Життя як на мінному полі

Споживач ніхто і звати його ніяк

Читаю новини. Кабмін дозволив штрафувати споживачів за заборгованість із комунальних платежів. Не платити погано і неправильно. Якщо гроші є. А не платять мовляв ті, хто міг би і заплатити. Але відразу думки – застосують до всіх. Хто ж дасть гарантію, що будуть застосовувати лише до платоспроможних.

Відразу згадав, як податок на нерухоме майно замислювався як податок на багатих. Обклали всіх. А багаті розділили нерухомість у тисячі частин. І податків уникли.

Укрпошті дозволили торгувати ліками. Мовляв, лише у прифронтових районах. Ніхто не проти. Хоча одразу ясно, що тепер Укрпошта торгуватиме ліками скрізь. Та вони ж зі своїми обов'язками ледве впораються. Навели б порядок хоча б із доставкою кореспонденції. Але треба поторгувати ліками.

Швидко та впевнено нас відлучили від практики укладання договорів комунальних постачальників із споживачами. Раніше кожен із нас мав договір. Тепер у кожного постачальника є якийсь публічний договір, до якого ти можеш тільки приєднатися. Без жодного шансу впливу на прописані «під себе» самим постачальником умови. Хочеш приєднатися – за окрему плату можуть приєднати. Не хочеш – ну і нічого не отримаєш.

Якось непомітно сталося, що компанія YASNO почала використати цікаву методику. Нараховують зі стелі взяті авансові платежі на два місяці наперед. І нехай ти чесний платник, який не має заборгованості. Нехай ти авансом заплатив їм певну суму, тобто дав кредит. Вони його не вважають за кредит. Бо так написано у їхньому «публічному договорі». Але це не заважає їм нараховувати відсотки в разі несплати цих незрозуміло як нарахованих авансових платежів на два місяці вперед. Вважають свої незрозумілі розрахунки «втраченою вигодою»? І все це у воєнний час.

Спробуйте заплатити за послуги мобільному оператору без жодних комісій. Якщо не простежите, то платіж пройде через «Портмоне» з відповідною комісією. Випадковість?

Ех! Багато ще можна навести прикладів такої «комерціалізації» різних структур, і не тільки приватних, але і державних, коли споживач ніхто і звати його ніяк. Ну знайшли яйце по 17 грн. Добре. Але щодня простого громадянина смикають за ці органи безліч таких курок. Коли ж Кабмін почне реагувати на всі ці витівки?

А ще Верховний суд заявив, що лише на 20% рішень місцевих судів подаються апеляції. Отже 80% заявників нібито задоволено рішеннями судів першої інстанції. Зовсім не так. З цих 80% 75 не мають можливості заплатити судове мито чи найняти адвоката. А позиватися до перерахованих вище монополістів більшість громадян не бачить ніякого сенсу. Бачать, що на них і держава ніяк не впливає. Та ще з огляду на те, що правосуддя у нас каральне. Найчастіше працює проти громадянина-заявника. Що там у нас із судовою реформою? Іде, кажуть, своєю чергою.

Отак і живе наш громадянин. Як на мінному полі, не знаючи, де чергова міна закопана. Сумно це все.