Як українцям зменшити кількість пластикових відходів?

Що ж такого страшного таїть у собі пластик та як із ним боротися?!

За все своє життя середньостатистичний українець виробляє близько 17,5 тонн відходів. З них 2 тонни – пластик та інші полімери. З року в рік кількість таких відходів безперервно росте і забруднює нашу природу. Екологи б’ють в усі дзвони, аби попередити людство про екологічну катастрофу, але чомусь їх ніхто не чує. Сьогодні громадська організація «Центр розвитку міста» вирішила розібратися, що ж такого страшного таїть у собі пластик та як із ним боротися.

Учені вже давно вважають пластик найнебезпечнішими та водночас найперспективнішими серед усіх відходів. Екологи навіть називають товари з полімерів “виробами, якими користуються 2 секунди, які виготовляються 2 хвилини і розкладаються 2 сотні років”. І дійсно, зараз ми навіть не можемо уявити своє звичне життя без таких виробів: запаковані в поліетилен продукти у супермаркеті, пластикові картки, посуд, упаковки для медичних препаратів, косметики і т.д.

Частка полімерних відходів у загальній кількості усього сміття середньостатистичного українця сягає приблизно 10-15%, тобто майже 20 кг на рік. Тож нескладно уявити, скільки пластику залишає після себе одна людина упродовж усього свого життя. А мільярди людей?

За останні 65 років людство виготовило 8,3 млрд. тонн пластику, більше половини з якого було утворено протягом останніх 13 років. Така нескладна задача дає нам чітко зрозуміти, як швидко і масово полімери входять у наш побут. Екологи навіть прогнозують, що до 2050 року людство виготовить понад 12 млрд. тонн пластику, а це майже по 20 кг на один квадратний метр території України або по 200 г на один квадратний метр планети. Жахає, чи не так?

З усіх пластикових відходів 79% залишається на звалищах. Без належної утилізації вони розкладатимуться не менше 150-200 років, а за цей час людство, якщо не схаменеться, не залишить жодного вільного від полімерів клаптику на планеті. Саме тому, оцінивши всі небезпеки такої корисної на перший погляд речовини, вчені дійшли висновку, що потрібно негайно посилити контроль над виробниками полімерів, збільшити податок на виробництво пластику та зобов’язати виробників забезпечити утилізацію своєї продукції. Але ж промисловість завжди відповідає на запит населення. Тобто ми самі робимо так, аби виробництво полімерів розширювалося.

Тиха вода греблю рве

Розвинені країни вже давно прийшли до рішення регулювати виробництво та споживання продукції у пластику. Так, у Великобританії щодня у смітниках опиняється більше 700 тис. пластикових пляшок, тому тамтешній уряд прийшов до дуже цікавого рішення. Вартість напою підвищують на певну суму, яку будуть повертати покупцеві в обмін на використану упаковку. Таким чином пляшки дійсно перероблятимуть, а у самих британців сформується відповідальне ставлення до власного сміття. Згідно з розрахунками дослідників, така депозитна система збору тари дозволить зменшити кількість порожніх пластикових пляшок на 85% або на 600 тис. пляшок щодня.

Ще одне рішення, бо якого прийшла британська влада – закликати заклади харчування продавати воду не в пляшках, а на розлив. Покупці можуть приходити набирати воду або з власною тарою, або купувати паперовий посуд. Звісно, ніхто не хоче витрачати лишні гроші, тому ідея із власними пляшками користується популярністю.

В деяких європейських закладах покупці навіть отримують якісь знижки чи винагороду за те, що приходять із власним посудом. Наприклад, власники невеличких кав’ярень у Швеції дарують покупцям солодощі, якщо ті приходять із власною термочашкою або іншою екологічно чистою посудиною багаторазового користування.

Тому й не дивно, що у всьому світу показник переробки пластику найбільший саме у Європі. Там на повторну переробку йде 30% полімерів, у Китаї – 25%, а в США – 9%. Загалом у світі на переробку відправляється 9% пластикових відходів, ще 12% спалюється, а решта відправляється на смітник. 

В Україні ж ситуація трохи гірша. Підприємства де-факто не несуть ніякої відповідальності за виробництво пластикової продукції, поліетиленові пакетики в магазині видають безкоштовно, що заохочує людей використовувати більше полімерів, а альтернатив поліетилену та пластику майже немає: лише невелика кількість компаній поступово переходить із поліетиленових упаковок та паперові. Про можливу заміну пластикових пляшок не варто і говорити – напої у скляних тарах часто недоступні середньостатистичному українцю.

Однак і є приводи для радості – нещодавно Київська міська рада звернулася до ВР із пропозицією заборонити використовувати та продавати поліетиленові пакети на законодавчому рівні. Щорічно один українець використовує близько півтисячі поліетиленових пакетиків, які в більшості випадків не використовуються вдруге. Тож рішення обмежити використання цих виробів виглядає дійсно слушним, тим паче, що в 40 країнах світу вже заборонили або частково обмежили продаж та використання поліетилену.  Однак Київрада закликає не чекати офіційної законодавчої заборони, а розпочинати із себе: відмовитися від поліетилену та перейти на більш дружні до природи еко-сумки.

Головне – почати із себе

Головним споживачем пластикових виробів є населення, тож зміни треба починати із середини. Для того, аби зменшити кількість пластикових відходів у своєму домі, потрібно:

1.    Не купувати поліетиленові пакети в магазині, мати власний пакет або сумку багаторазового використання. За можливості віддавайте перевагу паперовій упаковці.

Якщо ж ви придбали поліетиленовий пакет, то після використання промийте його та просушіть – після цього його можна буде віддати разом із іншим пластиковим сміттям на переробку.

2.    Не використовуйте пластиковий посуд. Давно вже доведено шкідливі наслідки вживання напоїв чи страв із такого посуду: полімери виділяються у їжу й отруюють наш організм. Тому краще придбати їжу чи напій в паперовій упаковці або мати при собі власний багаторазовий посуд (наприклад, приходити в кав’ярню із власною термочашкою).

3.    Не купуйте воду у пляшках. Значно вигідніше прийти до автомату із продажу води зі своєю пляшкою багаторазового використання та придбати ті ж 1,5 літра не за 5 гривень, а за 2-3, правда?

4.    При покупці якогось товару в пластиковій упаковці, приглядайтеся до маркування. Існують такі види полімерів, які не піддаються повторній переробці, тому їх краще взагалі не купувати.

5.    Відмовтеся від косметики та засобів догляду за собою, які містять мікрочастинки пластику (маленькі кульки чи пластинки в зубній пасті, в гелі для вмивання тощо).

6.    Перейдіть від одноразових пластикових виробів до багаторазових. Так ви принаймні не будете щомісяця поповнювати «пластикові запаси планети» черговою одноразовою бритвою чи пакетиком з-під шампуню.

7.    Купуйте речі з натуральних матеріалів або з малим відсотком синтетичних (еластан, акрил, мікроволокно, поліестер/поліамід). Так ваш одяг буде безпечним для носіння і, відслуживши своє, не забруднюватиме планету.

8.    Ретельно промивайте весь пластик після використання, збирайте його та відвозьте у спеціальні пункти прийому вторсировини, де цим небезпечним відходам дадуть раду. Пам’ятайте, що викинутий у смітник пластик лише доповнить сміттєві полігони. А в перобленому вигляді він може отримати нове життя: макети на уроки біології, протези для людей з інвалідністю тощо.

Сьогодні в Україні існує ціла низка громадських організацій, які займаються формуванням в українців культури поводження з відходами або збором та вивезенням відсортованого сміття на місця, де воно переробляється. Наприклад, ГО «Україна без сміття» в будні дні запускає автомобіль, який збирає вторсировину в офісах, а на вихідних зупиняється в найпопулярніших районах. Громадська організація «Жива планета» активно долучається до розробки законодавчої бази у сфері поводження з відходами та проводить просвітницькі заходи, аби усе більше громадян свідомо ставилися до власного сміття. І це лише два приклади з десятків. Просто ми не завжди цікавимося подібними речами, тому й не знаємо, куди звертатися.

Потрібно розуміти, що неможливо припинити виробництво виробів із пластику та поліетилену раз і назавжди, однак кожен з нас може маленькими діями щодня зменшувати використання такої продукції і, відповідно, зменшувати попит на її виробництво. Саме таким чином ми зробимо нашу планету чистішою, а майбутнє – кращим.