Деснянському району потрібні справжні патріоти
19 жовтня 2014, 14:17
Власник сторінки
Депутат Киеврады
Вибори до ВР - Перезавантаження 2.0
Мільйони людей об’єдналися сьогодні, згуртувалися в одне ціле перед фактором воєнної загрози зі Сходу, яка ось вже півроку терзає нашу країну. Захищаючи кордони Батьківщини віддають своє життя наші бійці, війна порушила мирне життя українців. Слава героям, вічна пам’ять тим, хто вже не з нами!Якщо полишити патетику, хочу сказати ось що: сама Батьківщина починається, власне, не з кордонів, які потрібно захищати, а з будинку, де ти живеш, двору, в якому пройшло твоє дитинство, людей, із якими щодня ділиш радощі й негаразди спільного буття. Ця “мала батьківщина” і є «територією» реального патріотизму, що вимірюється не гучними гаслами, а конкретними діями.Я — патріот Троєщини, старожил. Тут розпочиналася моя трудова біографія. З нашим житломасивом пов’язано чимало подій, які відбувалися в моєму житті. І тому хочу зробити все від мене залежне, щоб наш район був не звичайним “спальним” районом, а став частиною столиці з усім необхідним для комфортного й гідного проживання.Я балотуюсь до Верховної Ради не тому, що вирішив стати професійним політиком. У моєму розумінні, депутатський мандат — це, насамперед, той «важіль», із допомогою якого можна зрушити гору проблем, накопичених на Троєщині й не вирішуваних впродовж останніх десятиліть, хоча шляхи їх розв’язання абсолютно зрозумілі та очевидні для кожного мешканця масиву. І треба тільки діяти.Навіть якщо ти один, то можеш робити щось реальне для людей. У свій час, скажімо, мені вдалося зібрати однодумців і створити Благодійний фонд «Дзвін надії», щоб хоч трохи підтримувати найменш захищених мешканців району. Нині, зокрема, в нас успішно діє мережа аптек, у яких для пенсіонерів встановлено найбільші в столиці знижки. В рамках діяльності цього фонду надається допомога й багатодітним сім’ям.Маючи статус депутата Київради я переконався: коли відчуваєш, що тисячі людей наділили тебе відповідними повноваженнями, то це робить устократ сильнішим, вимогливішим — і до себе й до інших. У тому числі й владних інституцій, доступитися до яких «звичайному» громадянинові поки що просто неможливо. І з’ясовується при цьому, що деякі проблеми із розряду «невирішуваних» у нас створюються штучно — через бездіяльність посадовців, або навіть із корисних умислів!Наочним тому приклад — бовваніюча на околиці Троєщини велетенська споруда “опікового центру”. Розташована на двадцяти гектарах (!), вона ще три роки тому могла б стати потужною базою медичного обслуговування (в тому числі й для троєщинців — адже в нас немає не тільки клінічної лікарні, але й власного пологового відділення). Проте вже близько двох десятків років цей комплекс залишається недобудованим, оскільки «завис» у міжвідомчому просторі, а тим часом використовується певними ділками від бізнесу.Але, схоже, скресла крига навколо цього «замороженого» об’єкта. На мій депутатський запит до Генпрокуратури і Міністерства охорони здоров’я нарешті отримано офіційну відповідь Фонду держмайна, яка свідчить, що є законні підстави для передачі цього медичного комплексу столичній громаді. Для троєщинців такий розвиток подій може забезпечити в підсумку кардинальне розв’язання проблем медичного обслуговування.Як кажуть, дорогу здолає той, хто йде. А таких «доріг» — складних, роками забалакуваних чиновниками й політиками проблем — дуже багато! Скажу по щирості, це — не просто робота, а досить жорстка боротьба за створення середовища для більш комфортного життя. І в цій боротьбі так важливо відчувати за плечима підтримку самих жителів Троєщини.Я назвав лише одну з небагатьох троєщинських проблем, відступати перед якою не збираюсь. Будемо разом, за будь-яких обставин, доводити це до потрібного результату. Але попереду також ще важливіше, на мій погляд, завдання, що теж потребує спільних і невідкладних зусиль. За моїми розрахунками, протягом найближчих п’яти років є всі можливості створити на Троєщині щонайменше 20 тисяч нових робочих місць. Щодо цього мені вже вдалося об’єднати однодумців, є загальні контури відповідної програми, суть якої, зрештою, полягає в тому, щоб «завести» на житловий масив енергійних і порядних інвесторів…Ідей, загалом, багато, є й відповідні напрацювання. Важливо тільки, щоб черговість реалізації намічуваного визначала сама троєщинська громада, а заодно взяла на себе, скажемо так, «жорсткість» контролю за виконанням намічуваного. Бо нам, очевидно, ще довгенько доведеться жити в умовах, коли, як говориться, «без пикета нет привета». Зокрема, в мене певні перестороги викликає та обставина, що нашому Президентові щось надто часто доводиться ходити мало не прохачем до Верховної Ради, щоб та прийняла вкрай необхідні для країни закони (тобто виконувала свою роботу!)Та все ж я оптиміст, вірю в те, що вже на цих позачергових парламентських виборах наші громадяни зможуть відрізнити справжніх патріотів від перефарбованих колабораціоністів і просто хронічних обіцяльників, спроможніх тільки на політичну тріскотню.Я ж був і залишаюся патріотом Троєщини, бо що добре для “малої батьківщини” — добре для нашого Києва і всієї країни.Анатолій КАРПЕНКО, кандидат в народні депутати України по 213-му виборчому округу (Деснянський район м. Києва)
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.