Встигнути вскочити у європейський потяг, який іде

Україна підписувала угоду про асоціацію з ліберальною Європою, а не з консервативною. Тому зміна політичних вподобань європейців може призвести до майбутніх ускладнень.

Європейці правішають. Не з своєї волі. До цього їх підштовхують обставини. Масова міграція, жахливі теракти, безчинства на вулицях. Дивно, що середньостатистичний європеєць ще залишається лібералом. Але дедалі більше прихильників набирають такі радикальні організації, як Front national у Франції та PEGIDA у Німеччині.
Крім того, останнім часом спостерігаємо розвиток суперечностей між старою Європою і новою (східною) у тому ж таки міграційному питанні та у питанні ролі національних урядів у системі координат загальноєвропейського управління.
Я не вірю у розвал ЄС. Бо європейці шукають єдності вже кілька століть. Ще у ХІХ столітті французький філософ Сен-Сімон озвучував свою візію єдиної Європи. Але певні зсуви будуть і вони вже починаються. Років через N можемо отримати ситуацію, коли консервативні чи навіть націоналістичні уряди європейських країн припинять політику всевідкритості, розширення ЄС і запровадять його реформування. Які реформи можуть запропонувати праві? Передусім це жорсткий контроль за міграцією, депортація нелегалів, перегляд «шенгену» тощо. Потім скоріше за все постане питання про доцільність подальшого розширення ЄС.
Україна поставила собі за мету стати повноправним членом Європейського союзу. І завадити цьому може як Росія, так і сама Європа.
Тому на сьогодні нам треба швидко виконувати вимоги щодо реформ, необхідних для інтеграції, аби встигнути вскочити у потяг під назвою «ЄС». У цьому напрямку є розуміння влади на усіх рівнях і є очевидний прогрес. Проте, є й труднощі. Наприклад, вступ в дію зони вільної торгівлі з ЄС не означає вступ у дію всієї угоди про асоціацію. Бо угода досі не набрала чинності. Десь біля половини положень угоди (тепер і включно з ЗВТ) отримали режим тимчасового застосування. Ще половина чекають на вступ у силу усієї угоди.
Викликом для нас буде проведення у Голландії консультаційного референдуму щодо доцільності ратифікації угоди про асоціацію у парламенті цієї країни. Незважаючи на те, що референдум не матиме обов’язкових наслідків, його треба виграти. Тобто пояснити голландцям хто ми такі і чийого ми роду, чому стукаємось до себе додому, в Європу, і чому за це гинули українці на Майдані. Якщо ж програємо, то подібні опитування можуть бути ініційовані і в інших країнах ЄС.
Пришвидшити процес європейської інтеграції України – ось одне з головних завдань президента й уряду на зовнішньополітичному фронті. Бо вирішувати це завдання легше з лібералами - єврооптимістами, які поки що при владі у Європі. Адже на зміну їм вже приходять консерватори – євроскептики (як у Польщі), у яких своє, відмінне бачення європейського майбутнього.