Власник сторінки
Проповідник, правозахисник, видавець, письменник, журналіст.
Президент федерації кінного спорту Олександр Онищенко, обраний у 2012 р. народним депутатом від партії регіонів, корупційним галопом долає бар’єри люстрації та цензу осідлості.
29 вересня Центрвиборчком зареєстрував його самовисування кандидатом у нардепи по округу № 93. А 3 жовтня Київський апеляційний адміністративний суд залишив у силі це рішення ЦВК, яке оскаржував інший кандидат Костянтин Бриль.
Раніше, 16 вересня, Центрвиборчком відмовився реєструвати кандидатуру Онищенка. Комісія послалася на лист Державної прикордонної служби України, відповідно до якого регіонал перебував на території України у 2011 та 2012 роках менше 183 днів у кожному з відповідних річних періодів. Між тим відповідно до Конституції України та закону про громадянство кандидат у нардепи має протягом останніх 5 років перебувати в Україні більшість днів кожного року.
Онищенко оскаржив до суду рішення ЦВК, посилаючись на те, що він їздив за кордон у відпустку та представляв Україну на змаганнях з кінного спорту. Однак Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні скарги регіонала. «Можливість відсутності на території України менше 183 днів у зв’язку з участю в спортивних заходах та відпусткою не є підставою для визнання причин відсутності поважними при реєстрації кандидатом в депутати до Верховної Ради України» – було зазначено в рішенні.
Ті самі документи, які не взяв до уваги суд, Онищенко приніс в ЦВК разом з повторною заявою про реєстрацію. Цього разу його зареєстрували кандидатом.
«Онищенко пішов до Жванії, Жванія пішов до Ложкіна в Адміністрацію Президента, Ложкін дав команду ЦВК та судам» – кажуть активісти. Для народної люстрації регіонала приготували смітник біля входу до апеляційного суду, але Онищенко не наважився прийти. Замість себе прислав адвоката.
– Протягом останніх років ми бачили, що Онищенко розкішно живе за кордоном, фотографується з Тетхемом, Лундгреном, Сталлоне, щось святкує з Шуфричем замість того, щоб працювати на своєму робочому місці і приймати закони. У Верховній Раді його бачили тільки під час бійок. Це не дивно, бо, судячи з публікацій в інтернеті, він починав кар’єру бригадиром, фігурував у списках банди Киселя під прізвищем Кадиров, а потім просто поміняв прізвище. Ми прийшли до суду, щоб вимагати прийняття справедливого рішення, яке вже було прийняте раніше. Цій особі не можна дозволити балотуватися в народні депутати,– заявив на мітингу під судом громадський діяч Вадим Торопов.
Суд обманув очікування громадськості. Колегія суддів під керівництвом Ігоря Петрика дозволила балотуватися одіозному регіоналові. При цьому участь у спортивних змаганнях було визнано поважною причиною для порушення п’ятирічного цензу осідлості. У зачитаній постанові з безпрецедентним цинізмом протилежний висновок Вищого адміністративного суду України було названо «оціночним судженням». Юристи кажуть, що насправді в даному випадку має місце неоднакове застосування норми матеріального права.
– Дане рішення ми вважаємо абсолютно незаконним, оскільки пан Онищенко знаходився за межами України більш ніж 240 днів у 2012 році. Також за нашими розрахунками, наданими до суду, цей пан протягом 2011 року і протягом 2013-2014 років постійно знаходився за межами України, не займався політикою, не займався своєю роботою у Верховній Раді. Позиція ЦВК і позиція суду про те, що він їздив за кордон нібито у відрядження для тренувань з кінного спорту, на нашу думку, суперечить діючому законодавству. Причини прийняття такого рішення суду для нас незрозумілі. Звісно, ми будемо його оскаржувати,– каже адвокат Олег Вдовичен.
До речі, низка незрозумілих рішень судів про дозвіл балотуватися вояжерам за кордон Хорошковському, Піскуну, Онищенку та іншим дивним чином співпало із звільненням голови Державної прикордонної служби М. Литвина. Напрошується питання: чи не поплатився він посадою за надання ЦВК компрометуючих відомостей на низку одіозних олігархів, яким вдалося «домовитися» з президентом Порошенком?
Довгі вуха адмінресурсу стирчали і на суді по справі Онищенка. В останній момент у колегії суддів відбулася заміна, суддю Ларису Борисюк чомусь було замінено на заступника голови суду Василя Ключковича. Очевидно, пані Борисюк не схотіла брати участь у беззаконні.
Подивимося, чи підтвердить Вищий адміністративний суд України власне рішення, яке суд нижчої інстанції нахабно охарактеризував як «оціночне судження». Якщо за вельможним дзвінком з президентської канцеляції судді витруться після такого плювка в обличчя Феміді та мовчки виконають вказівку згори, можна буде з впевненістю казати, що адміністративного правосуддя в Україні вже нема, а є відстійник корупції.
Чи дочекаємося героя Геракла, який почистить від гною авгієві стайні суддівської мафії?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.