Ініціатива Громадського об’єднання «Інноваційний центр наукових досліджень громадянського суспільства і права» (автор проекту доктор юридичних наук Світлана Грудницька)

НАЦІОНАЛЬНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

КРИЛА

ПРАПОР

Україна має три національні прапори : жовто-блакитний, червоно-чорний та синьо-жовтий, які відбивають національні традиції.

Синьо-жовтий прапор затверджений у Конституції України як Державний Прапор України (ст.20).

Жовто-блакитний та червоно-чорний прапори знаходять правову основу у розділі 2 Конституції «Права і свободи людини і громадянина» (ст.21-22)

Що символізують національні прапори :

громадська бачення

 

Жовто-блакитний прапор

Символ духовного світу

СОНЦЕ НА ЧИСТОМУ НЕБІ

Символізує Бога у чистому серці людини, святість,

У Трійці це Символ БОГА-ОТЦЯ

 

 

Червоно-чорний прапор

Духовний вимір,

кольори української вишиванки

Символізує ЛЮДИНУ, її шлях у земному житті

Червоний – то любов (любов від Бога; символ богоподібної природи людини),

а чорний – то журба (бо світ лежить у злі; символ гріховної природи людини/людей і потреби у постійному очищенні від гріха)

Українська пісня на слова Дмитра Павличка, яка стала народною:

 ДВА КОЛЬОРИ

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами.
Сорочку мати вишила мені,
Червоними та чорними,
Червоними та чорними нитками.

Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.

Мене водило безвісті життя,
А я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Мої щасливі і сумні,
Мої щасливі і сумні дороги.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.

У злі/воєнні часи також символізує червону кров людську, що проливається на чорну землю у боротьбі за свою незалежність -  за свободу, за волю, за свободу волі. По образу і подобі божественної крові Бога-Сина, жертовно пролитої Ним на Хресті за свободу волі людини.

Червоний колір : кров – людська і Христа Спасителя

Чорний колір: земля 

У Трійці це символ БОГА-СИНА,

Червоний і чорний як дві природи Христа

Червоний – божественна, небесна природа – це Любов

І чорний – людська, земна природа – РОЗП’ЯТТЯ, ;ЖЕРТВА ХРИСТА за наші гріхи. Господь взяв на себе всі(!) людські гріхи. І тепер єдине, що потрібно людині, щоб звільнятися від тягаря гріха - приймати цю жертву Христа в покаянні, що значить постійно утримуватися від гріха, відкидаючи гріховну поведінку, і ставати на правильний шлях, і йти правильним шляхом – очищатися як океан у постійному водовороті життя ЩОБ БУТИ І ЗАЛИШАТИСЯ З БОГОМ.  Бо в Ньому наша  Сила. Наша самореалізація, творчість, богоподібність, НАШЕ ВСЕ

 

Синьо-жовтий прапор

Як символ матеріального і духовного світу У ЇХ ПОЄДНАННІ

Синій колір символізую синє небо (мирне земне небо як плід вірного Богу духовного життя на землі)

Жовтий колір символізує оброблену (засіяну пшеницею) землю, що передбачає і труд (як шлях спасіння), і плоди творчого праведного труда на землі, що дає багатий урожай по Божій благодаті

У Трійці це символ БОГА-СВЯТОГО ДУХА,

 

Державним символом став синьо-жовтий прапор, який вміщає в собі суть одночасно всіх  трьох прапорів (три в одному).

В народі шануються всі три національні прапори

 

ГЕРБ

Конституція України передбачає великий і малий Держаний герб, Великий Державний Герб України встановлюється з  урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

       МАЛИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ

Золотий Тризуб – знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

                                           Коментар

 Тризуб  Володимира Великого, який хрестив у 988р. Київську Русь, символізує Бога-Трійцю. Цей символ хрещення Русі був зображений на стіні Десятинної церкви –  першого кам’яного храму, будівництво якого розпочалося наступного року після хрещення Русі. Вказівка на те, що Тризуб Золотий, скріпляє богонатхненний характер цього символу.

              ВЕЛИКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ

 Проект великого Державного Герба, запропонований Президентом України Володимиром Зеленським, прийнятий за основу Верховною Радою України 24 серпня 2021р.

 

Згідно із проектом: «Державний Герб України є державним символом України, головним елементом якого є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) золотого кольору, розміщений на синьому п'ятисторонньому щиті із заокругленими нижніми бічними кутами із золотою облямівкою; над щитом – зображення великокняжого вінця (корони) Ярослава Мудрого та пурпурово-золотого намету у вигляді рослинного орнаменту;     щит тримають: з лівого боку – лев (герб Галицько-Волинського князівства),   з правого – воїн-козак із рушницею (герб Війська Запорізького); під щитом – стрічка із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, під стрічкою – два золоті колоски пшениці, переплетені кетягом калини пурпурового кольору зі стилізованим листям пурпурово-золотого кольору. Зображення лева та воїна-козака виконані золотим кольором з елементами пурпурового».

 

Громадське бачення

запропонованого Володимиром Зеленським

Великого державного Герба

 (від громадського сектору – ГО «Інноваційний центр

наукових досліджень громадянського суспільства і права»):

 

Великий Державний Герб відображає цілісність і єдність українського народу -  всіх людей від заходу до сходу України, завдяки тому, що від заходу до сходу України народ тримає Бога-Трійцю на щиті й тримається за Нього: з лівого боку – лев (герб Галицько-Волинського князівства) як символ заходу України,   з правого – воїн-козак із рушницею (герб Війська Запорізького) як символ сходу України.

Спираючись на богонатхненне ставлення до життя - стрічку із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів – як синьо-жовтий прапор, що символізує творчий, праведний матеріальний і духовний труд як шлях до спасіння і на небі, і на землі (і в духовному, і в матеріальному житті).

Під стрічкою благословенні плоди цього труда у матеріальному світі  (два золоті колоски пшениці),  переплетені благодатними дарами Божими (кетягом калини пурпурового кольору) і овіяні Славою Божою  (стилізоване листя пурпурово-золотого кольору).

Такий образ українського герба вінчає Божа Слава (пурпурово-золотий намет над щитом у вигляді рослинного орнаменту), вершиною якої є великокняжий вінець (корона) Ярослава Мудрого, що символізує богонатхненну мудрість українського народу - прообраз Божої Слави із Хрестом на чільному місці, що визначає християнське бачення герба .

«Зображення лева та воїна-козака виконані золотим кольором з елементами пурпурового». Золотий колір – колір святості. Пурпуровий колір – колір любові.

У матеріальному сенсі лев і воїн-козак, що представлені як герб Галицько-Волинського князівства і герб Війська Запорізького, історично відображають територіальний захід і схід України, об’єднуючи різноманітних вільних українців заходу і сходу у цілісний народний колектив (колективістський аспект).

Одночасно з висоти сучасності можна представити й абстраговане від колишніх історичних символів (гербів Галицько-Волинського князівства і Війська Запорізького) значення зображених на Великому Гербі України фігур лева і воїна-козака. У духовному сенсі в цих фігурах відтворене символічне матеріальне і духовне начало в душі  кожного українця (індивідуалістський аспект).

Воїн-козак – це духовна сутність українця.

Лев – його духовне явище.

Козак – ‘сутність духовної людини (внутрішня духовна людина –  воїн Світла). Саме тому козаку потрібна зброя (духовна зброя), що в глибині людської душі (у дусі) йде постійна духовна війна з ворогом роду людського – для здобування та збереження себе в Істині.

Лев – це явище духовної людини у зовнішньому матеріальному світі, яка може бути гірше хижака. Але якщо тримається за Бога, за Його щит (Щит з Тризубом), вона набуває золотого кольору (святості) й увінчується короною Слави Божої, І хоч всі лапи в золотого лева, як і раніше, ліві (гріховність людини в цьому світі невиліковна), та очі, і язик, і кігті – пурпурного кольору (це колір любові).

І зброя козака, і кігті лева – символ сили волі українця, його войовничий арсенал для відсічі ворога роду людського і його приспішників та захисту людської гідності, духовної і матеріальної незалежності, волі.

На думку громадськості запропонований Президентом Великий Державний Герб, так само як і Тризуб як його квінтесенція,  глибинно об’єднує українців у часі та просторі (нинішні, колишні і прийдешні покоління) та ідеально виконуватиме функцію представлення України у світі.

Великий державний Герб містить розгорнутий зміст глибинного спілкування і поєднання людини із Богом (відображаючи народний наратив «Яко з нами Бог», «Наша сила в Бозі, в Божій правді, в Істині»).

ЕТИМОЛОГІЯ СЛОВА «КОЗАК»

за значенням окремих букв у старослов’янському алфавіті (буквиці)

розробленій у середині IX століття братами-просвітителями греками Кирилом і Мефодієм.

(використовувався у давньоруській мові Київської Русі):

 

К        О        З           А       К

Како –  Он   –    Земля –   Аз –    Како

 

Рус.    Какой___ Он___ на земле___ я___ какой

 

Укр.    «Який Він на землі й я який

 

Суть відображення доктрини:

Людина створена за образом і подобою Бога

Дзеркальне відображення в людині Бога

Бог у людині, людина в Бозі

Боголюдина

Сполучення людини з Богом, чому присвячується земне життя

«УКРАЇНА»

ЕТИМОЛОГІЯ СЛОВА

громадське бачення

 

Надзвичайно цікаво, що буква «Укъ» у старослов’янській буквиці Кирила і Мефодія означає доктрину (основу знання).

Відповідно слово «УК-РА-І-НА» може бути прочитано як основа знання про [РА] і  [НА]  - про світло (РА) і його передачу нами (НА, візьми).

Це доктрина Прометея, який несе світло на землю.

Доктрина про світло в нас, про наш союз зі світлом – союз з Богом, який об’єднує нас.

Доктрина «Бог з нами»

Буква «ї» в слові «Україна» прочитується як подвійний сполучник «і», що вказує на синхронність сполучення нас з Богом і на небі, і на землі (і в духовному, і в матеріальному житті), виходячи з подвійної природи Христа. Христос  Боголюдина, що має подвійну небесну і земну, духовну і матеріальну природу. І люди за образом і подобою його призвані сполучатися з Богом в земному житті, нести Бога, Світло на землю.

Люди призвані нести Світло на землю.

Прометей

Людина-Бог. Людина-Світло.

Вічний образ, до якого постійно звертається людство

 

До образу Прометея звертаються Гете, Байрон, інші письменники просвітництва та романтизму.

В українській літературі створений Шевченком образ Прометея – символ народу, який бореться. Про це свідчать і рядки поеми, звернені до борців проти поневолення і тиранії : «Борітеся – поборете…»

Увага!  

В народному образі Прометея не самодостатня боротьба зі злом, що призводить тільки до його примноження й людської погибелі, а несення людям Світла, добра  з героїчним доланням протидії, зла, перешкод (терпінням і трудом, потом і кров’ю).  Завдяки такому образу життя український народ традиційно виживав, нині живий і вічно буде жити!

 

Створений Шевченком образ Прометея – це символ народу, який бореться за виживання, не проти поневолення і тиранії, а за свою незалежність і вільний труд. «Борітеся — поборете…» – в словах цих воля до життя і неминуча перемога. В словах цих Бог., яким живе український народ

«Нащадки Прометея» живуть і діють у творах Лесі Українки, Тичини, Первомайського, Неходи, Руденка, Малишка. В них відбувається героїзація життя простої людини. Вірш Рильського «Прометей» звернений до міфічного героя через віки.

 

Україна вистоїть!

 

 

Прометей

 

Максим Рильський

 

Прометею, Прометею!
Одлетів твій коршак хижий,
Не допив живої крові,
Плоть живу не доклював.

Увірвався ржавий ретязь,
Скеля порохом розпалась,
У титана під ногою
Переможений Кавказ.

Ходить вітер, світить сонце,
Журавлі летять на північ.
Наче крики журавлині,
Голоси дзвенять людські.

Прометею, Прометею!
Чорний коршак не прилине:
Одігнав його навіки
Твій незгашений огонь.

1932

 

 

 

 

 

 

 

ГІМН УКРАЇНИ

Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

 

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

 

ГЛОБАЛЬНА ІНІЦІАТИВА

на основі старослов’янської абетки

 

СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКА АЗБУКА

громадське бачення

 Глибинний зміст стораслов’янської азбуки, складеної для слов’ян греками Кирилом і Мефодієм часів Київської Русі. Сказане до нас слово у вигляді абетки. Божественне послання. За кожною буквою образ.

 

Азбука

Азъ – Буки  – Веди  – Глагол – Добро - Есть  – Живите – Зело - Земля – И - Иже – Kaко – Люди – Мыслите -  Нашъ – Онь –  Покои  – Рцы –  Слово – Твердо -  Укъ - Фертъ -  Херъ – Цы - Червь - Ш(т)а – Ъ, Ь (еръ/ерь, ъръ) –  Юсь (юс малый) – Ять

 

Громадське бачення

Я маю розум, щоб пізнавати букву Закону Божого, щоб отримувати знання і відати та глаголити (проголошувати ділом) добро. Це значить я є.  Живіть у  труді, старанно, з прагненням, на землі, в союзі з вам подібними істотами розумними – людьми. Мисліть, постигайте розумом, наше спільне, яке є Він Єдиний – основа світобудови, спокій. Говоріть слово, що передає знання, твердо. Це основа знання, доктрина, яка оплодотворяє, божественна, дана Богом. Дерзайте, проникайте в неї, щоб невизначене суще вічне потаємне – СВІТЛО – постигнути.

  

А - Азъ – Я

Б - Буки  – маю розум (здатність пізнавати букву Закону Божого)

В - Веди  – щоби отримувати знання (відати)

Г - Глагол – і проголошувати ділом (глаголити)

Д - Добро – добро

Е - Есть  – коли я це роблю,  Я Є

 

Ж - Живите – Живіть у труді

S - Зело – усердно, зі рвінням

З - Земля – на землі

И - Иже – в союзі (в єдності, рівновазі, істині)

І - і  – (в істині вселенській, урівнюючій)

Ї - ї   – (в істині общинній)

К - Kaко –  з вам подібними

Л - Люди –  істотами розумними=людьми/

 

М - Мыслите -  мисліть=постигайте розумом

Н - Нашъ – своє спільне=наше

О -Онь – яке є Він Єдиний

П - Покои  – основа світобудови, спокій

Р - Рцы –  изрікайте/промовляйте

С - Слово –  слово (передача знання)

С - Твердо -    твердо

С - Укъ – це основа знання, доктрина

Ф - Фертъ -  яка оплодотворяє

Х - Херъ –  божественна (дана згори)

Ц - Цы – дерзайте

Ч - Червь –  вникайте в неї

Ш - Ш(т)а – щоб

Ъ, Ь (еръ/ерь, ъръ) –  невизначене, суще вічне сокровенне

Ю - Юсь (юс малый) – /= невидиме духовне СВІТЛО/

Я - Ять – постигнути

 

ІНІЦІАТИВА УКРАЇНИ

 «ПЕРСПЕКТИВНІ ОСНОВИ ГЛОБАЛЬНОГО СВІТУ»

Громадське бачення

 У світовому масштабі за ініціативою України може бути запущено проект «ЩО У НАС СПІЛЬНОГО». Що спільного у всього людства, такого різноманітного? Що об’єднує нас? Що є всюди і в усьому –  незмінне невизначене суще вічне, що об’єднує все і нас усіх. ДУХОВНЕ СВІТЛО. БОГ. Він наша єдність у багатоманітності. Основа світобудови - СПОКІЙ. Перспективна основа глобального світу, яка єдина може бути використана як плідний конструкт для мирного врегулювання конфліктів та побудови прогресивного творчого (не руйнівного) глобального світоустрою.

           

                Український націоналізм і Державний Гімн України

 

Україна сьогодні – це багатонаціональна багатоконфесійна держава, ідея якої виношена українською нацією, винесена із надр віків на її плечах, окроплена потом і кров’ю багатьох поколінь. Українськими сльозами і хрещенською водою Володимира Великого омита далека дорога від величі Київської Русі до здійснення багатовікової мрії про її відродження і становлення національної держави, де «вольному воля» – незалежно від національного походження, релігійних уподобань чи будь-яких інших чинників. В далеку давнину на українські землі, наче «на край світу», втікали від гніту стражденні люди і ставали вільними козаками. В горнилі історії формувалася українська нація, її традиції, волелюбний менталітет. Так і сьогодні, як колись, українська нація не втрачає своєї сутності, здатна вбирати в себе (консолідувати) людей будь-яких національностей і релігійних переконань, які, вливаючись в неї, з повагою ставляться до її цінностей (традицій). Визнають Декларацію про державний суверенітет, яка передбачає національну державність українського народу, шанують Конституцію і Державні символи – Прапор, Герб, Гімн.

 

Українська нація – це вічний авангард багатонаціонального українського народу, який, усвідомлюючи відповідальність перед Богом і власною совістю, постійно кристалізується у широкомасштабному процесі консолідації минулих, нинішнього і прийдешніх поколінь, відтворюючи і розвиваючи динамічну функцію здорового українського націоналізму.

 

Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, піклуючись про зміцнення громадянської згоди на землі України, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, минулими, нинішнім та прийдешніми поколіннями (преамбула). Згідно Конституції України держава сприяє консолідації і розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (стаття 11).

Ці конституційні положення повністю відповідають християнським цінностям української нації, рівно національним цінностям Українського народу (громадян України всіх національностей). Християнський світогляд як ціннісний орієнтир національних інтересів Українського народу має світський характер (церква відділена від держави) і корелює з приналежністю української нації до європейської (християнської) цивілізації. Він отримав відображення у Конституції України – Малий Державний Герб України відтворює знак Княжої Держави Володимира Великого. Багата язичницька історія народонаселення на території України дохристиянського періоду перекривається новим відліком історії з моменту хрещення Русі, який започаткував новий етап цивілізаційного розвитку. Це знайшло відбиток у преамбулі Конституції України, де йдеться про відповідальність перед єдиним Богом.

 

Здоровий український націоналізм, на відміну від хибного розуміння, апріорі вільний від руйнівних крайнощів, має відповідальний перед Богом рушійний творчий характер, спрямований на реалізацію і захист конструктивних національних інтересів.

 

Націоналізм як реалізація і відстоювання природних національних інтересів  притаманний кожній нації. «Відхреститися» від хибного розуміння, яке зустрічається у недружелюбних опонентів аж до ототожнення націоналізму з «нацизмом», дозволяє волелюбна національна ідентичність Українського народу. Український націоналізм має основною цінністю християнську свободу волі (людини, нації), що виключає просування національних інтересів за рахунок нав’язування волі іншим націям (відрізняти від відстоювання національних інтересів від посягань). Того ж Україна очікує від інших націй, які вступають у спілкування з нею. Свобода національної волі є ціннісним підґрунтям морального і позитивного права України на незалежність у зовнішніх і внутрішніх відносинах.

 

Малий Державний Герб України відтворює знак Княжої Держави Володимира Великого, завдяки кому у 988 році відбулося хрещення Русі. По неофіційному тлумаченню (яке має право на існування за відсутності офіційного), Тризуб Володимира Великого є відтворенням християнської Святої Трійці в державі та її громадянах. Синьо-жовтий Прапор символізує подвійну природу Бога і людини, яка створена по Його образу і подобі – небесну і земну (або духовну і матеріальну). Гімн України є втіленням прагнення української нації до незалежності – зовнішньої і внутрішньої, матеріальної і духовної.

 

Для  справжнього українця  свобода – це воля, а воля це незалежність. Його воля в руках Бога – спрямована на богоугодну діяльність, яка несе в собі незалежність у всіх її сенсах. Отже в Гімні України йдеться не тільки про незалежність від «вітрів» контролюючого впливу з різних кінців світу чи незалежність від інших держав (вона має вторинний характер). Насамперед, оспівується внутрішня свобода людини – свобода волі, духу, яка несе в собі незалежність в усіх аспектах людського буття. Це свобода від ворожих духовних сил, які проникають в душі людей, аби нести зовні розбрат та ворожнечу. Вони породжують міжусобиці, розрив дружніх зв’язків, конфлікти та війни, погрожують розвалом України та втратою нею державності.

 

Якщо більш глибоко вслухатися в зміст Державного Гімну України, який є зовнішнім виразом багатовікового прагнення українства до незалежності, то можна відкрити в ньому глибинний пласт «духовної брані» (брані в людських серцях зі злими силами за духовну свободу – свободу від ненависті, злоби, відчаю і помсти тощо).

 

Сьогодні саме на цьому «полі брані» починається здобуття незалежності України, відбувається національне примирення, здобувається єдність України, кується суспільна злагода, добросусідські відносини з іншими державами, а також звичайне людське щастя. Відповідно в словах «згинуть наші воріженьки, як роса на сонці» чується щонайперше віра в перемогу з Божою поміччю над духовними ворогами в серцях і душах українців та інших народів – злими силами, які підбурюють до конфліктів, недружньої поведінки тощо (бо Бог є світло, яке розсіює темінь). А в словах Гімну «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» звучать перш за все євангельські слова «Немає більше тої любові, як коли хто положить душу свою за інших», тобто поступиться своїми амбіціями, радикальними поглядами заради примирення, не втрачаючи здатності постояти за себе, дати достойну відсіч нападкам духовного ворога та проявам людської агресії всередині країни і зовні. А також готовність «положити тіло за свободу» як заклик до богоугодної діяльності по перетворенню матеріального світу, яка несе матеріальний достаток і свободу від надмірних матеріальних труднощів.  

 

У глибинному розумінні Державний Гімн України славить богоугодний труд у духовному і матеріальному житті, в їх нерозривному зв’язку, що є властивістю «браттів козацького роду» – в сутності вільних від пут духовної і матеріальної залежності людей. Відродження такого братства – основа духовного і матеріального панування «у своїй сторонці».

 

Слова Гімну України є відтворенням української віри в Бога «з гірчичне зерно» [«ще не вмерла Україна»], «яке найдрібніше з усього насіння, але коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і клубиться у віттях його» (Мф. 13:31,32). Від того в словах цих лунає радість і віра в перемогу, бо «якщо ви будете мати віру з гірчичне зерно… нічого не буде неможливого для вас» (Мф. 17:14-21), Слова ці є відтворенням самовідданого труда українців на духовному і матеріальному поприщі і вічно грядущої слави і волі України, без яких Україна просто немислима (без Бога, без Божої Слави і Волі). Більш життєстверджуючої тези важко собі уявити – доки є хоч крихта віри, Україна жива! А значить справиться з будь-яким випробуванням і будь-яким ділом (бо хто без Бога – мертвий, Бог животворить, віра спасає).

Логічним завершенням такого бачення Державного Гімну України є наступні слова Павла Чубинського (сьогодні вони могли б стати вчасним доповненням до Гімну):

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати,

Пора волю добувати!

Добре було б повернутися в тексті Державного гімну України до цієї життєстверджуючої тези із оригінального тексту Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна (замість України), і слава, і воля» – у Чубинського в першій строфі звучать не залишки слави і волі України, а віра в перемогу – віра, слава, воля.

 

Одночасно можливо оспівати у Гімні і нашу впевненість у досягненні успіху на цьому поприщі, адже ми «браття-молодці!». Цей життєстверджуючий вигук – із першої репринтної публікації пісні П. Чубинського, яка лягла в основу Гімну.

 

Гімн України дивовижний, про нього можна писати і писати, поринаючи до нескінченних глибин. Це лише окремі, найбільш важливі на сьогоднішній день глибинні роздуми про нього, пропозиції.  В Гімні оспівані дивовижні глибинні пласти української ментальності, до яких нам нескінченно йти, розставляючи чи прибираючи коми і акценти, аби пізнати себе, дійшовши до розуміння такого унікального явища, як «браття козацького роду», де панує кожен «у своїй сторонці» в умовах «нашої (авт. - суспільної) свободи». По суті цей посил – індивідуального панування в умовах суспільної свободи – є лейтмотивом української національної ідеї.

 

Громадське бачення

ДЕРЖАВНОГО ГІМНУ УКРАЇНИ

 

Додатково до Державного Гімну України пропонується прийняття ще одного тексту Державного гімну України за оригінальним текстом Павла Чубинського.

Буде два Державні гімни. Один чинний – спокійний, у мінорі, в якому плекається надія, відтворюється соборна воля до життя і майбутніх перемог. Другий – у мажорі, що стрімко створює хвилю духовного підйому, надихаючи на індивідуальний духовний подвиг, що  матеріалізується у сплесках військового героїзму і трудових звитяг. Введення ще одного Гімну – у мажорі зараз як ніколи потрібне для наших воїні і всього українського народу.

 У історичних описах козацької доби зазначалися неабиякі здатності і навіть надздібності козаків, які могли проходити крізь стіну.  Як це розуміти?

Громадське бачення: крізь стіну набитої гріхами душі у область духу, туди де дух, віддавши себе в руки Бога, поєднується з Ним і набуває незламної сили. Сили Духу.

Оригінальний текст Чубинського                                               ^{гімн виконується в мажорі}

Ще не вмерла, Україна,

І слава, і воля!
Ще нам, браття - молодці,  ( ! життєстверджуючий вигук )
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Як роса на сонці;
Запануєм, браття й ми
У своїй сторонці.

 

Душу, тіло ми положим
За свою свободу
І покажем, що ми браття
Козацького роду.

Гей-гей, браття миле, нумо
Братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!

Ініціатива Громадського об’єднання «Інноваційний Центр наукових досліджень громадянського суспільства і права» (Київ)