Молдовський вузол

Кремль зробив все, щоб Молдова, як колишня союзна республіка, постійно зазнавала внутрішньополітичних проблем. В цьому суть проімперського стилю Кремля.

Кремль зробив все, щоб Молдова, як колишня союзна республіка, постійно зазнавала внутрішньополітичних проблем. В цьому суть проімперського стилю Кремля: створювати своїм сусідам проблеми, щоб тримати їх під своїм політичним контролем, виступаючи впливовим «рішалою». При цьому Кремль завжди буде мати з цього зиск як політичний так і економічний. Щедрий потік нафто - та газодолларів давав можливість Кремлю проводити таку проімперську політику. Як тільки Захід посилить проти Кремля свої фінансово-економічні санкції то такій його політиці прийде кінець і сусіди Росії полегшено зітхнуть.

Саме тоді у Молдови, яку в Кремлі поза очі, як і Україну, називають недодержавою, з’явиться можливість об’єднати свої землі. А поки що агенти Кремля, як і в Україні, намагаються розхитати внутрішньополітичну ситуацію, щоб зіштовхнути її зі шляху європейської інтеграції та збитися на манівці прокремлівської орієнтації. І знову, як і в Україні, головною причиною проблем стає тема корупції, яку Кремль, в обох країнах, посилено насаджував від початку їх незалежності. Саме Кремль підсаджував на газову голку свою прокремлівську еліту в Україні та Молдові. Нині Кремль надіється на дострокові парламентські вибори в Молдові, на яких великий шанс на успіх можуть мати проросійські політики.

Проросійські настрої в Молдові підігріті, але особливо вони сильні в Гагаузії, де розігрується чергова «російська карта». Зберігається інтрига: як саме в умовах молдовської політичної кризи поведеться Гагаузія з її проросійським (башканом) Іриною Влах. Кремль збирається використовувати в якості свого знаряддя впливу на незалежні сусідні держави не тільки не визнані й самопроголошені території, як ПМР, але й реально існуючі автономії, національні рухи, а то й просто, проросійськи орієнтованих громадян. Мета такої політики – реставрація радянської імперії шляхом залучення пострадянських держав до Митного та Євразійського союзів.

Щодо Придністров’я то доки на його території будуть російські, по суті, окупаційні війська, то хто б не став президентом на лівому березі Дністра, від Кремля йому нікуди не подітися. Ситуацію може похитнути тільки серйозна та продумана економічна блокада ПМР. При цьому, як Молдова так і Україна, повинні попередньо укріпити свої кордони й посилити на них свою військову присутність. Якщо Молдові, в тилу, можна розраховувати на підтримку Румунії, то Україні прийдеться розраховувати більше на свої власні сили. Але мілітаристські та економічні трати варті того, щоб позбутися російської загрози з території ПМР.

Як тільки Кремль, під діями санкцій, ослабне економічно, то від нього почнуть тікати «найвірніші друзі», адже «дружбу» уже не буде за що купувати. На сьогодні Заходу дуже вигідно, щоб Кремль сильно ослаб перш ніж він вляпається в чергову зовнішньополітичну авантюру. Адже, коли Кремль втягнеться у серйозне військове протистояння, скажімо в Сирії, то йому відступати буде нікуди і він, як загнаний в кут щур змушений буде кидатися на своїх утискувачів. До речі, саме таке порівняння і приводив колись сам Путін. Тому тільки ефективний і оперативний економічний та політичний тиск на Кремль дасть змогу не тільки Молдові розірвати свій вузол проблем і стати цілісною європейською країною, але й Україні, бо ворог у нас один. А ворог цей -підступний, хитрий і безжалісний.