УПЦ МП ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Голова Української православної церкви Московського патріархату заявив про недопустимість богослужінь українською мовою, а тільки виключно церковнослов’янською.

У цивілізованому православному світі ця заява сприйнята як дивна й навіть агресивна архаїка, що намагається повернути всіх віруючих у давно подолані релігійні суперечки 16 -17 століть, коли точилися «релігійні бої» про істинну літургійну мову – латинську, грецьку або церковнослов’янську. Нагадаймо адептам  УПЦ МП, що за часів Ісуса Христа церковнослов’янської мови не було, але це не означає, що в храмах УПЦ МП мають служити арамейською чи грецькою мовами. Християнський світ давно переконався і успішно практикує літургії будь-якими мовами, прийнятними для пастви.

Заява митрополита Онуфрія свідчить саме про ставлення частини кліру УПЦ МП до України та українців, яких державна за своєю суттю МПЦ, як і її держава та їхній президент Путін зухвало та принизливо не вважають окремим народом. Але ж така зухвалість і таке приниження по відношенню до 45-ти мільйонного народу – це не тільки великий гріх, а й злочин проти людяності. Тобто, частина кліру УПЦ МП в душі недружньо, а то й ворожо налаштована до українців на нашій же українській землі. Це слизька церковна політика, що не сприяє консолідації Українського народу, якому Москва нав’язала неоголошену гібридну війну, анексувавши Крим та окупувавши частину Східних районів країни. Якщо архіреї УПЦ МП не зроблять вірних висновків, то вони стануть чужими Українському народові на його землі. Позиція митрополита Онуфрія щодо недопустимості богослужінь українською мовою, втягує УПЦ МП в гібридну війну Кремля проти України.

Між іншим, за життя попередника Онуфрія митрополита Володимира (Сабодана) в деяких храмах УПЦ МП явочним порядком служили літургії українською мовою, тим самим консолідуючи свою паству незалежно від того, якою мовою вони розмовляють. Українці мають право на своїй території, у своїй державі на відправлення літургій саме українською мовою і ніхто їх цього права не може позбавити, лукаво замінивши їх старослов’янською.

У релігійній свідомості будь-яка суто формальна дрібниця, навіть якщо вона витягнута з глибини віків, може вирости до уселенських розмірів і стати ідейним прапором і обґрунтуванням розколу, у даному випадку в УПЦ МП. Невже керівництво УПЦ МП добивається саме цього?!