Інстинкт контролю проти інстинкту заробітку.

Більшість геополітичних процесів пов’язані з економікою і зі становленням цивілізації логіка економічного буття все відчутніше протидіяла політичному волюнтаризму й господарському варварству.

 Економічна освідченість громадян – одна з головних передумов їх розкріпачення та свободи. Економіка, будучи органічно пов’язаною з матеріальними потребами людей, функціонуванням суб’єктів господарювання, формуючи базу світогосподарських зв’язків, справляє визначальний вплив на політичне життя, соціальне самопочуття, духовний розвиток суспільств. У ній закорінені різноманітні життєві потреби та інтереси, мета політичної діяльності. Більшість геополітичних процесів теж пов’язана з нею.

 Зі становленням цивілізації логіка економічного буття все відчутніше протидіяла політичному волюнтаризму й господарському варварству. Це возвело економічну науку в ранг особливо поціновуваних, стимулювало її розвиток, активно привертало людей до економічних знань. Знання економічнх законів, цілеспрямоване і прагматичне їх використання забезпечували прогрес економічного буття, сприяли оптимізації суспільних процесів, взаємодії особистостей, спільнот, раціональному визначенню державної політики, міждержавних відносин. Економічна освіченість громадян стала однією з головних передумов їх свободи, відкрила перед ними можливості для самореалізації в економічній, соціальній, духовній сферах. У поєднанні з іншими чинниками вона каталізувала процеси формування громадянських суспільств.

 Розкріпачена економічно людина менш піддатлива догмам, міфам, нею непросто маніпулювати, вона по-справжньому дорожить своїми правами на свободу думки та діяльності, в тому числі й в економічній сфері. Багатозначність і актуальність цієї формули простежується й у сучасних українських реаліях, специфіку яких визначає сусідство рудиментарних політичних, економічних явищ з недостатньо окресленими, а нерідко заретушованими контурами нового. Пояснити це лише класичними трансформаційними проблемами стає все важче, бо надто уповільненою, усіченою і непослідовною виявилася українська модель трансформації. Чи не це підсилило наприкінці 90-х років XX ст. дискусії щодо моделі суспільного розвитку, реформування економіки України, її місця в геополітичному і світогосподарському просторі? Ведуть їх не лише політики і учені, відбуваються вони не тільки в ефірі, на сторінках часописів, монографічних видань, у навчальних аудиторіях.

 Елементи полемічності певною мірою властиві й посібникам з економічної теорії, таких авторів як С.В. Мочерний. Автор якого прагнув на основі аналізу набутків різних економічних напрямів, течій, шкіл, досвіду функціонування різних економічних систем подати широку панораму світової економічної думки і застосування її в економічному бутті різних народів, проаналізувати тенденції та перспективи розвитку України в умовах глобалізації господарської діяльності. Низка положень – плід авторської думки, бачення ситуації, її витоків та перспектив, з якими, очевидно, одні солідаризуватимуться, а інші – опонуватимуть їм, що цілком природно за нинішніх обставин.

 Це видання відзначається темпераментною думкою, аналітичністю, інформаційною насиченістю, добротним словом. Посібник прислужиться не лише студентам, аспірантам, викладачам, а й усім, хто дошукується логіки економічних явищ, процесів у минулому й сьогоденні, хто розглядає економіку як постійно прогресуючу систему, кому цікава й зрозуміла музика економіного життя, хто не звик сприймати кожне слово на віру, догматизувати певні думки чи рабськи скорятися догмам, хто вчиться думати і має власну думку, а ознайомившись з різними концептуальними підходами, обере найприйнятніший для себе чи виробить власний.

   Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції: практичну, яка полягає у всебічному обґрунтуванні необхідності та шляхів удосконалення прогресивних форм власності, що найбільше відповідають інтересам людини, колективу суспільства, розробці наукових основ управління господарською практикою, обґрунтуванні наукових організаційно-господарських форм, у пошуку найадекватніших форм розв’язання економічних суперечностей. Це дає змогу виробляти науково обгрунтоані рекомендації щодо підвищення ефективності виробництва для забезпечення зростання життєвого рівня населення. В умовах глибокої економічної кризи, що охопила в 90-х роках економіку України, практична функція економічної теорії полягає ще й у тому, щоб знайти найраціональніші шляхи виходу з цієї кризи, обґрунтувати оптимальні напрями переходу від командно-адміністративної до планомірно ринкової, або змішаної, економіки. Економічна теорія повинна більше уваги, ніж політична економія, приділяти проблемам підвищення ефективності виробництва, господарського механізму, ефективності форм власності, вести пошук нових організаційно-господарських форм. Важливим завданням економічної теорії є вивчення досвіду світового розвитку, запозичення на цій основі найпрогресивніших соціально-економічних форм розвитку світової циілізації.

 Отже, економічна теорія є основою економічної політики, обґрунтування правильних дій суб’єктів господарювання у сфері практичної діяльності. Ця функція економічної теорії найповніше виявляється з поділом її на нормативну (тобто таку, що не лише пояснює економічні явища і процеси, а й сприяє виробленню економічної політики, конкретних рекомендацій уряду та іншим суб’єктам господарювання) і позитивну (яка лише пояснює ці явища і процеси, зясовує зв’язки між ними).

 По-друге, економічна теорія виконує пізнавальну функцію, яка полягає в тому, щоб розкрити сутність економічних законів та категорій і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності, механізм їхньої дії. Лише на основі всебічної реалізації цієї функції може бути виконана практична функція економічної теорії. Пізнавальна функція є методологічною основою для інших майже 50 економічних дисциплін. У комплексі економічних наук виділяють галузеві (економіка промисловості, сільського господарства та ін.), міжгалузеві (економічна географія, статистика та ін.), функціональні (фінанси, менеджмент, маркетинг та ін.), історико-економічні (історія народного господарства, історія економічної думки та ін.), тощо.

 По-третє, економічна теорія виконує світоглядну функцію, тобто покликана формувати новий тип економічного мислення і, отже, сучасний свідоглд людини. “Ідеї економістів і політичних діячів – і коли вони правильні, і коли – помилкові, - мають, на думку Дж. Кейнса, набагато більше значення, ніж прийнято вважати, бо насправді лише вони управляють світом”. Звісно, Кейнс перебільшує роль ідеї, але, безперечно, цінні економічні теорії, які відповідатимуть вимогам часу, відіграють надзвичайно важливу роль у сусільно-економічному прогресі суспільства.

 Під час силового протистояння вся увага приділяється армії, зростає роль і медійників  (інформаційна безпека). Але на усе це потрібні ресурси і применшувати роль економіки дуже небезпечно. Причина невідповідності намірів і результатів – здебільшого в тому, що мету не узгоджують із засобами її досягнення. Саме тому не лише політики, а й військові і навіть медівники мають добре орієнтуватися в економіці, щоб своїми діям не зупиняти музику економіного життя...

  По різному можемо ставитися до колишньої союзної командно-адміністративної системи, але і в ній були вмонтовані “запобіжники від тиранії місцевих князьків”. В 90-х ця система розкололася, а її уламок в Україні почав трансформуватися і не всюди в кращу сторону. Паралельно з лібералізацією економіки і розкріпаченням людей, деякі функціонери цієї системи не полишали (і не полишають) спроб втримати все в своїх руках (в країнах східної європи малий і середній бізнес створює половину ВВП країни, в нас ця цифра набагато менша). Чим лише провокували протестні майдани зі створенням альтернатив цій системі (з своїми контролюючими органами).

 Доки буде продовжуватися перетягування повноважень між новими і старими “контролерами”, які супроводжуються спробами “нових” реформувати, або хоча б контролювати “старих”, у цій “мутній водичці будуть ловити рибку” різного роду провокатори. Ситуація вже не така катастрофічна, як зразу після майдану (коли невідомі люди в масках тероризували підприємства і цілі міста) і поступово нормалізується (хоча на це сильно впливає ситуація на Донбасі), але дехто на місцях не припиняє спроб “вбити в голови” іншим: на мєсто (в стойло). Правда, більшість адекватних людей, які все життя чесно заробляли на життя, а їх обманом втянули у цю колотнечу поступово прозрівають і більше не хочуть мати справ з такими аферистами. Організатори ж і ті хто їх покриває не збираються зупинятися.

 Діють вони за принципом – створи ворога і вимагай для “боротьби” з ним побільше влади і привілегій. І заробляють інколи на цьому шалені політичні дивіденди (самостійно в Україні інтелектуальною працею й досі фактично неможливо заробляти на життя, та й фізичною працею не дадуть заробити, якщо розпочали полювання за твоєю головою…). Не важливо яка влада, цього принципу вони дотримувалися і при помаранчевих, і при регіоналах, і тепер вони не збираються нічого міняти. І щоб ти не робив ти для них майже безправний кріпак, цього вони й обговорювати не хочуть, а про все інше можуть потеревенити “для прілічія” (коли виведеш їх на чисту воду…). Для початку потрібно назвати речі своїми іменами і лише тоді переходити до діалогу…  

 Я нікого не збираюся повчати, але інколи корисно перелистувати навіть прочитані книги. Нажаль в Україні і за її межами вистачає політиків в яких інстинкт контролю домінує над інстинктом заробітку, які готові щедро оплачувати брудну роботу (“стращать і нєпущать”) місцевих аферистів. І це вже стає навіть глобальною проблемою…

  Економічна теорія – наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, які виникають з приводу виробництва і привласнення товарів і послуг в усіх сферах суспільного відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на прогрес економіки.

 Щоб виконати таку роль, економічна наука повинна використовувати набутки багатьох інших наук: філософії, синергетики, математики та ін. Ось чому “справжній економіст, як важає Дж. Кейнс, - … повинен бути всебічно обдарований, певною мірою бути математиком, істориком, державним діячем, філософом… Він повинен розмірковувати про окреме в поняттях загального і спрямовувати політ своєї думки однаковою мірою до абстрактного і конкретного. Він повинен вивчати сучасність у світлі минулого – заради майбутнього. Жодну рису людської вдачі або створених людиною інститутів він не повинен обминути своєю увагою“.