“Батьківщина”: останній крок у напрямку до фінішу проекту

Політологи і аналітики різного ґатунку відразу ж після завершення виборів наввипередки почали розповідати, що місцеві вибори знаменували “повернення Юлії Тимошенко”.

Політологи і аналітики різного ґатунку відразу ж після завершення виборів наввипередки почали розповідати, що місцеві вибори знаменували “повернення Юлії Тимошенко”. Яка, мовляв, потрохи повертає собі позиції в українській політиці. А саму “леді Ю” списувати ще зарано.

Приводом для такого доволі показного оптимізму став несподіваний для них результат “Батьківщини” у деяких регіонах. Зокрема, у Вінницькій області. І, справді, на перший погляд, 17%, відданих “за” “Батьківщину” у порівнянні із абсолютно катастрофічним результатом персонально Тимошенко на президентських виборах (15,57%) у минулому році та відвертому провалі цієї політичної сили на виборах парламентських (6,6%), виглядатимуть відносно пристойно.
На перший погляд.
Але ситуація значно гірша, ніж можуть уявити собі ті, хто очікує на “друге пришестя” команди Тимошенко у велику політику.
Мова йде про те, що загальна тенденція для проекту БЮТ-“Батьківщина” у Вінницькій області катастрофічна. Найвищих успіхів саме на місцевому рівні було досягнуто у 2006 році, коли популярний БЮТ отримав 29,63% на виборах до Вінницької обласної ради та здобув абсолютну більшість мандатів у Вінницькій міській раді (27 з 50). Інша справа, що скористатися перевагою “бютівці” не змогли, а тому суттєвих квот у виконавчій владі не отримали, голова обласної ради та секретар міської були обрані з числа представників інших партій. Прихильники Тимошенко натомість відразу ж пересварилися один з одним.
Характерно, що у 2006-му році БЮТ власного кандидата на виборах Вінницького міського голови навіть не виставила.
На наступних виборах у 2010 році, уже в часи правління Януковича, за значно складніших умов адміністративного тиску “Батьківщина” взяла на третину менший результат – 20,34%. І у виборах Вінницького міського голови знову участі не брала.
Сьогодні, коли ситуація для “Батьківщини” незрівнянно краща, її результати на виборах до Вінницької обласної ради ще менший – у районі 17%.
Виникає запитання – яким буде наступний результат проекту “Батьківщина” у Вінницькій області?
Адже з кожними місцевими виборами партія Юлії Тимошенко на Вінниччині отримує кожного разу все меньше і меньше голосів виборців.
Про кадрову роботу на місцях та залучення нових прихильників мова навіть не йде, а всі важелі впливу у партійній організації сконцентровані в руках однієї людини – Людмили Щербаківської, яка усіх навіть потенційних претендентів на конкуренцію за лідерство вижила з партії доволі давно.
Підтримувати “бренд”? Але Тимошенко з її “вічною опозиційністю” та відсутністю жодних конструктивних пропозицій уже давно виглядає політиком вчорашнього дня.
Місцеві вибори – останній відчайдушний ривок цієї партії на Вінниччині, яка гаслом власної кампанії зробила заздалегідь нездійснену тезу про зниження комунальних тарифів.
На підсилення цього “ривку” “Батьківщина” зробила безпрецедентний крок (див. вище) – виставила кандидата на посаду Вінницького міського голови – Людмилу Щербаківську. Вся (!) передвиборча кампанія якої звелася до гасла: “Я – не така, як влада”. Хоча з парламентської коаліції “Батьківщина” не виходила і власних представників з уряду не відкликала.
Тобто усі місцеві ініціативи “Батьківщини” – намагання зіграти у власну гру всупереч політичній лінії. А це уже не партія – це проект. Причому проект з приставкою “бізнес”.
Тут головне – заробити як в останній раз.
Приводом для такого доволі показного оптимізму став несподіваний для них результат “Батьківщини” у деяких регіонах. Зокрема, у Вінницькій області. І, справді, на перший погляд, 17%, відданих “за” “Батьківщину” у порівнянні із абсолютно катастрофічним результатом персонально Тимошенко на президентських виборах (15,57%) у минулому році та відвертому провалі цієї політичної сили на виборах парламентських (6,6%), виглядатимуть відносно пристойно.