Ситуація в Святошинському районі Києва навколо конфлікту щодо будівництва «Київміськбуду» продовжує нагадувати порохову бочку.
Наразі, щоб не доводити все «до критичної точки», компанія після страйку поновила будівельні роботи. Проте активісти й надалі стоять на своєму, заявляючи, що не допустять зведення 25-поверхового будинку.
Останні стверджують, що забудовник незаконно привласнює прибудинкову територію, «Київміськбуд» же в свою чергу запевняє, що всі документи на дозвіл будівництва цілком законні, а напади на будівельний майданчик є нічим іншим, як «рейдерською атакою».
Незважаючи на заклики місцевої влади до цивілізованого діалогу, загроза фізичного протистояння залишається суттєвою. Та й недавній конфлікт, за повідомленням «Київміськбуду», призвів до жертв серед будівельників, а «від димових шашок та вибухових пристроїв, які кидали у офіс «Київміськбуду» агресивні молодики із символікою батальону Азов на одязі, могли зашкодити людям», – зазначається в заяві компанії.
Тому щоб ця порохова бочка не вибухнула в будь-який момент, а розбитих машин та голів не було ще більше, у ситуацію одразу ж мала б втрутитися поліція, яка поки що більше проявила свою бездіяльність у питанні захисту законних інтересів киян. Безпека правопорядку в столичному спальному районі декілька днів скотилася до нуля; протестна акції, яка мала б здійснюватися відповідно до вимог законодавства, перетворилася на масову бійку. У результаті все звелося до того, що про загрозу для свого життя говорили як жителі Святошинського провулку, так і працівники компанії, яким навіть довелося оголосити страйк та зупинити роботи до моменту, поки їм «більше не треба буде боятися виходити на будівельний майданчик».
Як у цивілізованій країні вирішується подібний конфлікт? Якщо громадські активісти вважають, що певний будмайданчик було виділено забудовнику незаконно, вони йдуть й оскаржують відповідне рішення в суді. Тим більше, що земельну ділянку по вул. Святошинській, 2, було передано «Київміськбуду» для будівництва та експлуатації житлового будинку зі вбудованими нежитловими приміщеннями рішенням Київради ще в 2014 році.
Якщо не допомагає суд, громадяни завжди мають право на мирні акції протесту, але (і тут потрібно підкреслити декілька разів) у законний спосіб. Інакше у нас ввійде в звичну практику, коли громадськість за відвертого потурання та внаслідок бездіяльності правоохоронців братиме у власні руки вирішення тих чи інших питань, які її бентежать. При цьому в хід йтимуть будь-які засоби, в тому числі й ті, що несуть пряму загрозу життю та здоров’ю населення. Не подобається активістові якась компанія чи її власник – організував полк інших активістів – прихопив із собою шини – і вирішуєш питання в ультимативний спосіб на свою користь. Так ми ризикуємо будь-які конфліктні ситуації вирішувати лише революціями загальнодержавного або локального характеру. Але сумнівно, що шлях до Європи, якої ми так прагнемо, пролягає через таку культуру і допускає такі методи доведення своєї правоти. Хіба ні?
Громадське протистояння за участю військових активістів призведе до того, що компанії захищатимуть свої інтереси та безпеку працівників, залучаючи на договірних засадах власні підрозділи охорони – при Національній поліції, а також приватний підрозділ охорони для забезпечення фізичної підтримки. Усе це регламентується і КК України, і КУаАП.
Залучення підрозділів Нацполіції дозволить вживати міри, які передбачені для поліцейських законодавством, а наявні зовнішні розпізнавальні знаки дозволяють ідентифікувати їх саме як працівників поліції. Це, власне, відповідь на питання: як захищатися, якщо поліція, яка покликана забезпечувати публічну безпеку, виявляються абсолютно безпорадною.
І в її компетенції передбачити, щоб за місяць не трапилося зіткнення представників окремих загонів спецпризначення з такими от приватними охоронними підрозділами. Тому що так само, як обурені мешканці Святошинського провулку готові захищати територію проти незаконної, на їхню думку, забудови; інвестори «Київміськбуду» не сидітимуть, склавши руки, коли на кону – їх кровні гроші, вкладені в будівництво омріяного житла. Не має сумнівів: якщо Нацполіція не прийде на вирішення ситуації, роз’ярені інвестори самі навідаються під стіни МВС, які не виконують свої обов’язки, та Кабміну.
Так само інвестори цілком можуть звернутися до офісу бізнес-омбудсмена. Чи потрібно пояснювати масштаби іміджевого скандалу для України, якщо серед міжнародної спільноти поширюватиметься інформація про те, що наша держава не здатна захистити інвестора та його законні права. Адже будівельники (державні чи приватні) – це в першу чергу бізнес. Те, що на законних об’єктах сьогодні трапляються такі масові побоїща, підриває реноме столиці та відправляє чіткий посил іноземним інвесторам: бізнес в Україні фактично не захищений від рейдерства. Більше того, подібні атаки можуть нести пряму загрозу фізичній безпеці для тих, хто представляє цей бізнес.
Усе це – ще й лакмусовий папірець для якості реформування правоохоронних органів, яка не виправдовує очікувань та фактично є проваленою, адже останнім часом все більше нівелюється саме поняття «безпеки». Держава самоусувається від регулювання проблем та залишає учасників конфлікту вирішувати проблеми просто між собою.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.