ОСББець підкрався непомітно

Благими намірами вимощена дорога до пекла

Скільки разів уже доводилося переконуватися в правдивості приказки, що благими намірами вимощена дорога до пекла. Але нові підтвердження цього продовжують з’являтися.

Скільки було зламано списів під час прийняття Закону про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Здавалося б, усе просто: щоб відстоювати свої інтереси, мешканці будинку мають об’єднатися й діяти спільно заради власного блага.

То хто ж головна дійова особа, або, як нині кажуть, вигодонабувач? Громадянин, мешканець багатоквартирного будинку. А все інше довкола — лише інструменти, зокрема й статутні органи цього об’єднання.

Та, на жаль, у нашій країні інтереси народу і тих, хто ним управляє, — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Так само часто відбувається і в структурах окремих ОСББ. Мешканці — це одна сторона, керівництво — інша. І чи завжди керівництво діє виключно в інтересах жителів? Кожен нехай відповість собі сам.

Останнім часом почала проявлятися цікава тенденція. На керівництво ОСББ у Києві посилився тиск щодо прискорення всіляких ремонтів і заміни мереж. Зрозуміло: війна, отже потрібно встановлювати резервне живлення. Начебто все правильно. Або, скажімо, в новому будинку діряві труби — треба міняти. Хоча будинок зданий лише кілька років тому. Але чому б не замінити старий проблемний чавун на сучасний пластик?

Усе було б нічого, якби не одне «але»: за все треба платити. І з кого ж брати гроші? З мешканців, звісно. І починається справжній шлях Мойсея пустелею. Щойно зібрали кошти на одне — одразу з’являється наступна ідея. Закінчили один збір — яка ще проблема на черзі? Жителі заплатять.

Особливо цікаво, що просувають такі ініціативи доволі впливові люди з посвідченнями радників депутатів Київради. І спробуйте вгадати з трьох разів, чиї саме комерційні фірми постачають обладнання, необхідне для реалізації кожної нової «геніальної» ідеї.

Керівники об’єднань співвласників зазвичай ідуть назустріч таким «ненав’язливим» побажанням. Саме тому й ведуть цей безперервний збір коштів на чергові потреби. Відмовити не можуть — бо одразу опиняться в немилості міського керівництва. А погоджуватимуться — матимуть шану й підтримку.

При цьому керівники вже давно засвоїли методики забезпечення «позитивних» результатів загальних зборів. І цьому, зокрема, сприяє нечітке законодавство.

А внески громадян — зовсім не малі. Кожна така «ініціатива» обходиться людям у кілька тисяч гривень з квартири. Ба більше, деякі ОСББ уже настільки захопилися, що запроваджують штрафні санкції навіть для платників так званих «добровільних» внесків. Неприбуткові за статусом організації, якими офіційно є ОСББ, фактично отримують цілком реальний позастатутний прибуток. І податкову це, схоже, не надто хвилює. Значно простіше запровадити новий податок для всіх громадян.

Я зовсім не проти того, щоб проблеми житлових будинків вирішувалися за рахунок мешканців. Але, на мою думку, цей процес не повинен бути настільки витратним, безкінечним і виснажливим.

І я вже не кажу про те, що під ці нескінченні фінансові збори потрапляють також дрібні підприємці, які ведуть свій нелегкий бізнес у нежитлових приміщеннях. Окрім усіх труднощів ведення справ у воєнний час, вони також змушені постійно платити. А інший бізнес — депутатський — тим часом процвітає на повну.

І всі ці пільгові міські програми часто теж працюють не стільки в інтересах громади, скільки на користь наближеного бізнесу.

Тож повертаюся до початку: кому ж насправді найбільше вигідне ОСББ? Мешканцю?

Я вже навіть не говорю про те, до кого мають бути питання, якщо через 6–7 років у новобудовах мережі вже діряві. Як то кажуть, поїзд уже пішов. Поїзд відповідальності.

Тепер у всьому винен мешканець. І саме він за все платить.

Ось такий усім їм ОСББець.