Економіка має бути економною...

Прем'єр Сергій Корецький заявив, що уряд запроваджує "жорсткий режим економії"

1 вересня 2026 року прем'єр Сергій Корецький з трибуни Верховної Ради заявив, що уряд запроваджує "жорсткий режим економії" коштів через дефіцит бюджету.

За його словами, уже знайдено 70 млрд грн, які повністю спрямують на потреби армії. При цьому він запевнив, що "щодо пенсій і зарплат проблем не буде", а під час підготовки бюджету-2027 уряд виходитиме з принципу "максимальної економії". Паралельно він озвучив дефіцит оборонного бюджету в $27 млрд і попросив партнерів про екстрене фінансування.

Це не економія - це визнання системного провалу!

Заява Корецького звучить як типовий урядовий "оптимізм у стилі корпоративного звіту". Насправді це публічне визнання, що після років війни, кількох урядів і величезних обсягів зовнішньої допомоги - держава знову опинилася в ситуації, коли доводиться різати все, що не має прямого відношення до фронту, і одночасно благати партнерів про додаткові мільярди.

70 млрд грн - це приблизно $1,6-1,7 млрд. На тлі заявленого дефіциту оборонного бюджету в $27 млрд ця сума виглядає майже символічною. Тобто, уряд знайшов кошти, яких вистачить хіба на кілька тижнів інтенсивних бойових дій за нинішньої вартості війни, і подає це як великий успіх "аудиту".

Кожне українське керівництво останніх років, оголошуючи чергову "жорстку економію", клянеться, що соціалку не чіпатимуть. Реальність завжди інша: заморожування індексацій, перегляд пільг, "оптимізація" соціальних програм, затримки, скорочення капітальних видатків на медицину, освіту, інфраструктуру. Саме ці статті найлегше різати, бо про них не кричать провладні та грантові ЗМІ.

Де реальний аудит?

Прем'єр анонсував "детальний аудит потреб Міноборони протягом місяця". Це звучить правильно. Але чому цей аудит не був зроблений раніше? Чому дефіцит у $27 млрд став новиною саме зараз, а не системною роботою попередніх місяців? І головне - чи готовий уряд публічно показати, куди саме йшли кошти, які тепер оголошені "зайвими"? Без прозорості "знайдені 70 млрд" залишаються лише цифрою в промові.

Недоторканність чиновників: попри обіцянки прем'єра не чіпати соціальні зобов'язання, пенсії та зарплати бюджетників, у суспільстві наростає критика через те, що уряд не демонструє готовності урізати захмарні зарплати та надвисокі премії чиновників і дармоїдів з Наглядових рад держпідприємств, капітальні ремонти державних відомств та утримання роздутого держапарату.

Громадяни та опозиційні політики зазначають, що заклики до "економії кожної гривні" звучать непереконливо на тлі того, що в містах продовжують виділяти мільйони на ремонти некритичної інфраструктури, бруківку та благоустрій замість прямого фінансування Сил оборони.

Стратегічна порожнеча...

Заява Корецького майже повністю зосереджена на тактиці виживання: різати, просити, перекидати. Про структурні реформи, які могли б зменшити залежність від зовнішнього фінансування (детінізація, дерегуляція, зменшення корупції, стимулювання власного виробництва, реформа податкової та митної систем у бік ефективності, а не тиску), майже нічого. "Максимальна економія" на 2027 рік без чіткого плану зростання доходів - це рецепт подальшого стискання держави.

У воєнний час пріоритет оборони беззаперечний. Але перетворювати всю фіскальну політику на постійний режим "різати все, що не стріляє" - це шлях до виснаження тилу. А тил, нагадую, теж воює: працює, платить податки, виховує і вчить дітей, утримує соціальну тканину країни.

Корецький діагностував проблему дефіциту. Але запропоноване рішення поки виглядає як чергове "затягнемо паски і попросимо в партнерів". Без жорсткої відповідальності за неефективність попередніх рішень, без публічного розбору, куди зникали ресурси, і без реальної стратегії зростання ця "жорстка економія" ризикує стати просто красивою назвою для подальшого проїдання майбутнього.