Кому вигідно втопити КП «Фармація»

14 декабря 2016, 16:06
0
512
Кому вигідно втопити КП «Фармація»
фото аптеки зі сторінки КП "Фармація" у Facebook

Журналістське розслідування чи "джинса"?

В Україні державні та комунальні підприємства досить часто стають обєктами бізнесових інтересів великих корпорацій, які прагнуть монополізувати ринок. При цьому застосовуються найрізноманітніші технології: від недоброчесної конкуренції, чорного піару та замовних передач і публікацій до відвертих рейдерських атак. От і комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Фармація» знову опинилося в центрі таких інтересів і вкотре зазнало інформаційної атаки з боку представників одного з приватних медіа-гігантів.

Ласий шматок для конкурентів

Чим же викликаний такий інтерес до комунального підприємства? Звичайно, що фармацевтичний ринок – один з найбільш прибуткових в усьому світі, і Україна не є виключенням. Нині вітчизняна роздрібна мережа, яка відпускає ліки споживачам, нараховує десятки тисяч аптек різних форм власності по всій державі. У Києві діє близько 1500 аптек і аптечних пунктів, з яких лише 98 аптек і 68 аптечних пунктів входять до КП «Фармація».

«Фармація» - це мережа комунальних аптек, де кияни можуть придбати ліки дешевше, але те, що підприємство перебуває у комунальній власності, не означає, що воно повинне працювати собі у збиток. Адже комунальне підприємство – це підприємство, створене з метою отримання прибутку у результаті своєї діяльності, а використання цього прибутку контролює виконком органу місцевого самоврядування, який створив це підприємство.

В різні роки діяльності були у підприємства свої негаразди, але «Фармація» за останні кілька років подолала кризу, розрахувалась із боргами, вийшла на рентабельність. І вочевидь, стала цікавою для того, хто хоче її поглинути.

Інформаційна війна як засіб недоброчесної конкуренції

Якщо проаналізувати так зване «сенсаційне» розслідування програми «Гроші», то стає очевидним не лише факт безпідставних звинувачень на адресу комунального підприємства, але й замовний характер самого «розслідування».

Перше, що привертає увагу глядача, - це колаж на задньому плані, який дискредитує передовсім мера Києва. Схоже, що виконавці замовлення вирішили не лише втопити комунальне підприємство, але й кинути тінь на політика, який разом зі своєю командою може скласти серйозну конкуренцію багатьом політичним гравцям не лише в столиці, але й у державі в цілому.

Наступне – це сюжет з одним чеком, який повторюється із програми в програму. І хоча якщо сто разів сказати «мед», солодше від того не стане, повторюваність інформації формує своєрідний «якір» у памяті глядача. Створюючи міфи про завищені ціни в аптеках мережі КП «Фармація», творчий колектив програми вдався до технологій нейролінгвістичного програмування, коли чиниться інформаційний тиск на споживача інформації.

Увага концентрується на людях, які дійсно потрапили в біду і потребують допомоги, глядача налаштовують на співчуття, а потім використовується метод негативного впливу: порівняння цін в комунальній і комерційній аптеці за одним чеком. На підставі такого одиничного порівняння робиться висновок, що комунальна аптека завищує ціни на всі препарати. Висновок - без дотримання правил статистичного порівняння, з вибіркою в один чек на кілька різних препаратів, тоді як така точна наука як статистика вимагає обсягу вибірки щонайменше у 35 об’єктів!

Що вже казати про те, що журналісти-розслідувачі “випадково” не згадали, що інвалідам І групи в комунальних аптеках підприємства ліки відпускаються безоплатно, а інвалідам ІІ групи — за половину вартості. Імовірно, ці факти не вписувались у замовлення...

Журналістське розслідування відповідно до міжнародних Кодексів журналістської етики та Кодексу професійної етики українських журналістів повинне бути передусім об’єктивним, інакше воно втрачає всякий сенс. Очевидно, що об’єктивність для журналістів у даному випадку зовсім недоречна, адже вона не дозволить досягти кінцевої мети. А методи свідчать, що мета не така благородна, як це декларується авторами програми.

Перш за все, факти, наведені у програмах, в яких фігурує КП «Фармація», не витримують обєктивної критики. Журналісти порівнюють відпускну ціну на препарати в комунальній і комерційній аптеках без аналізу закупівельної ціни на ці ж препарати. Чому? Тому, що препарат в комерційній аптеці міг бути закуплений ще минулого чи позаминулого року, коли закупівельні ціни були зовсім іншими. І тому, що закупівельна ціна – це комерційна таємниця, розголошення якої є кримінальним злочином (стаття 232 КК України).

Як формується роздрібна ціна на ліки

До речі, про закупівельні ціни. В журналістському розслідуванні обовязково повинен бути коментар звинуваченої особи. Журналісти програми дали директору КП «Фармація» Руслану Світлому можливість прокоментувати ціноутворення в мережі аптек комунального підприємства. Однак в ефірі просто вирвали частину фрази із контексту, що свідчить про тенденційність у викладі і повністю нівелює саме «розслідування».

Якщо ж звернути увагу на те, як журналіст порівнює закупівельні ціни нібито КП «Фармація» і роздрібні ціни в мережі аптек, тут теж можна побачити відвертий обман глядача. Особливо це стосується цін на «Нафтизин», де глядачу показано «закупівельну» ціну на форму випуску препарату у скляному флаконі, а названо роздрібну ціну на препарат у поліетилені.

Тенденційністю викладу вирізняється і частина сюжету про імовірність отримання знижки від виробника, аби потім мати можливість реалізувати препарати дешевше. Телефонні перемовини нібито з представником виробника настільки постановочні, що це очевидно навіть пересічному глядачу. Варто лише уявити, як відомий та шанований виробник просто так невідомо з ким телефоном домовляється про вагому знижку: адже з ким веде перемовини журналіст — достеменно не відомо. З таким же успіхом журналіст міг “укладати” подібні угоди зі своєю колегою з сусіднього кабінету чи з коханою дівчиною...

Закупівельна ціна на лікарські засоби залежить не лише від собівартості та кон'юнктури ринку, але й від того, в який спосіб замовник розраховується за продукцію. І якщо підприємство закуповує ліки з відстроченою оплатою, то ні про які знижки мова йти не може. Але ця інформація важлива тільки для об'єктивного і правдивого журналістського розслідування, яке програмі “Гроші” не цікаве.

Насправді, є лікувальні препарати, ціни на які регулює держава. Це затверджений кількома постановами Кабінету міністрів України перелік лікарських засобів, торговельна націнка на які не може перевищувати 25%. На решту препаратів – ціноутворення вільне. Так визначено законом, і всі аптеки та їх мережі самі визначають розмір торговельної націнки.

КП «Фармація» дійсно пропонує за найнижчими в Києві цінами ряд лікарських засобів, які можна придбати за «карткою киянина». Сьогодні цей перелік нараховує 211 лікарських засобів вітчизняного виробництва, які реалізуються в мережі комунальних аптек за ціною виробника з націнкою в 1 копійку. Така націнка продиктована тим, що підприємство не може працювати зовсім у збиток, адже воно має сплачувати податки, в тому числі і податок на прибуток. В даному випадку «картка киянина» діє як частина соціальної програми мерії для підтримки малозабезпечених киян. Перелік таких препаратів включає найнеобхідніші для здоров'я людей ліки, які можуть подарувати роки життя. До цього переліку входять і деякі так звані препарати комфорту, аби хворі могли полегшити біль і т.ін.

Також у комунальних аптеках “Фармації” користувачі «картки киянина» можуть придбати всі інші лікарські та медичні засоби зі знижкою. Тут «картка киянина» діє як дисконтна, з тією лише різницею, що комунальне підприємство надає знижку користувачам картки, а не випускає власних дисконтних карток, як це зробили інші аптечні мережі.

Мережа аптек КП “Фармація” не лише зберігає стратегічний запас лікарських засобів міста, але й забезпечує безумовну доступність ліків невідкладної допомоги при багатьох захворюваннях, контролює якість лікарських засобів та виконує інші взяті на себе соціальні зобов'язання. При цьому реальні ціни мережі коливаються на рівні середніх, а то й найнижчих по столиці.

Розслідування чи “джинса”

В журналістиці замовні матеріали, які містять приховану рекламу чи антирекламу, прийнято називати “джинсою”. Очевидно, що журналістським розслідуванням випуски програми “Гроші” про КП “Фармація” назвати неможливо, оскільки в них не дотримано основних принципів жанру, як би не голосили про сенсаційність їх автори. Проте є всі ознаки “джинси” - замовного матеріалу, орієнтованого на те, аби сформувати негативну громадську думку про чи не єдину аптечну мережу, яка дійсно турбується про здоров'я киян.

В гонитві за сенсацією автори програми геть забули і про об'єктивність, і про правдивість, і про добропорядність, - про всі засади професійної етики журналіста. Очевидно, не для всіх журналістів власна репутація дорожча, ніж гонорари за “джинсу”, здатну знищити роки праці чесних підприємців.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Киева
ТЕГИ: журналістика,"джинса"
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.