Нечисельний мітинг 13 грудня у Вінниці поставив логічну крапку у питанні, що ж відбулося 6 грудня під стінами та у приміщенні обласної ради.
Тиждень тому вінничани прийшли сказати власне слово з приводу підкилимних інтриг, які влаштували політики навколо кадрових питань. Це був Майдан. Не багатотисячний, як у лютневі дні, коли від людей тікав, прикриваючись пострілами, губернатор Мовчан, але доволі активний і дієвий.
Але всередині цього Майдану були професійні провокатори, які вважали, що людей можна вести за собою беззмістовними гаслами. Вони вважали вінничан за натовп, яким керують лише ненависть, злість та жага до руйнувань. Саме вони вчинили безлад всередині обласної ради.
Такий більше ніж сумнівний успіх, який із задоволенням «поширили» російські ЗМІ («дивіться, а вони все не заспокоюються») зазначений авангард самозваних «народних вождів» вирішили повторити 13 грудня, коли анонсували «багатотисячний мітинг» на підтримку двох затриманих хуліганів. Тоді ж почалася вакханалія з «рекомендацією» призначити певного «народного губернатора», висловлення недовіри якимось посадовцям. Ніби ці 10-15 осіб, які називають себе «активістами» мають хоч якісь повноваження виступати від імені всієї області!
І вінничани продемонстрували цим політичним авантюристам, що вони є не натовпом, а Народом. На мітинг 13 грудня, цілі якого були зрозумілі лише його організатором приїхали… мешканці інших міст – Києва, Житомира, Черкас, Хмельницького (цього ніхто і не приховував) та декілька народних депутатів, які вирішили «попіаритися» перед телекамерами.
А вінничани, на яких так розраховували організатори акції – не прийшли. Проголосували, як то кажуть, ногами. Продемонстрували, що не бажають слухати, як їх приїхали повчати – що і як їм робити з інших міст.
На цьому «псевдореволюція» закінчилася. «Народні губернатори» почали виправдовуватися, що їх не так зрозуміли, і що на владу вони не претендують. Провокатори сутичок під обласною радою, під яких було поранено близько 10 міліціонерів, стали робити ображений вигляд, що вони не є ані порушниками закону, ані ініціаторами захоплення адміністративної будівлі.
Найбільш адекватні з числа цих «активістів» зрозуміли все досить швидко і негайно заявили публічно, що «захоплювати обласну раду ніхто не хтів і ми більше так робити не будемо». Пояснити таку поспішність можна тим, що 341 статтю Кримінального Кодексу України, яка передбачає до 5 років позбавлення волі за захоплення державних або громадських будівель чи споруд, ніхто не скасовував.
Розуміли організатори подій 6 грудня, що в умовах агресії проти України, основою метою ворога є органи управління? Розуміли. Усвідомлювали вони, що зіграли на руку Путіну? Невідомо. Та й не важливо.
Важливо те, що прості вінничани зрозуміли це набагато краще за доморощених політиків, які зі шкіри лізуть, щоб привласнити собі право говорити від імені Майдану. Але не виходить.
І ніколи не вийде.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.