- Мені, ось цю лапку
- яку саме, пєтуха чи курячу?
- ну давайте таку шоб більше жиру було
- там нема його. там же когті тіки. Беріть уже стегно, чи як?
- Нє, то мені тоді на яйця не хватіт.
Стояла за цим стареньким у черзі. Приїхала на малу Батькіщину на Великдень. Давно вже тут не була. Зажиріла у цій столиці. Бо наче й про бідність чула, про зубожіння теж знала, але вперше у життя заклякла.
- Шо вам? замовляйте.
Старенький ще рахував здачу і якось незграбно клав у картату сумку цю жовту лапу. Потім повернувся до мене і так тихенько собі:
- ви оце точно скажете. Шо то таке фу-а-гра. Ми з бабою хочемо на паску спробувати, а не знаємо, може вона дорога?
... Живеш отак у столиці, обговорюєш ДТП з "ламборгіні", читаєш про Межигірря, час від часу говориш з батьками про ціни на комунальні, а більша половина країни у цей час обговорює, що то таке за "фуагра" і чому її викинули у кошик для сміття і показали це по телевізору? У нас люди звикли вірити у все, що їм кажуть з голубого екрану. Якщо показують там про розкішне життя багатіїв - то це країна добре живе, якщо кажуть про якісь зіркові драми - супер, більше ж тоді нема що обговорювати.
..... З дідусем розговорилися. Каже, дружина цьогодень купила на святковий стіл три курячі печіночки. Чому три? Бо дві для них, а третя - для того, кого у цей день до них Бог пошле. Пенсії колишньому геологу та вчителю вистачає заплатити за квартиру, бо вона в них велика, трикімнатна. Продавати і жити у меншій на старості якось не хочуть. А не платити бояться - раптом, мовляв, щось відключать чи навіть заберуть.
- Оце по телевізору показували, як будуть забирати за борги квартиру, то й нам з бабою і страшно стало, де ж тоді жити будемо? Подумали, - каже він, - і вирішили: лучше картоплю з кількою будемо їсти, а за хату платити треба.
Наостанок привітав мене зі святом. Побіг, бо по телевізору мали показувати сходженя благодатного вогню, боявся спізнитися. На життя дід не скаржився, бо:
- Якось бачив, шо в новинах про моду говорили. А то є добре. Молоде покоління значить нормально живе. Ми з бабою якось виживемо. Та й Єсененки проживуть. (сусіди - авт.)
....Він пішов. Згадала інше дитинство. Коли жила якийсь час в Індіі. Тоді у Калькутті вразила ця їхня кастовість. Може теж несправедливо, але там бідняками є ті, хто, дійсно, усе життя жебракує, не має освіти і не працює, так би мовити, "на благо держави".
Хотіла ще додати, що телевізор - то велике зло. Та хіба я можу...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.