Присяжні “без власної думки": чому розгляд справи «беркуту» знов затягується?

На засіданні 6 липня як потерпілим, так і захисту обвинувачуваних, вдалося домогтися від суддів конструктиву. Але наші побоювання в тому, що процес буде дуже складним, в черговий раз підтвердилися.

Довгоочікуване судове засідання Святошинського районного суду Києва у справі масових вбивств на Майдані, що пройшло 6 липня, викликало чимало думок. Обом сторонам, як потерпілим, так і захисту обвинувачуваних, вдалося домогтися від суддів якогось конструктиву. Але наші побоювання в тому, що процес буде дуже складним, в черговий раз підтвердилися.

Одним із завдань засідання було дообрати ще одного основного присяжного, яким став Олександр Конєв, журналіст і редактор газети "Ми всі українці". Таким чином, питання формування суду присяжних, що як ми пам’ятаємо затягнулось більш ніж на два місяці, було нарешті вирішене. До складу основних присяжних увійшли пенсіонери Юрій Щербаков та Анатолій Годлевський, а також згаданий вже Олександр Конєв. Запасними стали пенсіонер Анатолій Горобець, до 2005 року працював у Міністерстві внутрішніх справ інспектором дізнання, капітан міліції, і Ярослав Сушкевич, головний інженер у будівельній компанії, який до 2008 року був дільничним у Святошинському районі Києва.

В той же час, сторона захисту продовжувала наполягати на відводі всіх присяжних (у зв'язку з відомими вже порушеннями: представники Київради включили в список кандидатів в присяжні раніше ніж був оголошений конкурс на добір в кандидати), але судді відмовили. Більше того, одна з потерпілих також зі свого боку звернулася із заявою про відвід присяжного Конєва, але суд її прохання не задовольнив. Потерпілі також погоджуються з тим, що відбір кандидатів в присяжні Святошинського району Києва та затвердження Київрадою списку присяжних відбулося з істотним порушенням норм закону, що ставить в майбутньому під сумнів законність рішення суду.   

Але навіть не в цьому основна проблема. Саме вчора мало розпочатися слухання у справі із зачитування обвинувального акта. І перешкод для того, щоб почати слухання справи, начебто не було. Але один з представників постраждалих раптово заявив клопотання про відкладення справи з причини того, що його довіритель хоче бути присутнім на слуханні. І з незрозумілих причин (не зважаючи на те, що явка потерпілих судом не визнана обов’язковою, а розгляд справи розпочався без їх участі),  суд оголосив перерву в засіданні до 15 липня, мотивуючи це тим, щоб дати іншим потерпілим можливість звернутися з цивільними позовами.

Пояснимо: за Кримінально-процесуальним кодексом, потерпіла сторона, до заслуховування цього акту, має право заявити цивільні позови про стягнення матеріальної та моральної шкоди. І ті, хто хотів це зробити, вже скористався цим правом. Деякі позови були повернуті у зв'язку з неналежним оформленням. Крім того, суд вже давно визнав явку потерпілих на слухання справи необов'язковою. Причому, повідомив про це всіх під розписку.

Стороною захисту був заявлений протест. Ми, звичайно, розуміємо, що суд з одного боку намагається захистити права потерпілих, але з іншого боку, очевидним є чергове порушення прав затриманих, зокрема щодо розумності строку тримання під вартою без вироку - вже більше року люди перебувають під арештом.

До того ж, риторичним залишається питання про те, чи будуть подані цивільні позови чи ні. І чому халатне відношення учасників процесу щодо своєчасного звернення з позовами має бути підставою затягування судового розгляду та, як наслідок, тримання людей під вартою? Адже всі учасники на це мали достатньо часу.

Також збентежив ще один прецедент. Коли дискутувалося питання про відкладення справи на 15 липня, рішення приймалося як професійним судом, так і присяжними. І важливо зазначити, що присяжні спочатку погодившись, що перешкод для зачитування обвинувального акта немає. Однак, потім вони під впливом суддів змінили рішення та погодились з вимогою про перенесення. Є ймовірність, що судді до них не будуть прислухатися й надалі.

Звичайно, хочеться вірити в зворотне, але поки хід справи не залишає особливих надій на об'єктивність правосуддя.