Заступник Коломойського Олійник знайшов спільне між Лещенком (УП) і Царьовим

Я теж - між самим Олійником і Царьовим

"Что общего между Царевым и Лещенко?" - задається питанням заступник голови Дніпропетровської ОДА Святослав Олійник і відповідає: "Один прислуживает Путину, другой Меркель. Один получает кредиты российских банков, другой - немецкие гранты. Один разрушает идеологически страну в интересах России, второй - тоже.

Оба взывают к морали и принципам.

Оба "знают" где наше светлое будущее И имеют под это десятки обоснований.

И у того и другого есть трибуна и своя паства. Именно этой паствой они оба ценны своим хозяевам.

Но самое главное - оба обслуживают интересы других государств".

А кому свого часу прислужив сам Олійник, коли будучи депутатом ВР і не перебуваючи в Києві, але за посередництва своєї картки (тобто не персонально, а в порушення Конституції), проголосував за продовження оренди ЧФ РФ в Криму? Не путіну? Та ще й мотивував побоюванням, що замість російського флоту в Криму може з'явитися... американський (!?). В інтересах якої держави проголосувала картка Олійника разом з царьовською? Точно не України.

Олійник має претензії до іноземних грантів? Царьову вони теж не подобалися. А надто ті, які сприяли розбудові в Україні громадянського суспільства, зміцненню свободи слова, правозахисній діяльності тощо. Ще одна спільна риса.

Щодо висловленого посадовцем звинувачення журналіста в ідеологічній руйнації країни, то це, як на мене, ну явний перебір. Втім, як і порівняння Лещенком загонів територіальної оборони Коломойського з "Хезболой".

Та й про "хазяїв" - хто б казав, а Олійнику краще промовчати.

***

З інтерв'ю Святослава Олійника дніпропетровському сайту "Дніпроград" (2010 р.):

"...Я вважаю, що якщо вже ЧФ знаходиться на цій території історично і є складовим елементом сучасної історії, то нехай він там і стоїть, а ми за це краще отримаємо конкретні економічні вигоди.

- Тобто Ви вважаєте, що в принципі припустимо поступатися політичними позиціями заради економічної вигоди?

- Так! Економічна вигода - це теж політика, оскільки, врешті-решт, якщо ми спробуємо раціонально проаналізувати, де межа між політикою і економікою, то дуже швидко заплутаємося. Економіка, рівень соціального життя - це є в першу чергу політика. Від цього залежить, чи хочуть у нас жити люди, чи приїдуть вони отримати українське громадянство, чи будуть стояти черги в консульствах інших країн, як я це бачив в українському консульстві у Санкт-Петербурзі, де щоденно десятки українських громадян стоять у черзі, щоб здати українське громадянство? Для мене це результат п'ятирічного сповідування, скажімо так, антиросійської (чи проамериканської) позиції. Ми конкретно руйнували економічне життя, нехтували історичними зв'язками великої кількості людей, які живуть на Сході і Півдні нашої країни, через якісь достатньо спірні політичні та ідеологічні позиції".

До речі, царьов теж вважає непроросійську політику - антиросійською й проамериканською. Знову ці двоє перегукуються.

Нардеп просит украинцев простить его за голосование по ЧФ РФ (сайт "Коментарии", 27/04/2011) 

"Народный депутат Святослав Олейник считает своей ошибкой голосование за утверждение Харьковских соглашений в Верховной Раде год назад

«Я считаю своей ошибкой поддержку в парламенте Харьковских соглашений», – заявил Олейник.

«Надо научиться признавать ошибки. В свое время я сознательно отдал свой голос за ратификацию Харьковских соглашений, искренне поверив, что это приведет к снижению цены на газ для Украины – это должно было бы сделать украинскую экономику конкурентоспособной. К сожалению, в результате цена на газ не уменьшилась, а отечественная экономика входит в еще более глубокий кризис», – констатировал он".

Добре, що так. Але попри визнання своєї помилки, що справді треба вміти робити, політичний акт голосування Олійника за ЧФ таки залишиться в історії. Він визнав, що помилився, але голосу вже не відкликати. Хоча те, що Харківські угоди - зрада і продаж України - було очевидно всім патріотам.

Та й взагалі прикро, що Олійник, судячи з висловлювань і заяв, в принципі припускає саму можливість політичних (в тому числі - геополітичних, таких що стосуються сфери захисту національних інтересів і безпеки) поступок заради якоїсь (міфічної чи реальної) економічної вигоди. Політики у владі з такими підходами - дуже небезпечні для країни, яку представляють. Бо можуть продати все і поступитися всім, якщо тільки домовляться про відповідну, як вважатимуть, ціну - економічну вигоду.