Запропонуй чоловікові яєчню

бо ти – безкоштовна прислуга

Фразу, яку я винесла в заголовок, якось сказала мені свекруха зранку на кухні. Далі відбувся показовий діалог:

-          Ваш син не травмований, зготує собі сам.

-          Чоловіків зранку треба годувати, інакше вони шукатимуть,  де їх нагодують.

-          Щодо чоловіка з такими звичками заперечень не матиму.

На той момент мені було геть не зрозуміло, чому маю дорожити мужчиною, який ставиться до мене як до прислуги (купи-зготуй-подай). Чотири роки шлюбу «жіночої мудрості» не додали, тож згодом я його завершила, не в останню чергу через прогресуюче небажання чоловіка бути партнером у домашньому господарстві.

В «ідеалі» все розпрекрасно – чоловік гарує «на роботі» і приносить додому гроші, жінка дбає про побут та дітей. Цей зразок сімейного щастя пояснюється «природними» чинниками – оскільки жінки народжують та годують грудьми, їм начебто ближча домашня сфера, від якої вони мають отримувати тонни задоволення. Хоча як можна вірити, що між лактацією і шваброю існує генетичний зв’язок, і що від виснажливої, непомітної і знеціненої домашньої праці можна бути щасливою? Особливо на фоні того, що в реальності в українських родинах працюють обоє. Зазвичай чоловік заробляє недостатньо для задоволення всіх потреб родини, однак дещо більше ніж жінка - тож «на роботі» працюють двоє, а «по дому» - лише/більше дружина. І не треба про «чоловічу» роботу. Це в селі – щодня косити, носити, чистити хлів, годувати худобу, викопати льох і посадити картоплю. У місті – це раз на рік прибити поличку. Чи полагодити кран (вірніше, викликати сантехніка, і потім невизначену кількість часу чекати на його прихід, і робить це зазвичай усе ж жінка). Така уявна «робота» дозволяє без докорів сумління користуватись результатами багатогодинної щоденної домашньої праці жінки. І про пральку, яка «сама пере», також не треба – купити порошок та пом’якшувач, зібрати і посортувати білизну, дещо наперед замочити, розпізнати і вивести плями різними способами, випрати три-чотири закладки (темне, світле, делікатні речі, постіль і рушники, дитячі речі), вчасно витягнути з пральки, розвішати і просушити, припильнувати щоб не намочив дощ, щоб темні речі не вигоріли на сонці, попарувати шкарпетки, розкласти речі по поличках (випрасувати те, що потрібно). Спробуйте похвилинно записати час, витрачений на домашню роботу – знатимете, чому не встигаєте відпочити, поки пралька «сама пере».

Більшість конфліктів у родинах моїх друзів – через розподіл домашніх обов’язків. «Ну і що тобі тут зробити?», запитує чоловік мою подругу, яка наважилась попросити розрубати м’ясо для борщу. «Після того, як чоловік допоможе порізати продукти на салат, кухню доводиться замітати» - скаржиться інша. Чоловіки не бачать об’ємів домашньої праці і не цінують її – «та що ти постійно миєш ту підлогу, я бачу тебе тільки раком». Або й відверто знецінюють – «ти що, не могла сама їх нагору винести? Дивись, я їх несу одним пальцем» - про торби, притягнені з базару. Коли ж щось допомагають, то так, аби більше не просили – навмисно повільно і урочисто виконують секундне завдання (а їх за вечір потрібно переробити ще сотню), або навпаки, підкреслено халатно і так, що потім доведеться до- чи переробляти, або роблять вигляд, що не вміють взагалі («я не знаю де в цієї дитини кнопка викл»).

Багатьох чоловіків з дитинства привчили, що любов та повага до них має проявлятися через побутове обслуговування. Що кухня – це принизлива «не чоловіча» справа. У ситуації, коли обоє заробляють гроші, вони виявляються не готові рівномірно розподіляти домашню працю (її об’єм, частоту, і, що важливо – якість), а будь-які спроби домовлятись про побутові клопоти чоловіки сприймають як наступ на маскулінне его. Натомість жінок вчать, що «мудра» дружина вміє уступати, і негласно – що секс треба вимінювати на послуги та ресурси. Жіночі порадники у масових журналах, церковна «наука» і навіть деякі психологічні консультації – це школа самоприниження, муштрування жінки до її «природної ролі» безкоштовної домашньої прислуги. В той час як жінкам потрібні не господарі, а партнери, яким не потрібно пояснювати, навіщо мити унітаз.