Конкурентні умови для бізнесу чи життя людей?

Антимонопольний комітет та бізнес VS діабетики Києва

Антимонопольний комітет України вчора на своєму засіданні визнав “не обґрунтованими та не прозорими” вимоги до аптек, які забезпечують киян інсулінами та засобами їх введення згідно Пілотного проекту по інсулінам, запровадженого Київською міською державною адміністрацією. Керуючись суто економічних, бізнесових принципів ведення діяльності суб'єктами господарювання, Антимонопольний комітет України може стати причиною погіршення стану здоров'я (аж до зростання кількості летальних випадків) серед хворих на цукровий діабет.

Пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну — це державна програма із забезпечення населення, хворого на цукровий діабет, препаратами інсуліну та засобами їх введення. Оскільки інсулін — це препарат життєзабезпечення людини, його реалізація потребує особливих умов зберігання, транспортування та відпуску. Саме тому, при формуванні критеріїв для аптек, Департамент охорони здоров'я міста Києва звернувся до фахівців, які добре розуміються на якості інсулінів та вимогах до їх зберігання, - Київського благодійного фонду «Діабетик». Ґрунтуючись на вимогах ліків-ендокринологів до якості інсулінів, були сформовані вимоги до аптек, які будуть їх відпускати.

Умовами Пілотного проекту по інсулінам передбачено, що підприємство, яке бере на себе відповідальність за відпуск інсулінів, повинне забезпечити збереження якості інсулінів та утримувати весь асортимент цих препаратів життєзабезпечення людини, щоб хворі на цукровий діабет мали постійний та безперешкодний доступ до лікування. Виходячи з цього та рекомендацій лікарів фонду “Діабетик”, аптеки, які хочуть відпускати населенню інсуліни, повинні мати спеціально облаштований аптечний склад, спеціальний транспорт та спеціальні холодові установки в самих аптеках. Тобто, самої Ліцензії на провадження господарської діяльності з відпуску лікарських засобів тут недостатньо.

Хочеш відпускати інсуліни — створи для цього необхідні умови. Жодної дискримінації тут немає. Але ж для комерційних аптек це не вигідно: потрібно витрачати чималі кошти на утримання аптечного складу, на придбання спеціального транспорту, на забезпечення умов зберігання інсулінів в самих аптеках та на утримання ПОВНОГО АСОРТИМЕНТУ інсулінів. А компенсація за препарати інсуліну не така вже й велика — держава регулює і ціни, і граничні націнки. Тому, окрім комунальних аптек, ніхто і не зголосився виконати всі вимоги і почати відпускати населенню інсуліни. А комунальні аптеки повинні це робити, бо мають зобов'язання перед містом, як соціально відповідальне підприємство.

Звичайно, українське законодавство передбачає захист економічної конкуренції, в тому числі і в галузі охорони здоров'я. Але чи варто захищати конкуренцію, створюючи сприятливі умови для розвитку бізнесу, якщо це несе ризик здоров'ю і життю киян? Приберіть вимоги для відпуску інсуліну, і його можна буде отримати в будь-якій аптеці, але чи буде цей інсулін відповідної якості, чи не призведе він до втрати зору, розвитку діабетичної стопи, чи, що ще гірше, діабетичної коми та інших погіршень стану здоров'я діабетиків? Адже всього цього можна уникнути лише за допомогою якісних препаратів, які зберігалися згідно всіх вимог? Що переважить: здоров'я киян чи економічна конкуренція? Питання, мабуть, риторичне...