За що ж стояв і гибів Майдан?

За що ж стояв і гибів Майдан?

Сільські Вісті
Четвер, 22 січня 2015 року № 7 (19202)

Питання руба

Юрій Кармазін: «За що ж стояв і гибів Майдан»

Інтерв’ю взяв

Олександр МИХАЙЛЮТА.

Черговий в історії України поштовх для оздоровлення нації дав Євромайдан. Всі нинішні керівники держави побували на його подіумі. Вони клялися перед народом не повторювати помилок попередньої революції. Проте дії «перезавантаженої» влади дуже тривожать і викликають багато запитань. Головне з них: чи туди і чи так ідемо? Розмова про це з народним депутатом України чотирьох скликань, доктором філософії, заслуженим юристом України, головою Партії захисників Вітчизни Юрієм КАРМАЗІНИМ.

— Юрію Анатолійовичу, Революція гідності привела на найвищі посади тих, хто позиціонував себе на Майдані захисником народу, обіцяв нове життя. Точкою відліку стала загибель Небесної сотні — велика жертва заради кращого життя. Краще не стало. Що відбувається?

— Усе, що відбувається з кінця 2014 року, я, як юрист, кваліфікую так: триває брутальне порушення Конституції і всіх законів з вини тих, хто клятвено обіцяв гарантувати їх дотримання — Президента, Генпрокуратури, а також народних депутатів.

— Усі ми пам’ятаємо гасло Петра Порошенка під час президентської кампанії: «Жити по-новому!». Але тоді претендент на булаву не зазначав конкретно, хто буде так жити...

— На жаль, Петро Олексійович тоді так і не прояснив цього. Можливо, не знав і тепер не знає. Мабуть, через це жити в Україні з дня на день краще не стає. Навіть навпаки! Пересічного громадянина заганяють у безвихідь: зростають оплата комунальних послуг, вартість газу та електрики, бензину і харчових продуктів, а рівень зарплат, пенсій та інших виплат «заморожені». То що робити громадянину — опустити руки і змиритися чи повставати?..

— За вашим твердженням, уряд пішов на грубе порушення Конституції при ухваленні державного бюджету на 2015 рік. Мова навіть не про виживання (за словами Арсенія Яценюка), а про загрозу вимирання широких верств країни...

— Статтею 96-ю Конституції визначено: уряд не пізніше 15 вересня кожного поточного року подає проект держбюджету на наступний. При цьому Рахункова палата зобов’язана доповісти про результати виконання бюджету нинішнього року та надати висновки про недоліки і рекомендації про шляхи їх виправлення в році майбутньому. Починаючи із 1996-го Рахункова палата як конституційний орган це робила. Єдиний випадок ігнорування — торік.

— Про Рахункову палату, до речі, нині мало хто й згадує.

— Бо стараннями нинішнього уряду її робота зведена нанівець. Ми не маємо звіту Палати за 2014 рік про надходження та використання коштів державного бюджету. Чому? Вперше за останні дев’ятнадцять років голова цього органу не доповідав парламенту, перед тим як останній ухвалив скороспіле рішення про бюджет-2015.

— Виходить, що Прем’єр порушив закони України?

— І Конституцію! Річ у тому, що нинішній уряд, для того щоб «уламати» Верховну Раду прийняти антинародний бюджет, підсунув їй у неконституційний спосіб зміни до Податкового та Бюджетного кодексів. І парламент за ці зміни усупереч регламенту проголосував... Я кваліфікую ці дії як злочин, який учинили за змовою Прем’єр-міністр Яценюк, Голова Верховної Ради Гройсман і ті 233 депутати, котрі проголосували за бюджет, якого в очі не бачили.

— А як мало бути?

— Конституція, одним із авторів якої є і я, чітко передбачає порядок прийняття законодавчих актів. Закони набирають чинності після того, як за них проголосує більшість депутатів Верховної Ради, після підписання законопроектів Президентом та їхнього оприлюднення. Під час прийняття бюджету-2015 влада припустилася грубого порушення ст. 22-ї Конституції, яка забороняє звуження існуючих прав і свобод громадян шляхом ухвалення нових законів. Що бачимо? Урізали пенсії, збільшили податки, скасували пільги для чорнобильців, ветеранів війни та учасників збройних конфліктів, просунули так звану оптимізацію (скорочення) мережі освітніх і медичних закладів... Продовжується нелюдський експеримент, започаткований режимом Януковича, над медициною, передовсім сільською.

Прикро, але в цьому Яценюк повівся як авантюрист, зманіпулювавши свідомістю громадян. Навмисно до 15 вересня (як це передбачено законодавством) не подав у Верховну Раду проект бюджету. Чому? А тому, що перед виборами треба було спонукати українців проголосувати за його політсилу, яка нібито виступала за народ. Пан Арсеній, увівши в оману довірливий електорат, дістав підтримку на виборах, а потім учинив негідну справу.

— Але ж його можна було зупинити?

— Президент мав це зробити, сказавши: «Стоп, Арсенію, ти загрався!» Але Глава держави промовчав. Утім, це нікого не звільняє ні від юридичної, ні від політичної відповідальності. Мимоволі напрошується порівняння. Якщо Азарова ми діставали за ігнорування рішень суду (щодо прав дітей війни, збільшення пенсійного віку, пільг для учасників збройних конфліктів тощо), то Яценюк безкарно потоптався по Конституції. А це речі страшніші. Виправдовуючи свою неспроможність факторами війни, пограбуванням України «сім’єю» Януковича на мільярдні суми (офіційно ГПУ за нинішнього режиму пред’явила екс-президенту викрадення лише 27 млн доларів. — Ред.), уряд Яценюка заклав у бюджет понад 60 мільярдів гривень дефіциту. Але ж насправді ця цифра сягає близько 200 мільярдів. І що робитиме з цим влада? Вочевидь, надрукує банкноти, збільшивши девальвацію, тобто зубожіння населення цього року ще поглибиться.

Президент мав сказати, аби парламент не квапився ухвалювати «кота в мішку», а чинив згідно з Конституцією. Нічого страшного не сталося б через затримку із ухваленням бюджету на 2-3 дні, але не було б і порушення законів. Проте… Президент закрив очі на це. На жаль, пан Порошенко не зробив належних висновків і з кадрової політики Ющенка (до речі, він був керівником виборчого штабу, коли голосували за Ющенка. — Ред.), яка зрештою перетворилася на профанацію. На вищих державних щаблях опинилися відверті пройдисвіти, які навіть дипломи про вищу освіту мали фальшиві. Нинішній Глава держави «потягнув» у владу бізнесменів різного калібру, які вже встигли «відзначитись». Скажімо, один із недавніх перших заступників глави Адміністрації дуже вдало використав службове становище, аби поповнити свої статки, забравши дві третини відшкодування всього обсягу ПДВ на своє підприємство. Призначали ж того з надією, що налагодить логістику у військовій сфері. І що?

— Ви, знаю, виступаєте проти «імпорту» іноземців на державні посади…

— Бо це — нонсенс. Такого в жодній нормальній державі не допускають! Ну, чим себе проявив, наприклад, литовець нинішній міністр економіки Абромавічус? Найбільшим його досягненням є те, що видав наказ про скорочення на 20% апарату. А чого варта його заява про приватизацію понад 1200 державних підприємств? Причому цей варяг запланував одним махом забрати в народу лісгоспи, морські порти, Дунайське пароплавство, видавництво «Преса України», підприємства та НДІ оборонної галузі (коли йде війна з агресором!), «Укрпошту», підприємства «Укрзалізниці»... А що держава без них? Головне — все це планують видерти з рук українців, які й без того озлидніли. Та він іще собачої будки в цій країні не збудував, а вже заходився руйнувати...

— Чому таке є можливим?

— Бо активістів Майдану практично викинули з процесу управління державними справами, хоча без них нинішні очільники не бачили б посад, як своїх вух. Майданівців просто відсунули. Вони навіть не мають змоги контролювати дії «вождів», «пастирів», котрі на їхніх плечах і на їхній крові в’їхали до високих кабінетів. У результаті український народ унаслідок приходу до влади низки непрофесіоналів та саботажників реформ менше ніж за рік удвічі збіднів. А які перспективи малює нинішня влада для українців? Жодних!

Не сприймають люди і намір грузинського посланця Квіташвілі, призначеного на посаду міністра охорони здоров’я, приватизувати лікарні та поліклініки. А як же норма Конституції про безплатну медичну допомогу?

Наголошую: я категорично проти призначення на відповідальні посади у державних структурах іноземців. Та й до призначень «доморощених» кадрів є питання. Ну скажіть, як може обіймати посаду «губернатора» Дніпропетровської області особа, котра має потрійне громадянство? А чого варте призначення керівником «Укроборонпрому», яке об’єднує понад 150 великих заводів і установ, директора заштатного херсонського автосалону? Тільки тому, що той має якісь особисті стосунки з Прем’єром? Та такого не дозволяв собі жоден глава попередніх урядів! Чи 24-річний «кулінар» у кріслі голови Нац-комісії з регулювання енергетики...

— Виходить, із президентською мантрою «Жити по-новому» поки що не складається…

— На жаль, уряд Яценюка втілює в життя програму Азарова — Януковича, але здається, ще з більшим азартом, ніж вони. Тому мені все важче пояснювати людям, за що ж, власне, стояв і гибів Майдан і дедалі важче стримувати гарячі голови, які готові до нових акцій протесту, спрямованих проти політики «затягування пасків» на шиях звичайних громадян, а не на черевах олігархів.

— Україні найбільше шкодять нині ще й живуча корупція та енергетична криза. Не можна тут обійти скандал довкола так званого африканського вугілля…

— Про переплати та суми відкатів у цій оборудці говорити не буду. Але мені не зрозуміло: чому вугілля намагаються купити за тридев’ять земель і, звісно ж, за долари, яких катастрофічно бракує, тоді як лише в Донецькій області є понад 30 шахт на контрольованій нами території («Селідовевугілля», «Красноармійськвугілля») та в Дніпропетровській («Павлоградвугілля»), і там лежать десятки тисяч тонн палива? А чим пояснити байдужість уряду до задіяння (тим паче, у сьогоднішній кризовій ситуації) ресурсів Львівсько-Волинського басейну? А чому не мають належного фінансування вугільні розрізи в Черкаській та Кіровоградській областях, де величезні поклади бурого вугілля, придатного для ТЕС?..

— Після Майдану Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав свій кабінет «урядом камікадзе», однак відтоді маємо вже другу команду з Яценюком на чолі...

— Той, хто називав себе «камікадзе», але мало що зробив для подолання труднощів у країні, вочевидь боїться, що народ знову може вийти на Майдан, щоб спитати за все. Владі слід постійно нагадувати: часи змінились, і народ довго терпіти брехню не буде.

— Чи так все погано в нашому домі?

— Ні, не все. Вихід є. Попри те, що уряд повністю знеславив себе некомпетентністю, Президент Порошенко ще має запас довіри виборців. І, вважаю, має негайно вжити заходів відповідно до чинного законодавства. А саме — виправити провали, передовсім у кадровій політиці. Проте якщо гарант Конституції разом із Верховною Радою найближчим часом не знайдуть заміну Прем’єру Яценюку, генпрокуророві Яремі, голові НБУ Гонтаревій, керівникові СБУ Наливайченку та іншим чиновникам, які не виправдали довіри, не поставить справжніх державників на чолі Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, він і сам утратить довіру народу. Потрібно, щоб народ побачив: вище керівництво живе турботами країни, переймається проблемами всіх громадян (а не готує приватизаційний пакет для олігархів із клану Януковича). Люди мають побачити, що до відповідальності притягнуто вбивць Небесної сотні, що казнокрадів із «сім’ї», а також винних за здачу Криму, за Іловайський котел чекає заслужене покарання… Тільки тоді кредит довіри може відновитись і країна стане жити по-новому.

— Тобто Президент має почути Україну?

— Поки що Україна йому ще вірить. Але тут довгих кредитів, як у банку, нема.

http://www.silskivisti.kiev.ua/19202/index.php?n=25648