важче. ГО «СПАС» була членом конкурсного комітету на визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування. Ми вносили власні пропозиції комітету і не голосували одноголосно. Зокрема, на засіданні комітету я змоделював варіанти розвитку подій коли перевізник не виконую всі взяті на себе зобов’язання, працює неякісно і попросив оформляти договір на менший термін. Оскільки в сучасних реаліях роботи системи судочинства в Україні, суди з перевізником будуть тягнутися роками. Так це в майбутньому і сталося. Також ми зверталися в міську раду з проханням відсторонити від роботи на керівних посадах в транспортному управлінні Миколу Жука та Андрія Білоуса, з причин їх не фаховості і професійної непридатності. І треба було зробити недосконалу і не зручну транспортну схему, доопрацювання якої згодом - було поверненням до старої схеми на 66-68%, треба було гучних скандалів в сесійній залі з Миколою Жуком за участі міських депутатів фракції «Свобода», - щоб врешті міським головою було визнано факт помилковості у кадрових призначеннях в міському управлінні транспорту і зв’язку. А в 2012-2013 роках, ми скасовували через суд і прокуратуру практично всі рішення Львівської міської ради, які стосувалися роботи евакуаторів в місті. Якщо хтось не помітив, що коли неправильне паркування авто заваджало роботі трамваїв, то саме авто порушника приходилося чомусь відштовхувати пасажирам трамваю. А от авто на площі Ринок, відразу евакуювалися подалі з очей бургомістра на штраф майданчик. Хоча буквально на сусідній вулиці Федорова, переважна більшість авто була припаркована з порушенням. Мер Андрій Садовий грав на почуттях незаможних львів’ян. Він повставав перед ними караючою рукою власників дорогих авто. Проте ми змусіли владу не грати, а працювати в рамках чинного законодавства. Тому так, ми багато займалися транспортною проблематикою у Львові. Але якщо далі говорити лише про громадські слухання в міській раді, то мені все ж більше запам’яталося слухання про встановлення відкритих літніх майданчиків у Львові. Службовці в Ратуші так і не могли зрозуміти пропозиції від ГО «СПАС», розподілу частини коштів на вирішення комунальних потреб мешканцям житлових будинків, під вікнами яких розташовуватимуться літні майданчики, участь місцевих жителів в погодженні. Хоча найбільше пам’ятається громадське слухання проекту «Встановлення інсенераторів з утилізації побутових відходів Львівського аеропорту».

Олеже, інсенератори, то вже екологічні питання. В ГО «СПАС» займалися і цією проблематикою?

- Так. Над екологічною безпекою ми також багато працювали. Восени 2012го, ми не допустили встановлення інсенераторів з утилізації побутових відходів Львівського аеропорту біля житлового фонду. Кошторис проекту був сумнівний, існувала ймовірність потрапляння алюмінію у сміттєспалювачі, через що міг статися вибух, діоксин. Робота інсенераторів не потребувала операторів, ніхто не міг би контролювати що вони спалюють. Тому, ми відкрито виступили з осудженням проекту на громадських слуханнях, попередньо зібрали під нашою заявою близько 900 підписів місцевих мешканців. Також, якщо говорити про екологію, то ми займалися і проблематикою Львівського сміттєзвалища під селом Великі Грибовичі. ГО «СПАС» підтримувала позов до виконавчих органів Львівської міської ради щодо бездіяльності. Ми перемогли в Галицькому районному суді. Позов був від мешканки села Малехів п. Набит, решта, в тому числі Грибовицька і Малехівська сільська ради, Жовківська районна адміністрація, Львівська обласна рада, фізичні особи виступали третіми особами. На жаль, мерію не можливо було заставити припинити функціонування сміттєзвалища, ні рішеннями суду, ні прокуратурою, ні протестами селян, нічим… В липні 2013го, ми спробували підійти до вирішення питання припинення експлуатації сміттєзвалища в Грибовичах з іншого боку. Ми розробили проект Статуту громади Великих Грибович та запросили селян провести схід села. На загальних зборах селян пропонувалося прийняти рішення про створення територіальної громади села і затвердження Статуту. І головне, селянам пропонувалося на зборах прийняти рішення щодо сміттєзвалища. Рішення громади в Україні є остаточним, його не можливо оскаржити в суді, бо територіальна громада і є первинним органом місцевого самоврядування. І сама громада, окрім правоохоронних органів могла б контролювати виконання власних рішень, без делегування цих повноважень сільській, районній та обласній раді. Проте на збори прийшло селян менше необхідного для кворуму і легітимності рішення. Сільський голова, Ігор Питель, напередодні дня зборів ходив по хатах разом із місцевим священником та закликав селян нікуди не йти. Вирішення проблеми закриття Львівського сміттєзвалища для нас актуальне і сьогодні. І ми шукаємо нові варіанти і можливості для цього.

В ГО «СПАС» турбуються і проблемами сільських населених пунктів?

- Міста, села, селища. Все це єдиний організм, пов'язаний економічними та соціальними зв’язками. Звичайно, ми працювали і над проблемами селян. Починали з лекцій з правової грамотності в сільських клубах. В багатьох селах довелося мати справу з нечистими на руку сільголовами. А в Малехові, Жовківського району Львівської області ми навіть зірвали доручення Президента Януковича. Під логістичний сортувальний центр УкрПошти планувалося виділити чималу земельну ділянку. І це тоді, коли на ЛьвівПоштампті автоматизовані лінії продали на металобрухт. А сама пошта, яка мала б виступати інвестором не має грошей. І хоч сільський голова Малехова Володимир Сеньковський був щедрий на обіцянки, виділення землі ми зупинили. Також ми працювали над створенням комунальних міні-ринків для селян. Колись колгоспи мали в містах власні магазини та торгові майданчики. Сьогодні немає колгоспів, а земля розпайована між селянами. Але було б справедливо, щоб громади сіл мали у своїй власності або пільговій довгостроковій оренді торгівельні майданчики, міні-ринки. Багатьом селянам немає необхідності продавати на ринках кожний день. Їм дорого і важко реалізовувати власну продукцію на міських ринках. Бо базари зараз знаходяться в приватних руках, умови там важкі. Та і самих ринків з кожним роком все менше, а селян, які змушені торгувати з тротуару все більше. Проект створення комунальних міні-ринків для селян підтримали у Верховній, обласній та Львівській міській раді. Проте далі діючого міського голови Андрія Садового справа не пішла. Не змогли віднайти вільних ділянок у Львові.

Торгівельні майданчики – це вже бізнес! «СПАС» займався і проблеми бізнесу?

- Підприємці також потребують життя в справедливості закону, мають свої проблеми. У Львові міська влада практично всіх років Незалежності України утискала бізнес і інвесторів. Нам відомі випадки, коли депутати ухвалювали рішення передачі земельної ділянки чи приміщень, а згодом визнавали незаконність такого рішення. Жертвами в першу чергу ставали підприємства з іноземним капіталом. Їх легше нагнути. Для прикладу, історія ТзОВ «Бескид». Всі передані їм будівлі були з обтяженнями. А будівлю на вулиці Шевченка взагалі знесли під транспортну розвязку, яку можна було зробити не під самими стінами театру «ПРИКВО», а на території колишньої військової частини. Більше того, в мерії бажали знести будинок офісного центру коштом ТзОВ «Бескид» і не проплатити останнім фінансової компенсації за втрати. Заслуговує на увагу і історія митикування львівського підприємства ТзОВ «Радар-03». Там за позовами фізичних осіб до Львівської міської ради, судом відмінялися важливі рішення, які стосувалися приватизації, благоустрою, санепідемблагополуччя населення. А в 2013му році, ми зайнялися відстоюванням гірничої галузі у всій Україні. На Львівщині ми зібрали підписи керівників 70ти підприємств галузі. Скерували документи в Київ, обговорили це на громадській раді при Львівській обласній державній адміністрації, повідомили ЗМІ. Зрештою добилися окремих змін в Постанові КабМіну, законодавчій регуляції галузі і це в важкі часи, коли діяв Уряд Азарова-Януковича.

Уряд Азарова впав під час подій на Майдані. Янукович втік з країни. Що робили в ГО «СПАС», коли в Україні вирували протестні антивладні акції ЄвроМайдану?

- Окремі члени нашої організації були активними учасниками Майдану, серед них були і поранені в сутичках з беркутом. Але в цілому організація більше пильнувала Львів. І на те були свої причини. Перше і головне, ми побоювалися втілення Путіном сценарію розєднання України на Західну і Східну. Львівщина знаходилася під сильним впливом команди Медвечука. Міський голова Львова надії не вселяв. Правоохоронці у Львові легко могли перевдягнутися в сепаратистів наприклад Галицької районної республіки. Обрати канцлером для прикладу Андрія Садового, спертися на медіа-холдинг останнього, тощо… Друге, від різних політичних сил можна було чекати провокацій. Списати все можна було легко на титушек, як пізніше на бренд Правого Сектору. Ми організували у Львові патрулі спільно з членами УНА-УНСО і були преценденти. А взагалі, ми давно били на сполох. В Україні зникла строкова служба, натомість не було створено правдивої контрактної. Штаб чомусь переводять у Рівне, закривають Академію Сухопутних Сил. Військовим платять мізерні зарплати. У Львові всі військкомати звели в 2 і розмістили в одній будівлі. Для мобілізаційних заходів у львівському військкоматі працював один офіцер з телефонним апаратом. 1-го вересня 2013 року ми провели акцію біля колишньої будівлі Галицько-Франківського військкомату. На плакатах у нас було написано: «Сьогодні Сирія – а завтра Україна». Так і сталося. Бо країна без власної армії буде годувати чужу, це аксіома і не потребує доведення. Пригадую з цього приводу кепкував редактор газети «Ратуша» Микола Савельєв», - а даремно!

Микола Савельєв? Кажуть що ГО «СПАС» мала з ним конфлікт?

- Ні. Конфліктів мати ми не могли. Бо робимо одну і ту саму справу – працюємо для Львова. У нас був неприємний інцендент, коли ми захищали в суді журналістів Влада Якушева та Юрія Лелявського від позова директора, одного з львівських училищ. Публікація щодо цього училища була розміщена і в газеті «Ратуша» і на сайті ЗІК. Проте Микола Савельєв відмовився йти на суд, хоча з суду була повістка і газета «Ратуша» мала стати стороною процесу. А саме третьою особою без власних вимог на стороні відповідача. Це значно б спростило ситуацію. Аналогічно відвернулася від львівських журналістів і Тетяна Вергелес з ЗІКу. Влад Якушев – журналіст криміналіст, редактор власного журналу «Кримінальне Чтиво». Він був у витоків ЗахідНет, ми постійно бачили його на ТРК «Люкс». Отож ми звернулися по допомогу і в Самопоміч, але там зволікали. Зрештою, ГО «СПАС» самостійно відстояла львівських журналістів в суді. Але з Миколою Савельєвим на певний час стосунки все ж таки було зіпсовано.

Микола Савельєв відомий своєю критикою на адресу діючого мера Львова Андрія Садового. А яку позицію в ГО «СПАС» займають щодо діючої міської влади.

- Ми аналізуємо роботу мерії після виборів 2015го року. Звичайно ми продовжуємо вносити власні пропозиції та робити зауваження. Наразі, висловлення позиції було б м’яко кажучи не зовсім справедливо. Зачекаємо на звіт міського голови, виконкому і міських депутатів. За часів минулої каденції Андрія Садового ми знаходилися в опозиції з 2012 року. На той час, Андрій Іванович в своїй роботі вже допустився порушення законодавства. Були відповідні приписи прокуратури, наприклад щодо зарплат у Львівелектротрансі, були рішення суду, де діяльність чи бездіяльність міського голови була визнана протиправною. Все це стало підставою до нашого звернення стосовно відставки Андрія Садового у Львівську міську раду. Ми навіть підготували проект ухвали і просили винести голосування з питання імпічменту меру на найближче сесійне пленарне засідання. Але цього не сталося. Ми змушені були в судовому порядку змушувати міських депутатів до голосування. Але це нам не вдалося. Крім того, ми постійно вислуховували погрози на свою адресу. Були дзвінки невідомих осіб, були анонімки в поштових скриньках, - від нас вимагали забрати судовий позов. Ми біля двох років ходили на судові засідання в Галицький районний суд м. Львова. Пережили і призначення засідань у справі на вихідні або святкові дні, і призначення засідання одночасно з іншим в іншій справі, і багато-багато всього іншого. Головуючий суддя був п. Юрків. Врешті ми програли позов. І намагалися провести місцевий референдум з відставки мера. Для цього був створений комітет опору диктатурі Садового (КОДС). Туди увійшли відомі опозиціонери діючому меру. А саме: Зиновій Бермес, Теодор Дяків, Юрко Антоняк, Олег Соскін, Руслан Секела, Зиновій Саляк, Віктор Чарномський, Іван Гарат та інші. Разом ми планували обєднати зусилля з метою організації місцевого референдуму. Проте задуму не вдалося здійснитися. В 2013му, Закон про референдуми був направлений на доопрацювання і відповідно ініціювати та провести референдум не було жодної можливості. Залишилося лише чекати на справедливість на місцевих виборах. Але не дочекалися…

В ГО «СПАС» критикують місцеву владу, а яке відношення до влади в Києві?

- Ми не лише критикуємо владу, ми і вносимо конструктивні пропозиції. І не лише на місцевому та регіональному рівнях. Так в 2013му році особисто підготував та надіслав в Адміністрацію Президента України проект антикризової програми дій Уряду. У Януковича тоді відмовчалися. Цю ж програму ми відправляли Петру Порошенку, приблизно з тим самим успіхом. Я маю постійну переписку з органами державної влади та місцевого самоврядування інших країн, європейських та азіатських. І є постійним автором в міжнародних журналах з даної проблематики. Звичайно, всі напрацювання відправляю у місцеві ради, місцеві адміністрації, у Верховну Раду України та Адміністрацію Президента. Інколи здійснюю поїздки закордон. Так мене вразило місцеве самоврядування в Білорусі. В першу чергу структура виконавчих органів, сміттєпереробні заводи побудовані за німецькою технологією, міський транспорт. Зараз планую ознайомлювальну поїздку в Чехію. Ми спілкуємося і з українською діаспорою. Перший випуск інформаційного вісника газети ГО «СПАС» є в музеї в США. Також, ГО «СПАС» приймає участь в багатьох громадських радах при органах державної влади. Останні мають змогу на місцях почути наші пропозиції.

А що можна сказати про ГО «СПАС» сьогодні?

- Сьогодні ми готуємо зміни в Статуті організації. Ми маємо йти в ногу з часом. Сьогодні громадська організація «СУСПІЛЬНО ПРАВОЗАХИСНИЙ АКТИВ СПРАВЕДЛИВІСТЬ» потребує більш сучасної структури та керівних органів. Відійшло в минуле багато різних альянсів, комітетів і рад, в яких ГО «СПАС» приймала участь. Сьогодні ми співпрацюємо в громадсько-політичній платформі «Воля». Питання на повістці дня – шкільний предмет «Захист Вітчизни» та правове регулювання щодо резервістів Збройних Сил України. Адже в Україні йде війна!