Кожен вінничанин розуміє, що єдиним шляхом в Парламент для такого одіозного кандидата був ресурс – адміністративний та фінансовий. Тільки тотальна скупка голосів виборців, розповсюдження неправдивої інформації про конкурентів через технічних кандидатів та махінації з бюлетенями та протоколами комісій на рівні ДВК і ОВК гарантували йому омріяний результат. Показово, що найбільший відрив від кандидата «Блоку Петра Порошенка» Петро Юрчишин отримав в Хмільницькому районі. Саме там він вважається місцевим володарем. Хазяїном земель, заводів та районного керівництва.
Звісно спостерігачі зафіксували безліч порушень. Але правоохоронці не реагували на численні звернення. А суд лише частково визнав це, зобов’язавши здійснити перерахунок на одній ДВК з 86 дільниць Хмільницького району.
Причиною такої неповороткості правоохоронців та Феміди криється у тому, що з самого початку виборчої кампанії Юрчишина підтримував депутат ВРУ, кандидат-списочник від БПП Григорій Заболотний. Незважаючи на позицію команди Президента, він вирішив зіграти у власну бізнес гру. Саме він консультував та давив на місцеву владу, правоохоронні органи та керівників виборчих комісій на «позитивний результат Юрчишина», чим забезпечив самовисуванцю адміністративний ресурс. Звісно не безкоштовно :)
Це й не дивно. У Григорія Заболотного, який є представником аграрного лобі та Петра Юрчишина, відомого у Хмільницькому районі латифундиста – давні і плідні бізнес-стосунки.
Ще з часів їх спільного перебування в політичній структурі сумнозвісного Володимира Литвина - «Народній партії».
Так, член партії Литвина, Григорій Заболотний в 2006 році балотувався за партійним списком «Народного Блоку Литвина» до Верховної Ради під номером № 83.
А Петро Юрчишин навіть став довіреною особою кандидата в Президенти України Володимира Литвина на наступних виборах по 13 округу.
А познайомив та привів Петра Юрчишина в «молоду команду» Литвина-Заболотного ще один місцевий аграрний олігарх Іван Мовчан (його прізвище ви теж знайдете в списках довірених осіб кандидата в Президенти Литвина, тільки по 18 округу). http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0238359-09
Той самий Іван Мовчан, який після перемоги Януковича на президентських виборах став першим заступником губернатора, а потім в період розквіту режиму і самим губернатором. Але увійшов друг Заболотного в історію Вінниччини не могутніми здобутками, про які старанно писали в стилі комуністичної «Правди» місцеві ЗМІ, а тим, що під час Революції Гідності тікаючи з вінницького Євромайдану його охоронці підстрелили вінничанина.
Отже маємо такий нонсенс. Кандидат-списочник від БПП Григорій Заболотний, майже у відкриту працював проти кандидата-мажоритарщика від Президента. І дарма, що Григорій Михайлович на старості років зганьбився на всю країну просуваючи одіозного екс-регіонала, Петро Юрчишин скоріш за все щедро компенсував 62-му річному депутату його старання. Але він ще й підставив Петра Порошенка.
На що розраховував Григорій Заболотний, підсовуючи таку «свиню» Президенту?
Петро Юрчишин відомий тим, що донедавна був керівником осередку ПР у Хмільнику. В 2012 році балотувався до ВР від влади Януковича.
(дивіться фото з передвиборчої кампанії Юрчишина 2012 року зліва направо: нардеп-регіонал старійшина клану Калетників Григорій Калетнік,губернатор-регіонал Микола Джига,голова облради-регіонал Сергій Татусяк)
Під час Майдану у грудні-листопаді возив у Київ «тітушок», які протистояли майданівцям. На цьому хмільницького сільгосп олігарха «застукала» ВО «Свобода» і т д. Скоріш за все «любий друзь» Григорій Заболотний розраховував на те, що про його активну участь в просуванні Юрчишина ніхто не дізнається, а навіть, якщо й дізнається, то побоїться про це сказати/написати. Складається враження, що народний депутат Заболотний ментально застряг в комфортній і зрозумілій для нього епосі Януковича-Литвина, коли вся влада і режим тримався на репресивній машині каральних органів і тотальному страху людей. Він напевно просто не помітив Революції Гідності, Євромайдану тому й не зрозумів, що змінилась не лише ВЛАДА, а й ГРОМАДЯНСЬКЕ СУПСІЛЬСТВО.
Як почуватиметься Григорій Заболотний у компанії Юрчишина у Раді відомо – спокійно.
А от чи спокійно почуватиметься решта депутатів фракції Блоку Петра Порошенка?
Тим більше, що днями в ЗМІ з’явилася інформація про те, що Юрчишин увійде у фракцію Блоку Порошенка.
Зрозуміло, що Юрчишину треба закріпитися у владі. Ясно, що Заболотному треба отримати дивіденди від цього.
Але не зрозуміло для чого президентській команді йти на такі репутаційні ризики приймаючи у власну фракцію настільки одіозні фігури? Можливо вони просто не володіють інформацією? Навряд, адже достатньо хвилин 10 погуглити в інтернеті, щоб отримати чітке розуміння про претендента на місце в фракції БПП.
Що тоді робити із заявами «Блоку Петра Порошенка», що у фракції не буде місця не тільки депутатам, що голосували за диктаторські закони, але й людей, що зганьбили себе під час Революції Гідності?
Звичайно, зібрати 300 голосів у коаліції важливо, але ж не ціною такої ганьби. Бо присутність Петра Юрчишина в фракції і коаліції не тільки зрада принципів Майдану. Це ще й неочікувані наслідками. Насамперед стрімке падіння рейтингу довіри до Президента та його політичної сили. Ворогів в української держави вистачає не тільки ззовні, а й в середині. І такі «дарунки» будуть активно педалюватись опонентами для критики влади, що неодмінно призведе до плачевного результату підтримки Президента вже на весні, під час анонсованих місцевих виборів. Саме ці вибори в умовах реформи місцевого самоврядування та децентралізації влади стануть фундаментом для будівництва нової вертикалі влади, в якій може просто не знайтись місця для вчорашніх переможців.
