Вперше за шість десятиліть почався ремонт Консерваторії…

Зауважте, менше ніж за рік, команда ректора Тимошенко змогла знайти оптимальне рішення і тут! Ремонт розпочався!

Знову позитивні новини з Музичної Академії! Вперше за шість десятиліть почався ремонт Консерваторії…

-Велична будівля Київської Консерваторії є справжнім символом столиці та і всієї України! – сказав ректор Національної музичної академії України Максим Тимошенко. – Однак, за красивим фасадом чимало недоліків. Тріщини у стінах, іржаві комунікації… Та головне – проблемний дах. Наші співробітники просто не встигають латати діри, скрізь які протікає вода, надуває сніг. “Клаптиковий” ремонт вже не допомагає! Фактично, весь дах став “клаптиковим”. Потрібне комплексне рішення, тобто повноцінний капітальний ремонт приміщення. І є вічна проблема – кошти. Новій команді менеджменту Академії вдалося подолати всі перепони – розпочинається ремонт! За що особлива подяка нашим китайським партнерам! З чим і вітаю всю музичну громадськість!

          У п’ятницю , 7 липня 2017 року, в Літературному музеї Уласа       Самчука в Рівному (вул.Петлюри, 17) відбудеться “Свіча пам’яті”, приурочена 30-ій річниці від дня смерті Уласа Олексійовича Самчука.

       Двадцять книжкових видань, серед яких дві трилогії –  “Волинь” і     “Ост”, факт висунення у 1980 році на здобуття Нобелівської премії ставлять письменника в ряд найвизначніших українських прозаїків.

Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань Здолбунівського району на Рівненщині.  Навчався в Дерманській вищепочатковій школі (1917-1920), потім – в Українській мішаній приватній гімназії в Крем’янці. У 1927 році, будучи жовніром польського війська, перейшов кордон і навчався у Бреславському (Вроцлавському), а згодом – Українському Вільному (Прага) університетах. В 1938-1939 роках брав участь у відомих подіях на Закарпатті. Із серпня 1941 р. редагував газету “Волинь”, яка виходила в Рівному під час гітлерівської окупації. Виїхавши з України в 1944 році, пройшов через табори переміщених осіб і опинився в Канаді (Торонто). Там він створив більшість своїх творів, активно співробітничав з Інститутом дослідів Волині, з Товариством “Волинь” у Вінніпезі. Помер 9 липня 1987 року, похований в Канаді (Торонто).

За програмою заходу відбудеться презентація книги із серії “Бібліотечка Літературного музею Уласа Самчука в Рівному”  Число 28 – путівник «Літературний музей Уласа Самчука».

На “Свічу пам’яті” запрошені представники місцевої влади, громадських організацій, письменники та журналісти, науковці й артисти, благодійники та помічники, усі небайдужі до славного імені письменника.

 

 

                      Початок о 12-ій годині .

 

Інна Нагорна, завідувач  Літературного музею Уласа Самчука  в Рівному

(КЗ РОКМ РОР)

" data-medium-file="" data-large-file="" class="alignnone size-medium wp-image-1483 jetpack-lazy-image jetpack-lazy-image--handled" src="https://i2.wp.com/www.muz-ua.info/wp-content/uploads/2019/08/68579605_10219073605726427_6331589170846236672_n.jpg?resize=377%2C500" alt="" data-lazy-loaded="1" width="377" height="500">

-Відбулася справді епохальна подія! Вперше за 62 роки, тобто з часу побудови Оперної студії та об‘єднання частково зруйнованого готелю «Континенталь» з будівлею Студії і створення єдиного архітектурного ансамблю Київської консерваторії розпочався ремонт даху!

Нарешті з холодом в аудиторіях та з 76-ма дірами в даху Конси буде покінчено! Доброї пам‘яті Олег Семенович не раз намагався підняти перед тодішнім керівництвом питання аварійного стану даху, але його запити залишалися без відповіді…
Цю тему чомусь старанно обходять в пресі. Говорять про репресії, депортації, розстріли. Забувають важливе поняття – КОНФІСКАЦІЇ! Тут і досі відчувається вправна рука шулерів КГБ, які навчилися віртуозно дозувати інформацію, майстерно відволікаючи увагу від ключових моментів. А масове пограбування західноукраїнських земель почалося відразу після приходу туди сталінських “визволителів”.
Тодішня модель “розвинутого соціалізму” не передбачала існування приватної власності, банківських накопичень, родинних цінностей, нерухомості, землі. Всі “надлишки” рішуче забиралися до бездонних “закромів” СРСР. Пік того захопливого процесу припав на 1940-41 роки.
Окрема тема – тиха конфіскація цінностей з католицьких, православних, іудейських храмів…
Було заарештовано більшість заможних, успішних людей. Їх родини відправили до Сибіру. Цінності і майно конфіскували. Уявляєте той масштаб і вартість вилученого?!
Автору цих рядків доводиться регулярно спілкуватися з різнокаліберними професійними істориками. Великий їх відсоток свого часу активно співпрацював з спецслужбами. І не без задоволення продовжує робити це понині. Це все на поверхні. Вони всі щось очолюють, саме вони мало не щодня на телебаченні, саме їх книги чомусь виходять масовим тиражем. Увімкніть телевізор, загляньте до олігархічних газет… Вони  там…
Справжні дослідники відправлені кудись на маргінес, не мають ні звань, ні посад, фактично відрізані від інформаційного простору, позбавлені можливості донести свої відкриття народу. Це робиться свідомо…
Маємо суперісториків в погонах, які мають доступ до і досі закритих архівів, а “наукові інтереси” дещо відрізняються від традиційних. Саме вони ретельно відпрацьовують тему скарбів, яка не є такою вже казковою, як декому здається.
Аналізуємо факти. Всі конфісковані у “ворогів народу” Західної України цінності, а це, як правило, золото, срібло, прикраси, діаманти, витвори мистецтва спершу доставлялися у відділок НКВС СРСР, детально описувалися і передавалися на зберігання у відділок Держбанку СРСР. Певна частина тих скарбів, вилучених у 1940 році, була відправлена до Києва і Москви. А от те, що конфіскували з січня до липня 1941 року, на момент початку війни 22 червня, зберігалося в установах Держбанку у всіх крупних містах Західної України.
Якщо уявити вартість тих речей у сучасних цінах – отримаємо мільярди. Не враховуючи мистецької цінності! Адже, було чимало шедеврів світового рівня!
Ви знаєте багато досліджень і розслідувань цієї стратегічно цікавої теми? І досі гриф секретно. Більшість архівів у Москві. Переважна більшість документів була захоплена німцями, згоріла. Гігантські цінності, зосереджені у конторах Держбанку просто зникли. У хаосі перших днів війни, було не до них. Співробітників НКВС банально не вистачило для вирішення всіх проблем. Інших не допускали.
Нині ми можемо оперувати логікою, легендами, чутками і певними натяками заслужених ветеранів КДБ СРСР. Цей історичний пласт такий потужний, що розслідування треба проводити за кожною великою установою Держбанку і місцевим підрозділом НКВС, які відповідали за евакуацію.
Ми розуміємо – щось вивезли, щось захопили німці. Щось довелося заховати. У більшості випадків свідків не залишилося… Скарби так і не забрали. І вони продовжують притягувати авантюристів, професійних скарбошукачів, ветеранів спецслужб…
Як завжди, випадково, команда журналу “Музеї України” теж опинилася поблизу подібних розшуків, що перетворюються на легенду з першої публікації. Наші читачі заточені під пошук пригод. Легкі на підйом, багато знають. Відповідно, процес відразу перетворюється на захопливе реаліті-шоу. Міжнародний розмах, сенсації, шокуючі факти… Всі отримують задоволення.
На виставку “Пам’ять землі” Музею плакатів України, директор НВФ “Танаїс” Василь Панасенко, приніс пару іржавих наручників. Їх знайшли цілу купу, ретельно закопаних поблизу міста Славута Хмельницької області. Дали коротке повідомлення на кількох сайтах. І почалося…
У Славуті був гігантський нацистський концтабір для радянських полонених. А до війни тут діяла тюрма НКВС на 1000 в’язнів. У 1940-41 роках, сюди доставляли особливо важливих арештантів з Тернопілля і Волині. Разом з вилученими у них цінностями, документами. Подалі від родичів, яким важко було туди дістатися. Після інтенсивних слідчих дій, декого відправляли до Києва. Когось розстрілювали, чи везли на Північ. Всі вилучені ювелірні вироби осідали в місцевому Держбанку.
Що діялося у тюрмі в перші тижні війни поки що не знаємо. Як невідома доля вмісту сейфів Держбанку. 7 липня 1941 року, гітлерівці увійшли до міста…
Сумнівно, що комусь вдалося прорватися.
Можна припустити, що більшість в’язнів тюрми були знищені. Когось відпустили.
Персонал тюрми і місцевого управління НКВС, згідно наказів, повинні були забезпечити евакуацію Держбанку. Що вони, ймовірно і зробили. Мабуть був автотранспорт. Однак, дуже швидко офіцери зрозуміли, що відступати нікуди. Німці вже були під Києвом. Спецгрупа зупинилася.
-Те, що в першу чергу співробітники НКВС повинні були позбавитися кайданів – зрозуміло. Адже, то прямий доказ їх злодіянь! – впевнений дослідник історії Володимир Бровко, – Не здивуюся, що вони намагалися вивезти кількох арештантів, яких довелося розстріляти, замаскувавши могилу. Припущень може бути багато. Якщо взяти за основу схованку наручників, то методично обшукуючи квадрат, можна знайти багато чого…
Теоретично, поруч можна знайти братську могилу арештантів. Неподалік – спалені документи, залізні ящики чи сейфи. Кинутий, швидше підірваний транспорт. Повинні бути залишки. Ось неподалік від того місця, де вони підірвали транспорт і можуть бути заховані цінності. Площа, десь десять квадратних кілометрів.
Сталося б диво, аби хтось з тієї групи, у формі НКВС зумів пробитися до своїх. У полон їх не брали… Місцина там лісиста…
Саме враховуючи ці фактори, у певних специфічних колах скарбошукачів і виник ажіотаж.
Дійсно, є великий шанс знайти скарб. А там може бути кілька сот кілограмів ювелірних прикрас, ще чогось цінного з храмів…
Ще раз даю уточнені координати. Хмельницька область. Місто Славута. Якесь село. Ліс… Недалеко дорога, можливо… Шукайте! Успіхів!
Ця легенда починає власне життя.
А от  доля конфіскованих цінностей ще чекає дослідників.
Де золото Західної України?
Віктор Тригуб

" data-medium-file="" data-large-file="" class="alignnone size-medium wp-image-1480 jetpack-lazy-image jetpack-lazy-image--handled" src="https://i2.wp.com/www.muz-ua.info/wp-content/uploads/2019/08/68880602_10219073523884381_8263885534158389248_n.jpg?resize=500%2C416" alt="" data-lazy-loaded="1" width="500" height="416">

Нашій команді ректора вдалося! Завдяки спільній роботі з китайськими партнерами, завдяки створенню першого в історії ДПП (державно-приватного партнерства) між Китаєм та Україною, де державними партнерами з українського боку виступила НМАУ, а з китайського – Хеншуйський університет та Адміністрація економічної зони Хеншуй, а приватним – компанія Юнчанледі, високоякісний ремонт даху розпочато! Відбір підрядника проводився на конкурсній основі. Хочемо висловити особливу вдячність компанії Юнчанледі та її президенту Чжао Юнчану, оскільки без їхнього внеску ремонт даху розпочати було б неможливо. – повідомив радник Ректора Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського Юрій Луценко.

Команда ректора і далі продовжуватиме працювати на благо нашої Музичної академії!

Варто нагадати, що ще рік тому, в НМАУ відбувалися бурхливі події. В.о.ректора М.О.Тимошенко був незаконно відсторонений від посади, що згодом підтвердив суд. Розпочалися підлі інтриги, брудні інформаційні кампанії…

Однак, колектив Академії, студентство, швидко розібралися в ситуації і на виборах проголосували за нову команду реформаторів ректора Максима Тимошенка! І не жалкують!

Почалися процеси реформ, очищення, оновлення учбового процесу, міжнародні контакти, інформаційна робота. Ремонтується аварійний студентський гуртожиток…

Хоча, залишався найбільший виклик – масштабний капітальний ремонт будівлі Консерваторії.

Зауважте, менше ніж за рік, команда ректора Тимошенко змогла знайти оптимальне рішення і тут! Ремонт розпочався! Сподіваємося, швидко і якісно завершиться у чітко визначені терміни!

Архітектурна перлина, якою є будівля Консерваторії кардинально оновиться і продовжить служити Музиці!

А ми починаємо інформаційний супровід оновлення НМАУ!

сайт “Музика України”