"Короткий аналіз місцевих виборів:
1. Найгірший за часів Незалежності закон про вибори органів місцевого самоврядування.
Під виглядом «відкритих списків» та «відкликання депутатів» нова Верховна Рада прийняла закон, який спрямований на консервацію переваги бізнес-еліт, які мають під контролем наявні у ВР парламентські партії.
2. Вибори відбувалися між «грішми і великим грішми».
Триває перетворення місцевих Рад на «Бізнес-Ради». В політиці мають можливість брати участь здебільше заможні громадяни. Тож в політику в основній масі сунуть ті, хто хочуть стати «маленькими порошенками»,тобто використовувати свої посадові можливості з метою особистого матеріального збагачення. Щоправда слід відзначити і винятки-участь (а деінде і перемога на низовому рівні ідеалістів-патріотів, що безперечно слід вважати наслідком ідейних зрушень,що відбулися в країні після Євромайдану).
3. Апатія частини населення.
Половина населення України проігнорувала місцеві вибори. Значною мірою цей феномен можна пояснити зневірою частини населення у те,що ситуацію в країні(і в окремо взятому населеному пункті ) можна змінити легітимною процедурою шляхом виборів. Новий збільшений 5-% бар’єр відсік від виборчого процесу нові сили,які могли структуризуватися після Євромайдану,таким чином посприявши відстороненню цих сил від виборчого процесу.
4. Кардинальне зменшення відверто проросійських настроїв в суспільстві.
По суті з помітних політичних сил лише відвертий нащадок Партії Регіонів-«Опозиційний блок» використовував проросійську риторику. Компартія вмерла.
Та зменшення проросійських настроїв не означає їхнє повне зникнення. «Опозиційний блок» переміг в деяких містах Донеччини та Луганщини та отримав представництво в областях Сходу , Півдня та частково Центру та Півночі. Проросійські сили лишаються фактором внутрішньо української політики. Тож боротьба з російською антиукраїнською інформаційною кампанією лишається на порядку денному.
5. Самознищення партії прем’єра Яценюка.
Партія прем’єра Яценюка не наважалися брати участь у місцевих виборах через кричуще малий рейтинг, як наслідок згубної політик Уряду та вдалої маніпуляції Банкової, яка всі промахи влади акумулювала саме на прем’єрі, а не на Президенті. Тепер Арсеній Яценюк припинив своє існування як відносно самодостатній політик і перетворився на абсолютного сателіта Петра Порошенка.
6. Блок Петра Порошенка лишається найвпливовішою силою в країні.
а) село(район) більше піддається тиску адмінресурсу, і дає голосів БПП більше, аніж місто(обласний центр)
б) абсорбація партії «Удар»-успіх «блоку Петра Порошенка». Кличко та його команда дали по Києву не очікувано потужну допомогу БПП.
в) фактор Саакашвілі є одним з «козирів» Петра Порошенка. Виведення у другий тур кандидата від БПП по Одесі з початковим нульовим рейтингом-тому свідчення.
7. Відносне збереження позицій парламентських партій.
Відносне збереження позицій парламентських партій-наслідок роботи «зомбоящика»(телетрансляцій сесії ВР) та орієнтації медій на парламентські партії.
8. Новостворені «Контрольовані опозиції».
Занепокоївшись перспективою утворення реальної опозиції, Банкова зініціювала створення кількох «не провладних проектів» -як з боку «патріотичних опозицій», так і з боку «колишніх регіоналів». Проекти «контрольованої опозиції» отримали регіональне представництво, а деінде(як наприклад «Відродження» на чолі з Кернесом в Харкові-і перемогу. І якщо у випадку з «Відродженням» та «Нашим краєм» через наявність у їхніх списках колишніх регіоналів, зв’язок з Банковою суспільством відстежувався,то у випадках деяких «патріотичних опозицій» суспільство ще має ілюзії. «Контрольовані опозиції» - безперечний успіх Банкової, який вона спробує продовжувати і у наступній парламентській кампанії.
9. Контроль над деякими непарламентським давно існуючими партіями(формально-«патріотичним опозиціями») Банковій допомагає утримувати СБУ.
Аналіз поведінки деяких непарламентських партій,які формально опонують Банковій, свідчить про наявність таємних домовленостей і низки підігравань один одному.
10. «Вічна ЦВК».
ЦВК, яка втратила легітимність ще торік влітку, шляхом парламентських маніпуляцій-«пролонгації терміну» продовжує існування і контроль над виборчим процесом. Креівник ЦВК Охендовський і компанія, які вірно служили попередньому режиму Януковичу, тепер вірно служать і режиму Порошенка.
11. Скасування виборів в деяких містах Донеччини і Луганщини-наслідок ганебної «політичної гри» центральної влади в Києві.
Суспільство помітило лише скасування виборів у Маріуполі. Насправді вибори скасовані і у Сватовому , і у Красноармійську,були спроби скасувати вибори у Лісічанську, Рубіжному і Сєвєродонецьку. Скасування виборів у Сватовому(одному з найспокійніших, найбільш проукраїнських та найконтрольованіших центральною владою міст)- через «помилку друкарки», яка переплутала назви партій, аналогічні приводи були і в решті міст, де були намагання зірвати вибори. На сьогодні остаточно не зрозумілі причини спроб скасувати вибори на Луганщині і Донеччині, та враховуючи домовленості Путіна –Порошенка по проведенню місцевих виборів на окупованій частині Донбасу,можна припустити,що це є складовою цих домовленостей.
12. Фактор 1,2 млн «вимушених переселенців» з окупованих територій,що не голосували.
В суспільстві нема консенсусу щодо отримання(або неотримання) на місцевих виборах права голосу вимушеним переселенцям. Та Україна вперше опинилася в ситуації,коли така кількість громадян не мала навіть формального права проголосувати у місцях свого нового проживання. Що свідчить , що насправді «інститут прописки» в країні де-факто зберігається. Відмінність підходів влади можна засвідчити на прикладі Марії Гайдар-російської громадянки, яка за день отримала українське громадянство та можливість не лише голосувати, а навіть бути обраною депутатом Одеської облради від блоку Порошенка.
13. Порушення на виборах були як за попередньої «бандитської» влади, так лишилися і за нової «майданівської».
Порушення , які мали місця, свідчать , про заглибленість неправової свідомості як у будь-якої влади в Україні, так і значної частини громадян.
14. Значна частина громадян знову була готова продавати(і продавала) свої голоси на виборах.
Продажність через бідність і відсутність правової свідомості значної частини громадян, і надалі спонукатиме владу тримати населення в бідності. Чим бідніше населення-тим більше можливість продажності-тим більше можливість максимального довгого перебування при владі існуючої політичної еліти.
15. Відсутність громадянського контролю.
У суспільства насправді не існує реальних важелів впливу на перебіг виборчого процесу та недопущення масових фальсифікацій та процесу купівлі-продажу голосів виборців.
16. Монополізація центральних телевізійних медіа.
Нинішня влада більше за попередню встановила контроль над телевізійними медіа, від прямої цензури до контролю над випуском політичної інформації. Суспільство перебуває в ілюзії конкуренції телеканалів, які належать так званим «олігархам», і не готово побачити,що насправді основні «олігархічні телеканали» узгоджують свою інформаційну політику з Банковою. «Свобода слова» в країні знаходиться ще у гіршому стані, аніж за режиму Януковича, та суспільство цього не бачить. Механізмів захисту свободи слова в країні нема.
Висновки:
Місцеві вибори засвідчили, що Адміністрація Президента повністю контролює політичний процес в державі, який спрямований на максимальне збагачення існуючої еліти та на максимально довге її перебування при владі.
Контроль над політичною системою відбувається внаслідок:
а) накопиченню необмежених фінансових ресурсів
б) монополізації медійного ресурсу
в) контролю над законодавством.
г) недопущенню появи потужної опозиції(через підтримання розпорошення наявних опозиційних партій або потенційно опозиційних) та через створення «контрольованих опозицій»)
г’) Утримання населення в бідності та безкультур’ї, і через це готовності до продажності
Тож прикрий висновок проведення місцевих виборів: Адміністрація Президента отримала перемогу та вибудовує вертикаль фінансово-політичної піраміди. Суспільство не має на сьогодні можливості гідно протистояти наростаючій узурпації влади. В той же час варто зазначити,що участь (а де інде і перемога) на низовому рівні ідеалістів-патріотів(наприклад, на посади голів сільських, селищних, іноді-міських Рад) є свідченням,що ідейні зрушення, привнесенні Євромайданом,ще не знівельовані. А,значить,перемога Адміністрації Президента на цих виборах не може вважатися остаточною, і конкурентність у українській політиці зберігається.