Керівник нового покоління

Коли не завдяки, а – всупереч. Ми пам’ятаємо скандали довкола виборів ректора Нацакадемії імені Чайковського.

Максим Тимошенко – ректор Музичної академії

імені Чайковського

Коли не завдяки, а – всупереч. Ми пам’ятаємо скандали довкола виборів ректора Нацакадемії імені Чайковського. Коли Мінкульт, за своєю традицією, вирішив зманіпулювати призначеннями виконуючих обов’язки ректора, та, вочевидь, трохи на цьому погріти руки. Але – в той раз – не вийшло.

Наметове містечко перед Міністерством культури нагадало чиновникам події Майдану, і доволі швидко вони позадкували. Після цього були ще певні спроби з боку посадовців Мінкульту змодерувати ситуацію на свою користь, але студенти та викладачі обрали собі того ректора, який найбільше відповідав їхнім сподіванням – Максима Олеговича Тимошенка.

Як показав час, вони не помилились. Доволі випадково потрапивши на зустріч ректора зі студентами та працівниками студентського гуртожитку на Оболоні, я був приємно вражений. Зустріч виглядала, на кшталт родинної наради, чи зустрічі колег-однодумців. Рівне, відверте спілкування, без помпи та лестощів. Студенти спілкуються з ректором, як з товаришем. Хоч і старшим, але товаришем. Працівники старшого покоління пам’ятають ще батька нинішнього керівника, який довгий час був ректором Академії. Згадують його з теплотою. Ніхто не боїться виказати власну думку, хоч і на камеру, чи мікрофон.

А тепер про предмет наради. Кілька місяців тому, коли контракт з Тимошенком ще не був підписаний, він вже активно втручався у життя ВУЗу. Відвідини студентського гуртожитку були для нього і для супроводжуючих шоком. В «общазі» були створені всі умови, щоб там неможливо було вчитись і готуватись до занять. Відсутність гарячої води, кімнат для репетиції… – всього двадцять один пункт(!)  так от, через чотири місяці з’ясувалось, що п’ятнадцять з них вже виправлено. А інші – на різній стадії виправлення. Без зайвого шуму та піару – створена система, яка працює і дозволяє працювати іншим.

Чесно сказати, був приємно вражений. Очікував якусь примітивну медійну акцію, а потрапив на ділову виробничу нараду. Звичайно, труднощів ще багато.

За чотири місяці вирішити купу проблем, які накопичувались роками, нереально. Але створена система, яка запрацювала і набирає обертів. Енергійний ректор, виявляється, вирішує не тільки проблеми каналізації студентських «общаг». В проміжках він злітав за кордон, уклав кілька вигідних контрактів, зробив напрацювання по інвестиційним та грантовим програмам, потоваришував з високопосадовцями Китаю. Так, ще влаштував колегам приємний сюрприз – візит Пласідо Домінго! Не знаю, яку участь у всьому цьому приймав Мінкульт, але, переконаний, мотором цих змін є новий ректор Академії, Максим Тимошенко.

Як на мене, такі керівники – скоріше, винятки в зашкарублій системі міністерського менеджменту. Але, коли їх набереться критична маса, галузь нашої культури має шанс потенційно бути однією з найкращих у світі. На цій нараді Тимошенка зі студентами, працівниками та заступниками я побачив, як я хотів би, щоб виглядало наше Міністерство культури. Конкретні справи, вирішення проблем, відверта розмова. Інтригам, відпискам та розбазарюванню бюджету в цій системі місця нема.

Що ж, вперше за довгий час я приємно вражений. Хочу побажати відносно молодому ректору не опускати руки та рухати музичну академію через бурхливе море перешкод та байдужості вперед, до нових досягнеь та перемог.Творчих успіхів академії та її ректору!

Вадим Логвінов