Чи від отриманих синців «пролюстровані» стануть більш чесними, припинять виводити награбоване в офшори, лобіювати законопроекти, віддавати без конкурсів тендери, почнуть жити в «двушках» у спальних районах і лікуватися в районних поліклініках?

Знаєте історію Рози Паркс? У далекому 1955 р. чорношкіра американка відмовилася поступитися місцем у автобусі білому чоловікові, за що була доставлена до поліцейського відділку. Суд оголосив її винною, покаравши штрафом у 10 дол. Проте, її вчинок підняв все темношкіре населення Америки на боротьбу з расовою сегрегацією( поділ всіх сфер життєдіяльності за расовою ознакою, закріплений «законами Джима Кроу» (школи, кафе, лікарні, вагони потягів...для білих і чорних), яка тривала у США  з часів Громадянської війни. Під керівництвом Мартіна Лютера Кінга.

Історія швачки Рози Паркс – історія про сотні тисяч людей, які просто втомилися. Втомилися  відчувати себе людьми другого сорту, втомилися від безправ’я. Накопичили критичну масу претензій та побажань. Історія з проведенням «народної» люстрації на вулицях різних міст України змусила згадати про Розу Паркс. Українці, звичайні люди, які власними силами виживають у кризовій країні, стають до зброї,  утримують державний апарат, армію,  міліцію, податкову, суддів... втомилися.

Публічне катування політиків різного  рівня-  нардепа Пилипишина , Шуфрича якого побили в Одесі, Журавського, якого запхали у смітник під Радою, заступника голови Рівненської облради Олександра Данильчука якого також кинули в сміттєвий бак під крики "Ганьба!"., екс-регіонала Грушевського  - навіть за мотивів «заказухи» й піару на цьому праворадикальних сил, може перерости в загрозливе явище. Люди втомилися, їх дістали!  «Якщо влада (закони, суди, Комітети, прокурори і т.д., і т.п.) бездіяльна, знущається над нами, депутати й чиновники відверто грабують країну, розкошують, підтримують колорадів і сепаратистів, то чому я (ми) не можу їм показати «де раки зимують?»  - думатиме кожен чоловік, навіть без досвіду кримінального минулого за плечима.

Це  вже не буде Революція гідності, це буде помста. Або ж політична розправа. Чи розборки. Хто відповідатиме за перетворення мирного суспільства у  суспільство месників? Хто диференціюватиме своїх і чужих, порядних від покидьків? Хто відповідатиме за спокій на вулицях міст і сіл, де під «народну люстрацію» може потрапити успішний підприємець чи багатий фермер? Закон? Кожен українець знає, що судова система України корумпована зверху донизу, і  чекати на «букву» Закону  прийдеться довго.

Не виправдовуючи «шакалів» режиму Януковича, які заслуговують на  люстрацію, в тому числі зі зміною місць перебування, українці все ж таки  не повинні піддаватися  передвиборчій істерії певних партій та громадських проектів, що зайнялися політичним мордобоєм. Мордобой, замість введення в дію  певних законодавчих заходів і практики недопущення в апарат управління, правоохоронні органи, на важливі пости і до установ системи освіти осіб, які скомпрометували себе співпрацею або співучастю в попередній політичній системі.

Депутатам й чиновникам  можна, звісно,  «напіддати» в ручному режимі. За зраду національних інтересів, за голосування «диктаторських законів», за роздмухування конфлікту  й спонсорство ворогів на Сході України, з  метою профілактики - що б  іншим було неповадно. Чи від отриманих синців «пролюстровані» стануть більш чесними, припинять виводити награбоване в офшори, лобіювати законопроекти, віддавати без конкурсів тендери, почнуть жити в «двушках» у спальних районах і  лікуватися в районних поліклініках?  

Спадає на думку, що наступним їх кроком стане поява охоронців і броньовані автівки, що аж ніяк не  вплине на загальнодержавний рівень національної безпеки, міжнародний імідж України,  розвиток аграрного сектору, підвищення зарплат і пенсій...

 «Аз воздам» втомлених від злиденного життя людей – неприйнятне для України явище. Присутність на вищих посадах держави та у законотворчій владі соратників ВФЯ – також.

Що далі? Негайні реформи й порядок чи вихід української  «Рози Паркс»?