Жити чи вмерти?..

Аптеки Голосіївського, Шевченківського та Дарницького районів столиці вичерпали ліміт виділених лікувальними закладами коштів на пільгові ліки

Є така притча про бабцю, яка не могла визначитися, купувати корову чи ні. Сумніви викликало те, що жінка була стара і не знала, як довго вона проживе. Тоді за порадою одного чоловіка вона вийшла на полонину і гукнула: “Жити чи вмерти?”. “Вмерти!” - почула відлуння. Корову не купила. А радник зазначив, що вона запитувала неправильно, потрібно було казати: “Вмерти чи жити?” І тоді луна відповіла “Жити!”.

Шкода, що в реальному житті настільки складні питання так просто не вирішити. Сьогодні багато людей, які мають складні захворювання та отримують ліки за рахунок бюджетних коштів, опинилися в ситуації, коли їх життя залежить від рішень головних лікарів їх лікувальних закладів та чиновників районних управлінь охорони здоров'я. Вичерпання аптеками ліміту виділених лікувальними закладами коштів на пільгові ліки нині загрожує здоров'ю пацієнтів, що проживають у Голосіївському, Шевченківському та Дарницькому районах столиці. Але поки що крики пацієнтів про допомогу у наданні ліків за пільговими рецептами залишаються без відповіді — навіть відлуння їм не відповідає, що вже казати про тих, хто може ці проблеми вирішити.

У Києві діє одна з найкращих на сьогодні програм фінансування медицини, спрямована на підтримку здоров'я населення. Бюджет столиці виділяє чималі кошти на ліки для пільгових категорій киян, а також для амбулаторних хворих за переліком, вказаним у Постанові КМУ №1303. Ці кошти надходять на рахунки лікувальних закладів, розпоряджаються ними керівники цих установ. Саме вони вирішують, хто буде постачальником ліків за безоплатними рецептами. І саме від їх рішень залежить здоров'я і життя великої кількості людей.

На жаль, після втручання Антимонопольного комітету України в систему забезпечення ліками за безоплатними рецептами, деякі головні лікарі побачили для себе можливості заробити додаткові кошти на пільгових рецептах. Звичайно, що через комунальну аптеку цього не зробиш — занадто там все прозоро, все чітко контролюється і перевіряється міською владою, а не лише керівництвом підприємства. А от комерційні аптеки, віднедавна звільнені від перевірок, - зовсім інша справа. До того ж, зазвичай на території лікувальних установ розміщуються тільки ті комерційні аптеки, з яких керівник установи має свій гешефт...

Забезпечення населення ліками за пільговими рецептами здійснюється на підставі угоди між лікувальним закладом та аптекою. Поки ці угоди укладалися із столичною мережею комунальних аптек — жодних проблем із забезпеченням пацієнтів ліками за пільговими рецептами не виникало, оскільки соціально спрямоване та підконтрольне мерії підприємство свідомо йшло на дебіторську заборгованість, надаючи (фактично у кредит) ліки тим, хто їх потребує. Проте, коли угода підписана лише на один квартал, і ніхто не гарантує погашення заборгованості за пільговими рецептами, така практика неможлива, адже ніхто не має права змушувати підприємство будь-якої форми власності працювати собі у збиток.

В той же час комерційні аптеки видають ліки за пільговим рецептом доти, доки ці рецепти підкріплені коштами. Чи може міська влада перевірити, скільки ліків було відпущено та скільки коштів було використано за цільовим призначенням — питання риторичне. Поки ж ситуація з ліками за пільговими рецептами схожа на стихійне лихо, яке лише набирає обертів. Комунальні аптеки згаданих вище районів Києва ліміт коштів на пільгові ліки вичерпали ще на початку березня. Комерційні аптеки, які за угодами з лікувальними закладами столиці повинні також відпускати ліки за пільговими рецептами, достатньої кількості ліків не передбачили. Люди не можуть отримати гарантовані державою ліки, що загрожує перервою у лікуванні, погіршенням стану здоров'я з усіма можливими наслідками.

Вирішення проблеми забезпечення пацієнтів пільговими ліками - повністю у компетенції головних лікарів лікувальних закладів. Втім, поки чиновники шукатимуть зиску у розподілі бюджетних коштів, пересічні громадяни, які мають пільги від держави, змушені шукати кошти на те, щоб підтримати власне здоров'я. От і виходить, що питання “Жити чи вмерти?..” лунає нині в різних районах столиці, наче голос волаючого в пустелі, і як це не прикро, - поки що не знаходить відповіді.