Перший раз в міліцію мене загребли саме на Великдень. В 9-му класі я спробував пройти у Володимирський собор
Перший раз в міліцію мене загребли саме на Великдень.
В 9-му класі я спробував пройти у Володимирський собор у Великдень.
Не від надміру релігійних відчуттів(які релігійні відчуття у совітського школяра?), радше від бажання мати рівні права.
Зараз здається неймовірним, але за совітських часів вільного доступу до церков у Києві у свята не було.
Слід було мати якісь спеціальні перепустки.
Володимирський собор був оточених міліцією та "дружинниками"(з тих пір не любив "дружинників", і коли був студентом -істориком, відмовився записуватися до їхніх лав, хоч за чергування "дружинниками" доплачували по 3 рублі-помітна надбавка до вічно незаможних студентів).
Так от біля Собору якійсь капітан МВС вступив зі мною у суперечку.
Я почав цитувати Конституцію СССР про "право на свободу сумління".
Очевидно, у капітана скінчилися аргументи, і він мене відштовхнув.
Вихований на Солом'янці-Чоколовці, я не звик, щоб хтось безкарно міг розпускати руки щодо мене, тож як він мене штовхнув, так і я його-у відповідь.
Тож скрутили мене формально не за спробу пройти у Собор, а за "спротив органам влади".
Саме так міліція записала у протоколі.
Кумедно(тепер-кумедно), що вони написали на мене ще і другий протокол.
В мене светр(тоді казали-"реглан") був з написом латинкою-"Нью-йоркський олімпійський комітет", тож другий протокол(смішно тепер звучить!) був за напис латинкою на светрі.
Ще міліціонер намагався ствердити, що польська кокарда(орел), яку я встигнув зняти зі светра і покласти до кишені-"фашистська символіка".
Мої аргументи, що Польща-соціалістична краіна(тоді-Польска Народна Республіка) слідчий до уваги не брав, тож у протокол була занесена ще й кокарда-орел.smile emoticon.
Наступного Великодня мене скрутили вже у церкви біля власного будинку.
Покровська церква-невеличка, розташована на вулиці Островського(Солом'янка), на якій я мешкав.
Цінна тим, що саме в ній правив Липківський-очільник автокефальної церкви у часи визвольних змагань.
Але і в цю церкву мене-школяра у Великдень міліція теж не пустила,а затримала.
Згадую це для тих, хто молодший, і думає, що ті права і можливості, які вони мають зараз, були завжди.
СССР був реальною "ідеологічною тюрмою", і кожне право доводилося виборювати.
І навіть за право бути усміхненим хтось колись боровся.
Усміхайтесь один одному-ми ж маємо право на усмішку:).
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.