АБСУРДИ МІНСЬКА. Частина 2. Хто більше виграв і що робити?

Підписавши Мінські угоди Україна виграла час на відновлення своєї обороноздатності. Це - факт. Але і Кремль отримав такий самий часовий ресурс.

Підписавши Мінські угоди Україна виграла час на відновлення своєї обороноздатності. Це - факт. Але і Кремль отримав такий самий часовий ресурс, завдяки якому він «трактористам» і «шахтарям» подарував, через свій військ торг 600 танків, 1450 бойових машин, 170 самохідних артилерійських засобів, 280 реактивних систем залпового вогню на загальну суму у 2 мільярди доларів. Чисельність двох корпусів збройних формувань у ДНР і ЛНР, що утворені Кремлем, складає до 45 тисяч чоловік, у тому числі до 8,5 тисяч - це російські кадрові військові. Така армія рівна за своїми можливостями армії Португалії та більша за армії Чехії, Болгарії, Угорщини. То чи збирається Путін добровільно покинути Донбас, маючи там таку солідну воєнну потугу? Досягнути такої потуги Путіну допоміг Мінськ – 2, умови якого Кремль ні разу не виконав у повному обсязі й виконувати не збирається в подальшому.

Більше того, Путін – є особою вкрай нахабною та малокультурною. Для нього культура, в тому числі і міждержавних відносин, – це ширма за яку, коли треба то він зухвало ховається. Вкрай охамівши від переваг Росії в ході процесу Мінськ -2, Путін висуває суверенній Україні ще більш нахабні умови внесення змін до її Конституції, щоб узаконити ним сформовані терористичні угрупування в ДНР і ЛНР як «народну міліцію» і дати їм можливість для проведення фейкових виборів, як це він зробив у Криму. В результаті, Україні нав’язується частина її території, що реально захоплена терористами Кремля, яку Україна повинна утримувати, ще й виконувати її (читай Кремля) принизливі політичні забаганки. Це – верх міжнародного цинізму на який здатен імперський Кремль.

Український народ з такими принизливими умовами ніколи не примириться. Не для того народ жертвував життям кращих своїх синів і доньок. З абсурдами Мінська треба закінчувати, як і закінчувати в небезпечну гру оманливих юридичних термінів, що можуть завести Україну у безвихідь.

Давно настав час війну назвати війною, агресора – агресором, сформувавши Ставку Верховного командування і оголосивши в Луганській і Донецькій областях воєнний стан, а у прикордонних з Росією і невизнаною ПМР областях – надзвичайний стан, попередньо внісши у чинне законодавство необхідні правові зміни та доповнення, які вимагає час. Доречно запровадити з РФ візовий режим, понизити рівень дипломатичних відносин, арештувати її майно, фінансові установи та активи на території України, як часткову матеріально-моральну компенсацію за анексований Крим, розвалений і пограбований Донбас. Терміново запустити у виробництво національні зразки високоточної зброї та засобів її наведення. Посилити кримінальну відповідальність за зраду державних інтересів. Опираючись на громадянське суспільство, викоренити російську агентуру, як диверсійну так і агентуру впливу. Заборонити на території України російські ЗМІ, не давши тим самим їм можливості вести на нашій території проти нас інформаційну війну. Це буде означати відновлення інформаційного суверенітету України у своєму просторі.

І найголовніше, замість Мінська необхідно вимагати скликання міжнародної безпекової конференції по Україні, в межах країн-підписантів Будапештського меморандуму, за обов’язковою участю США, Британії, РФ, України та запрошених Франції, Німеччини, Польщі і країн Балтії. Мінськ себе вичерпав, Росія не виконала його «джентльменські» умови й не збиралась цього робити. Треба вимагати введення миротворчої місії ООН і головне, нашого контролю над кордонами. Мінськ, як платформа для мирних перемовин, - не життєздатен.