Першого разу міжнародні партнери збирали гроші на подолання наслідків аварії 1986 року. Тепер - на відновлення захисту, який був пошкоджений унаслідок російської агресії.
Днями у Відні керівник Чорнобильської АЕС Сергій Тараканов зустрівся з генеральним директором МАГАТЕ Рафаелем Гроссі. Одна з головних тем - відновлення Нового безпечного конфайнмента над зруйнованим четвертим енергоблоком. МАГАТЕ заявило, що докладатиме зусиль до його відновлення. США вже зробили добровільний внесок у розмірі $51 млн через МАГАТЕ - це частина фінансування до $100 млн, оголошеного Вашингтоном у квітні. Німеччина цього тижня заявила про готовність надати ще €50 млн і закликала інші держави G7 долучитися до відновлення.
Масштаб споруди пояснює, чому йдеться про такі гроші. Новий безпечний конфайнмент - 108 метрів заввишки, 162 метри завдовжки, з прольотом 257 метрів і масою близько 36 тисяч тонн. Його будували як мінімум на сто років. Сам конфайнмент коштував близько €1,5 млрд, а весь план перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему - приблизно €2,1 млрд. Фінансування забезпечили 45 країн та міжнародних донорів разом із ЄБРР. Це був один із найбільших в історії проєктів міжнародної співпраці у сфері ядерної безпеки.
14 лютого 2025 року по цій конструкції вдарив російський безпілотник із вибухівкою. Було пошкоджено близько 200 квадратних метрів панелей та утворено приблизно 15 квадратних метрів пробоїни в обшивці. Постраждали мембрана, вентиляція, кліматичні системи та обладнання. Конфайнмент втратив здатність повністю виконувати одну зі своїх ключових функцій - герметично ізолювати радіоактивні матеріали від довкілля. За нинішньою оцінкою ЄБРР, повноцінне відновлення коштуватиме щонайменше €500 млн.
Це важливо розуміти: йдеться не лише про ремонт величезного даху. Під ним досі знаходяться зруйнований четвертий реактор, старий саркофаг і близько 200 тонн високорадіоактивних матеріалів. Конфайнмент створювали не для того, щоб просто накрити їх ще на сто років. Усередині встановлена складна кранова система, яка має дозволити дистанційно демонтувати нестабільні конструкції старого “Укриття” та поступово вилучати радіоактивні матеріали. Після російського удару цей процес опинився під загрозою. Якщо не відновити герметичність і вентиляцію, корозія металевої конструкції може поставити під питання і розрахунковий столітній ресурс НБК.
І на цьому тлі є ще одна цифра, яка дуже точно показує, що сьогодні відбувається у Чорнобилі. Минулого тижня на майданчику ЧАЕС запрацювала нова сонячна електростанція потужністю 2 МВт. Литва передала для неї 7 296 сонячних панелей і 17 інверторів, а Японія профінансувала монтаж через ПРООН приблизно на $825 тисяч.
Станція стала додатковим резервним джерелом живлення для Нового безпечного конфайнмента. Тобто поки одна держава - росія - створює нові ядерні ризики, інші країни вкладають гроші, технології та обладнання, щоб ці ризики зменшувати.
І це, мабуть, найгіркіша частина всієї історії. Після 1986 року Чорнобиль став прикладом того, як світ здатний об’єднатися перед загрозою, яка не визнає державних кордонів. На безпеку ЧАЕС уже мобілізовано понад €2,5 млрд міжнародних внесків, ще понад €700 млн власних ресурсів вклав ЄБРР. Через десятиліття після завершення найбільшого етапу цих робіт міжнародній спільноті вчергове доводиться відкривати гаманці - не через нову техногенну аварію, а через війну, яку кремль розв’язав проти України.
Чорнобиль знову стає глобальним проєктом ядерної безпеки. Але відповідальність за те, що це відновлення взагалі знадобилося, не можна розчиняти у словах “війна” чи “бойові дії”. Є держава-агресор - росія. І є дуже конкретна ціна її агресії: щонайменше пів мільярда євро лише для того, щоб повернути Чорнобилю захист, який у нього вже був.