а як у вас?
З голови не йдуть дві речі. Повсякчас проектую їх на себе. Перше - заздрю, хоча й не можна, греко-католикам. У них чудовий новий голова пастви.
Друга - легенди не вічні. Усі не вічні. Банальщина, але, гадюка, така, застрягла-тут-надовго-і-не-вийду, фраза, що час від часу не дає спокою.
Моя бабуся щира вірянка. Залишає, попри маленьку пенсію вчителя, церкві не лише десятинну, а часом більше половини своїх кревних. Батюшка її любить, по-своєму. Вона допомогла відреставрувати кілька ікон і ще, мабуть, з десяток потрібних для церкви речей:)
А все тому, що хоче, щоби її відспівували по смерті у цьому храмі. Її запевнили, мовляв, не вірою єдиною. Грошей це коштує, і великих. Суму навіть назвали. Та бабуня її партизанить. Каже, назбирала за пенсію. І нещодавно вже встигла все віддати туди.
На запитання, чому у живої людини взяли за смерть - лише знизує плечима. Вона в цинізм не вірить. А вірить лише у те, що всі ми не вічні. Тому "кожному по його діяннях".
Утім у цинізм вірю я.
.....Хоча дуже хочу називати себе щирою парафіянкою.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.