Будинок офіцерів...Ми були в оточенні беркутів і "тітушек"-вбивць.
18 лютого минулого року...
Побоїще в Маріїнському парку...
Почувши,про першого вбитого, я з сесійної зали побіг на Грушевського в бік будинку офіцерів(бо тіло було там).
В будинку офіцерів було понад двісті поранених-здебільше розбиті голови.
Вбитих вже був не один, а троє, всі троє лежали поруч один з одним в будинку офіцерів.
Допомогою пораненим керували Олег Мусій та Ольга Богомолець.
Швидкі , які приїзжали, без вказівки вищого медичного керівництва не відвозили поранених у лікарні перші півтори години...
Ми чекали штурму.
Я прийняв рішення про виведення поранених з оточення.
Спочатку думав по 5 чоловік розбити і виводити до метро.
Метро виявилося закритим. Тоді виводив сам, по 5 чоловік.
Ми йшли через беркутів, які вели наших полонених(ті тримали руку на спині кожного попереднього...) та бандитів-"тітушек".
З озброєння мав тільки мандат депутата...
Хлопцям казав,щоб знімали каски і броніки .
Йти впевненно.
Першу групу вивів,зрозумів,що не вистачить часу і мене одного вивести всіх.
Почали обдзвонювати друзів з автомобілями.
Поруч були і допомагали Анастасія Розлуцька та Вячеслав Пономарьов.
Кілька друзів приїхали-змогли зробити по одній ходці.
А маленька Ірена Карпа на маленькій своїй машинці змогла зробити чотири ходки(!).
Навіть не знаю як їй вдавалося об'їзжати блокпости, але факт-вона вивезла найбльше з оточення!
Зрештою, ми вивели всіх.
Поки був хоч один поранений, я звідти не йшов.
Після мене лишилися на підлозі три тіла загиблих..., кілька слідчих, які описували тіла та ккілька військових з будинку офіцерів(до речі, керівник військовиків пропонував свою допомогу,за що йому вдячність).
P.S. А через день -20 лютого на Барикаді на Інститутській (поруч був- Вячеслав Пономарьов), старий товариш ще по УСС Дмитро Глушенок показує на шапку з людським мозком.... і каже-ми от щойно винесли труп, і тут підходить дід з алюмінієвим щитом , в якому три дірки від автомату, голова розсічена і зашита, і каже: "а Ви ж мене позавчора виводили з Будинку офіцерів, пам'ятаєте?"
А я не пам'ятаю, я багатьох виводив, і всі обличчя злилися в щось одне:окривавлене-сумне...
Та я не про пам'ять, я про того діда.
Ще 18 лютого він був у Маріїнському парку, і бачив власними очима смерть(бо "тітушки" вбивали їх палками по головах.
Не били, а вбивали до смерті...) , у нього розсічена і зашита голова, а через день він знову на барикаді-на самій небезпечній ділянці-на Інститутській,знову у смерті перед очима...
От такі люди були серед нас на Майдані.
Я навіть прізвище цього діда не знаю, а таких героїчних дідів там було чимало..
Згадаймо героїв.
Згадаймо загиблих.
Згадаймо поранених.
І не забуваймо живих.
Боротьба триває.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.