Je suis Ukrainienne

Якщо доведеться жити в еміграції - давно вирішив, що поїду, мабуть, до Франції. Але я хочу жити на СВОЇЙ землі

Я закоханий у Париж, але Рівне рідніше.

У французок неймовірний шарм, хоча здолбунівські дівчата красивіше і ніжніше.

Велич вежі Сен-Жак затамовує подих, але я не можу біля нього молитись так, як коли дивлюсь на українське бароко дзвіниці Святої Софії.

Бійці Французького іноземного легіону - круті хлопці, однак своїми друзями з ОУН, "Святої Марії", "Азову", "Правого сектору", батальйону імені генерала Кульчицького, "Шахтарська", "Торнадо", "Горині", 30-ї бригади ЗСУ, "Дніпра-1", "Донбасу" я пишаюсь по-справжньому

Я люблю Азнавура, проте коли мені сумно - слухаю пісні Святослава Вакарчука та Івана Леньо.

Нотр-Дам де Парі вражає, але силу чуда Господнього я бачив не там, а у Свято-Покровському Соборі у Рівному.

Генерал де Голль викликає захоплення, але у мене в кабінеті - портрет Євгена Коновальця.

Лазурний берег приваблює, та у Білому озері вода чистіше.

Майже щоранку я фехтую шпагою французького унтер-офіцера coulaux freres klingenthal, яку подарував Ігор Мосійчук, але коли беру до рук козацьку шаблю - зливаюсь з нею в одне ціле.

Креп на перехресті авеню де Блоші і рю лє Пік (нижній Монмартр) смакує страшенно, та куди йому до шаурми на рівненському базарі.

Я люблю вино colombella з провінції Гасконь, одначе, коли моїх брати вийдуть з тюрем - буду пити з ними самогонку з Млинова.

Замок Шато-Гайяр - це щось дивовижне, але Новомалинський замок у Острозькому районі причаровує більше.

Я можу годинами гуляти по кладовищах Пер-Лашез чи Монпарнас, але на могилі діда Василя і бабусі Людмили у Новоукраїнці та могилі діда Мечислава на Молодіжному я, все одно, затримаюсь на довше часу.

Я щиро співчуваю горю французького народу, проте загибель після тяжких поранень мого земляка, старшого солдата Сергія Тарасюка з Кузнецовськп чомусь зачепила більше...

Je suis Ukrainienne. Desole, mais votre douleur donne plus de souffrance...