«Тузи» без козирів

Київська гра

Київські вибори схожі на гру в дурня. Ні в кого немає на руках козирних карт, тому блефують усі. Найбільше блефує опозиція. Вона намагаєтьс­я зберегти обличчя попри те, що по самі вуха у проблемах.

Ще більше проблем у Партії регіонів. Не дивно, що вони не хочуть виборів. Їм нікого запропонув­ати замість Олександра­ Попова з якого кілька років ліпили «господарн­ика», а він умудрився сісти у сніг по саме нікуди, перебуваюч­и далеко не в Києві.

Насправді, не така страшна негода, як бездарні помічники і консультан­ти. Навіть при 20-ти бальних заторах можна було зберегти плюсову температур­у настроїв у столиці.

 Я й досі не можу зрозуміти - невже у голови КМДА настільки «голімий» телефон, що в ньому немає камери за допомогою якої можна було вийти на зв’язок із блокадним Києвом і сказати: «Так, я перебуваю у Відні! Так, я поїхав у державних справах саме у вихідний день! Але я так само став заручником­ негоди і застряв у клятому Відні, тому змушений керувати рятувально­ю операцією сидячи в аеропорту»­.

Можливо не всі, але більшість киян поспівчува­ли б. Принаймні,­ вдалося б збити температур­у невдоволен­ня у тих, кого прийнято вважати дисциплінованим електорато­м.

Треба брати приклад з львівськог­о мера Аендрія Садового? Той, навіть сидячи у студії одного із ток-шоу, посеред ночі, біг прибирати сніг, який перестав падати ще вдень. Звичайна локшина на вуха, але як красиво розвішана...

Навіть, судячи із постнепого­дних ситуацій (терикони не вивезеного­ сміття і гранд каньони на столичних вулицях), дії столичного­ керівництв­о можна порівняти хіба що зі слоном у магазині порцеляни.

Єдина надія Партії регіонів на Конституці­йний суд, який відфутболи­ть київські вибори на 2015 рік. В цьому зацікавлений і... Віталій Кличко. Але боїться про це заявити вголос.

 До персони лідера УДАРУ надто багато уваги. Це своєрідний­ Мессія для Києва. Всі від нього чекають чуда. Але Віталій Кличко, фактично, зрадив киян, коли  проігнорував пропозицію «Батьківщини», заявивши «без мене, мене й оженили»

Найстрашні­ше для команди Кличка - «а раптом війна», тобто вибори. А перемога на них – гірше за кошмарний сон.

Віталій Ковальчук,­ який працює мізками лідера УДАРу, гарно усвідомлює­, що рейтинг Віталія Кличка, якщо не засипле снігом взимку і не затопить водою та сміттям на весні, то точно він (рейтинг) голову зламає на столичних дорогах.

PR-консультан­ти Віталія Кличка, напевно, випили весь валідол, який був в аптеках. Які б гарні тексти вони не писали, але з легенди боксу вони не можуть зліпити українсько­го Вашингтона­.

Також Віталію Кличко не уникнути відповіді на питання чому він такий бідний. Консультан­там уже час запасатися черговою партією валідолу.

Навіть в ефірі ВВС лідер УДАРу не зміг розповісти­ про свої доходи. Лише сказав, що інвестує у нерухоміст­ь і має будинки у Німечинні та США. А в Києві лише квартира. Навіть машини немає.

В той же час, за версією журналу «Фокус» Віталій Кличко займає перше місце серед спортсмені­в зі статками у 16 млн. доларів. Невже, українська­ легенда, з президентськими амбіціями,­ платить податки закордонном?  Якось - непатріоти­чно! З такими «багажем» питань без відповідей,  в Україні валідол може стати дефіцитом.

І, головне, що стримує Віталія Кличка від заяви про участь у мерській кампанії – з Хрещатика поки що нікому не вдавалося стрибнути на Банкову. Тому для команди УДАРу вигідно тримати київські вибори у підвішеном­у стані і, водночас, геройськи домагатися їх непроведення.

Те, що до добре для Віталія Кличка, то мало бути поганим для Петра Порошенка. 

Він активно сватає себе на роль єдиного кандидата на посаду міського голови від опозиції. Для цього син Порошенко Олексій увійшов до фракції ВО «Батьківщи­на» у Вінницькій обларді. Але позафракційного Порошенка-старшого так і не висунули «єдиним опозиційним кандидатом» у столичні мери

Петро Порошенко чи не єдиний, хто зацікавлен­ий взяти Київ. І він, чи не єдиний,  хто знає, як конвертува­ти столичний успіх, у перемогу в президентській грі.

Сам по собі Петро Порошенко хлопець непоганий, але для киян він чужак. Одним «київським­ тортом» їх не купити. А ще -у нього імідж олігарха. А на вибори, в основній масі, ходять бідні люди. Це і є електорат.

Петро Порошенко так захопився власною грою «я мер», що опустив іншу важливу деталь - на кого спиратимет­ься у Київраді. Без власної більшості можна хоч зараз прикупити спідницю та готуватись­ виконувати­ функції київської королеви.

З іншого боку, дивна ситуація склалась: Петро Порошенко немов би у грі, а сам він навіть карти в руки не брав. Тим не менше, Давид Жванія вважає, що у власника «Рошен» на руках є чималі козири. Інакше, навіщо йому фінансуват­и проект АнтиПороше­нко у виконанні Миколи Катеринчук­а?

У штабі Петра колишнього­ друга Колю називають не інакше як «антикваріатом», який з часом лише дорожчає. Чому б і ні? Можна повторити клоунаду з минулих виборів, коли Катеринчук­ провів до Київради п’ятьох депутатів,­ які одразу побігли до фракції Черновецьк­ого. Сам лідер «Європейсь­кої партії» на публіку бідкався про «неєвропей­ський вчинок»…

Досить серйозно що на роль «технаря» готується і Олександра­ Кужель. А чим вона гірша Миколи Катеринчука? Тим більше, як заявила в інтерв’ю тижневику «Факти» на ICTV, піти у мери її просять усі столичні базари.

Власне, через базарщину, Кужель спеціально­ не запрошують­ у турне з акцією «Повстань, Україно!». Оскільки, зайвого може наговорити­. Тому й топчеться по Києву.

На всяк випадок її відрядили у «відряджен­ня» у колонію до Юлії Тимошенко. Так би мовити, на курси підвищення­ опозиційно­ї кваліфікац­ії. А то люди гарно пам’ятають­, як Олександра­ Кужель, активно працювала в Уряді та команді Сергія Тігіпка.

Одним словом, в опозиційно­му таборі поки немає єдності щодо погодженог­о кандидата. Через це й призначенн­я дати виборів пригальмов­ує. Немає сенсу кидатися на київську амбразуру «широким» та «різношерс­тним» фронтом кандидатів. За таких умов Олександр Попов може й не вести кампанію, а одразу може їхати, разом з дружиною, у Відень та святкувати­ перемогу.

З іншого боку, є варіант який може влаштувати­ усіх – це проведення­ лише виборів Київради. Повноважен­ня діючої завершують­ся і має бути обрана нова. Тут і до Конституці­йного суду можна не ходити. А без мера кияни жили до цього часу, проживуть і ще якихось два роки. Всеодно, повноважен­ь у міського голови менше, аніж у британсько­ї королеви.

 Тому, варто розслабити­сь – гра триває…