Мар’ян Ощановський, політолог
Колеги показали відео з підготовки передвиборчого ролика Валерія Копійки – колишнього в. о. ректора КНУ, а зараз голови Вченої ради Університету.
Кандидат
готується до зйомки, поруч люди, які йому допомагають. Нічого незвичайного.
Якби не одна деталь.
Серед
тих, хто допомагає Копійці, як з’ясувалося, – Лариса Комаха, голова
організаційного комітету з виборів ректора. Вона ще й
фотографує бекстейдж.
Тобто
людина, яка очолює організацію виборів, допомагає одному з кандидатів готувати
передвиборчий ролик. Як після цього іншим учасникам довіряти її
неупередженості?
Сподіваюся,
Лариса Комаха пояснить, чи входить вона до штабу Копійки. І
головне – як поєднує допомогу його кампанії з роллю голови
оргкомітету, який має забезпечувати рівні умови для всіх кандидатів.
Після
побаченого вирішив розпитати знайомих викладачів, як узагалі проходить кампанія
в КНУ. За їхніми словами, головна боротьба точиться
між Валерієм Копійкою та Ганною Толстановою – професоркою,
колишньою проректоркою з наукової роботи. А університетська
адміністрація активно допомагає першому.
Одне
з повідомлень у месенджері я мав можливість побачити сам. Після
наради з деканом працівникам економічного факультету повідомили,
що 8 жовтня о 13:00 відбудеться зустріч із кандидатом на посаду
ректора Копійкою. Усім науково-педагогічним працівникам потрібно готуватися.
Явка – обов’язкова.
Ось
це “обов’язкова” багато про що
говорить.
Кандидат
може запрошувати людей на зустріч, представляти програму, відповідати на
незручні запитання. Але коли викладачеві через керівництво кажуть, що він має
прийти, це вже використання службових важелів. Людина добре розуміє, від кого
надійшла вказівка і з ким їй далі працювати.
Фактично
адміністрація забезпечує одному кандидату те, що інші мають здобувати самі:
увагу й час виборців.
Цікаво,
на зустрічі з іншими кандидатами викладачів теж збиратимуть в обов’язковому
порядку?
Є
й інший спосіб впливати на людей – натякати на наслідки “неправильного”
вибору. Для цього навіть не потрібно прямо погрожувати звільненням. Достатньо в
розмові про вибори згадати продовження контракту, навантаження, премію чи перспективи
залишитися на посаді. Працівник сам зрозуміє натяк. Саме так службова
залежність може перетворюватися на виборчий тиск.
Окрема
історія – те, як університет висвітлює зустрічі з кандидатами.
Знайомий,
який був на передвиборчій зустрічі з Толстановою, розповів про
запитання представника юридичного відділу щодо колишнього ректора Бугрова. За
його словами, запитання справляло враження заздалегідь
підготовленого – і, як він описує, це було очевидно присутнім.
Виник діалог, у якому Толстанова відповіла гідно й певною мірою
дотепно, поставивши співрозмовника в незручне становище.
Однак,
за оцінкою цього ж знайомого, на офіційній сторінці КНУ
у Facebook епізод подали в негативному для кандидатки світлі. Його
враження від самої зустрічі та від університетського допису суттєво
відрізнялися.
Гострі
запитання кандидатам потрібні. Навіть якщо їх заздалегідь готують опоненти. Але
офіційна сторінка університету має відповідально передавати зміст
зустрічі. Відбір зручних фрагментів та замовчування решти, очевидно, впливають
на ставлення виборців.
Ще
одна деталь, про яку розповідають викладачі, – плакати з Копійкою на
факультетах. Вони рекламують чат-бот, але обличчя кандидата від цього не
перестає бути обличчям кандидата. Плакатів його конкурентів співрозмовники не
бачать, хоча буклети мали можливість отримати.
Адміністративний
ресурс часто працює саме так: керівництво “запрошує”, підлеглі розуміють, що
відмовлятися небажано, один кандидат постійно присутній у спільному просторі, а
люди, які організовують вибори, допомагають йому з кампанією. Звісно, для
виправдання кожен окремий епізод можна спробувати пояснити. Однак усі
разом вони дають достатньо підстав для серйозних запитань.
На
моє переконання, університетська спільнота цілком здатна сама вирішити, кому
довірити керівництво. Без підказок від деканату, обов’язкової явки та
демонстрації того, кого нав’язує адміністрація.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.