Я не вийшла вчора на Майдан. І я втратила декілька років успішного життя своєї дитини.
Я не переконала чоловіка лишитися там на довше. І ми втратили декілька годин ідейного єднання.
Я вийду сьогодні. І завтра, і післязавтра. Віднині я буду
виходити завжди. Бо це потрібно моїй дитині, родині, країні. Бо їх
майбутнє я готова виборювати будь-якою
ціною і за будь-яких умов. Навіть, коли
моя провина у тому, що сталося, все частіше заважає діяти далі.
Так, у мене немає права на виправдання. Але його немає і у Вас. У тих, хто не виходив на
Майдан, Софійську Площу, під Межигіря etc… У тих, хто виходив сам, але так і не зміг переконати зробити
це інших. У тих, хто вчора зміг спокійно
заснути і прокинувся вранці без болю в серці. Ми всі винні: кожен у своєму. І ми про це добре
знаємо.
Нині ми свідомі своїх помилок. Не всі, і не всіх. Але ми можемо
почати діяти. І нехай все станеться не одразу. І чхати, що дощ і мало людей.
Треба просто вийти на вулицю. Сказати «Ні, я хочу інше життя» собі, своїм
близьким, друзям, сусідам по будинку, парковці, метро…
Я буду сьогодні там. І так – я пишаюся, що я революціонер, а
не лише Жінка і Мати!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.