Заборонено забороняти

В дискусії про аборти псевдо-етичні цінності підміняють здоровий глузд

23 травня 2012 о 15:00 Комітет ВРУ з питань правової політики буде розглядати сексистський законопроет № 10170 про заборону штучного переривання вагітності. Цей законопроект, автором якого є депутат від БЮТ Андрій Шкіль, грубо порушує Конституцію України, в якій заборонене втручання в особисте і сімейне життя (Стаття 32). Фактично, парламентарі та духовенство змушують українських жінок боротись за своє життя.

Я відмовляюсь вести дискусію про те, є ембріон людиною чи ні. Сама постановка питання про «вбивство» віктимізує жінок і відволікає увагу від соціального та гендерного виміру проблеми. Так, аборт це погано, і він має бути легальним, безпечним і рідкісним явищем. Коли ж ми говоримо про рівень абортів і способи його зниження, вартує називати речі своїми іменами. Найперше – вказати на тотальну сексуальну дрімучість українців, про яку розповість кожна гінекологиня. Мова не лише про молодь, котра не знає елементарних речей («з першого разу не залетиш»), але й про безвідповідальність чоловіків, котрі відмовляються користуватись презервативами, штовхаючи жінок на аборти. Мова узагалі про позиціонування сексу як чогось такого, що жінки «дають», а чоловіки «беруть», а ще дуже брудного і непристойного, а отже, не-можливого-до-обговорення – яким чином тоді вибудовувати гуманістичні принципи сексуального спілкування? Безпечні і ненасильницькі? Моралізаторам вартувало би поцікавитись питанням зґвалтування у шлюбах.

Депутати-популісти та церковники апелюють до «споконвічних», «традиційних» цінностей, які на перевірку, у тому конкретному змісті, який стоїть за їх заявами і діями, виявляються псевдо-цінностями. Етичність полягає передусім у солідарності, розумінні і підтримці. Погано уявляю собі панотців, котрі йдуть до шкіл, роздають презервативи і розповідають про хламідіоз та трихомонади. Чи проводять з паствою тренінги протидії сімейному насиллю. А от хоругвеносців з палицею-хрестом, як на роботі Бєлова, дуже навіть уявляю. Лицемірів, які намагаються придушити притомну й давно назрілу розмову про секс та сексуальності, гендероване насилля, рівність і свободу вибору. Чим спричиняють небажані вагітності, хвороби і смерті від невдалих операцій і готують новий нелегальний ринок – абортів – для місцевої мафії.

Відповідають за діла і їх наслідки. У випадку анти-абортної кампанії маємо класичний приклад «дороги в пекло, котра вимощена добрими намірами». Заборона не вирішує проблему, але погіршує ситуацію. Приклад сусідньої Польщі, де аборти заборонені, й до якого так люблять апелювати через офіційну «низьку» статистику направду показовий – рівнем нелегальних абортів, їх високою ціною, та позовами громадянок, котрі втратили здоров’я, до Європейського суду з прав людини.

Розмову про етику можна і потрібно вести – на засадах громадянського суспільства і демократії. Однак сьогодні дрімучі патріархальні стереотипи проголошуються недоторканними «цінностями» й усі інші голоси агресивно заглушуються. Ми отримуємо пакетом серію інквізиторських заборон – на аборти, гомосексуальність, секс, свободу слова і свободу пересування. Бидло треба контролювати економічно і біологічно, тому консервативне моралізаторство так квітне на фоні неоліберальних деформ та «закручування гайок». У всіх нас є невід’ємне право на життя – безпечне, достойне, екологічне. Його гарантують об’єктивні суспільні зміни, а не безвідповідальні популістські заборони. І якщо вже перейматись правом на життя як всезагальним етичним принципом, варто спочатку перестати їсти тварин і носити на собі їх мертву шкіру.