Як в 90-х роках, на ринках та
інших місцях «наперсточники» розводили людей на гроші, ховаючи дрібний шарик під
наперстками, так і в найвищих провладних кабінетах України, – розводять цілу
націю в державних масштабах. Проте, замість наперстків, ми бачимо ВРУ, АПУ,
КМУ, а роль шариків виконують Закони України.
2 березня 2015 року Верховна Рада України ухвалила законопроект №2212 «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо пенсійного забезпечення».
На світлині №1 ми бачимо, що Прикінцеві
положення містять чотири статті, після яких видно підписанта – Голову Верховної
Ради України.
(Світлина №1)
Представлений законопроект, ухвалили в парламенті, до повного набрання його
чинності, не вистачало лише підпису Президента України.
І лише через тиждень, Президент підписує вищенаведений закон. Чому не на наступний
день, для чого знадобився цілий тиждень? Дехто скаже: «Їздив розбудовувати
мережу «Рошен» і державні справи для нього не першочергові…», проте, – НІ!
Дивлячись на світлину №2, – стає зрозуміло, що Президента поглинула
творчість, а точніше законотворчість.
(Світлина №2)
Несподівано, в Прикінцевих положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо пенсійного забезпечення» з’являється стаття
5, яка не виносилась на розгляд депутатів.
Законодавчою(?) нормою, яка з’явилась в незаконний спосіб, Президент,
позбавив низку категорій працівників права на отримання пенсій. Порушивши
Конституцію України, Конвенцію
«Про захист прав людини і основоположних свобод» та інші Закони України,
– тисячі людей залишили без соціальних гарантій… І хто це зробив? – Гарант України!
Президент має бути взірцем з дотримання законів, гарантувати соціальний захист, задавати вектор розвитку громадянського суспільства та представляти авторитет країни на міжнародній арені… Натомість, ми бачимо, – країною керують «бариги», які користуються імунітетом, недоторканістю, безкарністю, аби відсвяткувати черговий мільярд. Все це відбувається за рахунок пересічного українця, до якого можновладці відносяться наче до худоби. Неугодним, – кримінальні провадження, тюрми, штучно організовані «котли» в зоні бойових дій, соціальні гачки – низькі зарплати, пенсії та інше… Угодним, – посади, грошові дивіденди та інше матеріальне сміття.
В умовах інформаційної війни і передвиборчих гонках, коли навколо годують обіцянками, справжнім патріотам складно потрапити до влади, адже кажучи правду, вони мають обмеження, – Правду. І всі прекрасно розуміють, що для більшості, – солодка брехня краще, аніж гірка правда. В наслідок чого маємо президента, який не розуміє процедури внесення змін в законодавчі акти, або інших тримає за дурнів, тому і дописує «пером» все, що йому наснилося.
(матеріали, що використано в статті, взято з
офіційного сайту Верховної Ради України)