Плата за е-рецепт уб'є “Доступні ліки”

МОЗ примушує аптеки платити за участь у програмі

Адміністрування урядової програми “Доступні ліки”, покликаної забезпечити доступними за ціною препаратами пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом та бронхіальною астмою, з 1 квітня переходить до Національної служби здоров'я України. З цього ж часу запроваджується відпуск “доступних ліків” за електронним рецептом. І якщо раніше програма була економічно не вигідною для аптек-учасниць через низьку націнку, то тепер вона стане збитковою через запровадження абонентської плати за обслуговування електронного рецепта. І хай там як стараються видати занепокоєння аптек-учасниць такими нововведеннями за “втручання фарммафії”, те, як вони запроваджуються — відверта нісенітниця з боку НСЗУ.

Програма “Доступні ліки” від початку була економічно необґрунтована

Наше пострадянське суспільство звикло вважати, що ті, хто щось продає — “спекулянти, які наживаються на зубожілому населенні”. А якщо мова йде про аптеки — то “фармацевтична мафія накручує ціни на ліки”. Низька поінформованість у реальному стані справ на фармацевтичному ринку України, в тому числі й на ринку аптечного ритейлу, а ще більше — відсутність бажання шукати інформацію і розбиратися, як воно є насправді, — причина живучості міфу про фармацевтичну мафію в Україні.

Насправді ж, аптеки працюють у ринкових умовах та в рамках правового поля держави. Націнка залежить від об'єктивних чинників на ринку, при чому ціни на близько 60% ліків Національного переліку регулює держава. Тому коли йде мова про те, що програма “Доступні ліки” від самого початку мала цілий ряд недоліків — від переліку препаратів для пацієнтів (зокрема, відсутність комбінованих форм) до низької економічної привабливості для аптек-учасниць, то це — об'єктивні факти, а не намагання фарммафії очорнити тих, хто цю програму створив. Насправді ідея забезпечити людей із найпоширенішими хворобами доступними за ціною ліками дуже гарна, якби ж іще й її втілення відповідало задуму.

Зокрема, максимальна націнка для аптеки на лікарські засоби з реєстру цієї програми становить 15%. Тобто, якщо препарат з націнкою виробника та дистриб'ютора коштує 100 гривень, то аптека може його продати за 115 гривень. Свої 15 гривень прибутку разом з компенсацією витраченої сотні вона отримає після подачі звіту та виправлення в ньому помилок через 2-3 місяці, а не через 2 тижні, як було задумано. І з цих 15 гривень аптека має сплатити оренду, податки, заробітну плату тощо. Тобто, аптека витрачає свої кошти на забезпечення асортименту, підтримує роботу програми “Доступні ліки”, покриває всі свої витрати з власного бюджету, а компенсацію цих витрат отримує в кращому випадку — через місяць. Проте є факти, що деякі аптеки-учасниці отримували відшкодування через півроку, а частина столичних аптек стягували майже мільйонні борги за “доступні ліки” взагалі через суд.

Але мало того, що аптека по суті кредитує державу, а компенсація — це дуже “довгі” гроші. Аптека має ще й непрямі втрати через роботу з цією програмою: час, який потрібно витратити провізору на консультацію пацієнта щодо наявності ліків за вказаною у рецепті МНН та суми доплати, — це від 5 до 10 хвилин на одну людину, що створює чергу, і люди, які прийшли до аптеки, щоб просто придбати ліки, йдуть туди, де черги немає. Єдиний позитив — люди дійсно мають можливість отримати дешевші ліки. При цьому комунальні аптеки беруть участь у програмі тому, що це їх зона відповідальності — соціальне навантаження, покладене на такі заклади місцевою владою. А приватні — через збільшення товарообігу в аптеках, де мало відвідувачів, адже не всі необхідні ліки відпускаються за програмою, решту пацієнтам доводиться купувати за власний кошт.

Електронний рецепт: невиправдані надії

Таким чином умови програми не дозволяють аптеці покривати свої витрати. Тому великі надії аптеки-учасниці покладали на запровадження електронного рецепта, який мав би спростити та скоротити в часі процедуру відпуску ліків. Ідея полягала в тому, що сімейний лікар випише рецепт пацієнту, пацієнт із СМС-кодом прийде до аптеки, де провізор через через цей код побачить рецепт у єдиній програмі і видасть ліки згідно реєстру безоплатно чи з частковим відшкодуванням. За належної організації обігу е-рецепту це могло значно спростити і відпуск “доступних ліків”, і повернення відшкодування аптеці з бюджету, оскільки НСЗУ одразу бачитиме вже отоварені рецепти. Крім того, це дозволило б уникнути зловживань, оскільки ліки отримував би лише той, кому їх виписано.

Але, як то кажуть, з державою не варто грати в азартні ігри. Виявилося, що е-рецепт у програмі “Доступні ліки” працюватиме зовсім не так, як із тими ж інсулінами, де аптекам доступ у систему наданий безоплатно. Тут же за реєстрацію електронного рецепта постачальник медичної інформаційної системи братиме з аптек-учасниць абонентську плату. А тепер — бінго! — ця абонентська плата подекуди буде перевищувати розмір роздрібної націнки на препарати з переліку програми “Доступні ліки”. Вона формується залежно від кількості відпущених рецептів: за першу сотню аптеці потрібно буде сплатити 200 гривень, далі — по 70 копійок за кожен рецепт, а після реєстрації у системі понад 10 тисяч рецептів — 50 коп./рецепт. Але ліки, які пацієнту відпускаються безоплатно, аптека відпускає з націнкою 60 копійок! Тобто, аптека буде платити абонплату вищу, ніж її прибуток від програми, який і без того не покриває затрат, а якщо відпустить понад 10 тисяч рецептів, то зможе заробити аж 10 копійок, з яких має покрити свої витрати! Ще яскравіший приклад: аптека закуповує “Еналаприл-Астрафарм” (20 таблеток, 10 мг) по 5,48 грн., відпускає його з націнкою 1,45 грн. З цієї гривні 45 копійок аптека має забезпечити свої видатки і сплатити 2 гривні посереднику з НСЗУ за е-рецепт. Тобто, аптеку, яка є підприємством, створеним з метою отримання прибутку, фактично змушують працювати собі у збиток. Фарммафія, що й казати!

Недоліки в обслуговуванні е-рецепта

На разі в Україні досить успішно працює пілотний проект відпуску інсулінів за електронним рецептом. Система працює наступним чином: пацієнт приходить до свого лікаря, той виписує йому е-рецепт і дає роздруківку з його унікальним номером-ідентифікатором. В аптеці провізор вводить цей номер у систему, звіряє реквізити і вводить у програму аптеки назву інсуліну, видає чек, і в системі ставить позначку “відпущено”. Таким чином кожен пацієнт отримує свої ліки, а аптека — відшкодування їх вартості. Будь-які зловживання виключені.

Програма відпуску інсулінів за е-рецептом відпрацьована і перевірена часом. Чому ж не використати цей досвід в роботі з програмою “Доступні ліки”? Програма електронного рецепту працюватиме окремо від програми “Доступні ліки”, хоча мала б бути інтегрована в одну систему. Тому те, що існує на сьогодні, матиме наступний вигляд: пацієнт із, скажімо, гіпертонією прийде від лікаря з кількома 10-значними СМС-кодами, за кожним з яких значиться міжнародна непатентована назва. Провізор за кожним е-рецептом має в системі посередника ввести код; потім у своїй програмі знайти торговельні назви за кожною МНН; перевірити, чи цей препарат є у переліку програми “Доступні ліки”; пояснити пацієнту їх вартість, щоб той міг обрати прийнятну для себе; пробити чек; повернутися знову на сайт і ввести номер чека; повернутися в систему, закрити рецепт і ввести пароль, щоб накласти електронний підпис. Тож якщо раніше провізор витрачав на звичайний рецепт хвилин 5-10, то тепер він витрачатиме як мінімум удвічі більше! Це при надбавці 15%, з яких тепер потрібно ще й заплатити посереднику...

Замість висновків

Що обурює найбільше — це те, що сторонні організації хочуть присмоктатися до бюджету і за рахунок аптек мати регулярний прибуток. При цьому не всі бажаючі оператори інформаційних систем змогли долучитися до роботи з обслуговування е-рецептів, що не може не викликати недовіри до прозорості роботи постачальника медичних інформаційних систем.

Досі програма “Доступні ліки”, яка дійсно користується попитом у населення, цікавила аптеки хоча б для збільшення товарообігу, але з таким підходом вона стає очевидно збитковою. І якщо сьогодні з понад 20 тисяч аптек України участь у ній беруть близько 6 тисяч аптечних закладів, то після “покращень” у програмі залишаться одиниці: імовірно, комунальні аптеки, та й то не факт, адже участь у програмі — добровільна для всіх.

Складається враження, що новостворена Національна служба здоров'я України неспроможна забезпечити повноцінне функціонування програми “Доступні ліки” і підписується у своїй безпорадності ще до початку роботи над програмою.