Кожного разу, коли Генеральна прокуратура оновлює дані, чекаю, що ця цифра не буде збільшуватись. Але, на жаль, вона зростає. І тверезий розум підказує, що насправді вона і без того в рази більша.
Днями світ відзначав Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту. Всі це засуджують, кричать про покарання, погрожують бумерангом… Але як це може вплинути на тих, хто вже давно перестав вважати зґвалтування злочином? Кого за це його ж керівництво не те, що не карає, а навіть хвалить.
Жахи, які сьогодні чинять окупанти із українцями на наших землях, на жаль, відбуваються не вперше. У книзі Йоахіма Гофмана «Сталінська винищувальна війна» наводяться зразки наказів та різного розу свідчень, які фіксують статеві злочини над місцевим населенням не лише з боку російських солдатів, а й навіть з боку генералітету. Наприклад, там значиться, що генерал-майор Берестов, командир 331-ї стрілецької дивізії, в Петерсхагене під Прейсиш-Ейлау 2 лютого 1945 року зґвалтував дочку місцевої селянки та польську дівчину. І такі випадки були повальними. При чому, вік зґвалтованих - часто підлітковий.
На жаль, що тоді, що зараз, росіяни ґвалтують навіть дітей. Вони насолоджуються тим, що коять, особливо, якщо при цьому завдають тілесних ушкоджень та навіть провокують смерть. Дослідження, які проводились у ФНР після Другої Світової війни, зафіксували, що від зими 1944-го та до весни 1945 років радянські “визволителі” вбили на окупованих ними територіях (і майже всі випадки вбивства жінок та дітей проходили зі зґвалтуваннями) понад 120 тисяч цивільних.
Знущання і зґвалтування над місцевими жінками на окупованих територіях були нерідкими і під час інших війн. Про це ще 2016 року ООН зазначала у своєму звіті. Там згадувались конфлікти в Іраку, Лівії, Сирії, Ємені, Колумбії та інших країнах. Проте, росіяни у своїх звірствах “переплюнули” всіх.
Взагалі, зґвалтування на війні - це, перш за все, психологічний тиск. І не лише на жертву, а й на всіх, хто про цей злочин дізнається. Окрім того, масові зґвалтування часто використовуються як етнічні чистки - з метою знищення певної національної, расової або ж релігійної групи. Є ще одна причина. Доцентка політології Гарвардського університету Дара Кей Коен написала книгу “Зґвалтування під час громадянської війни” (“Rape During Civil War”). В ній вона зазначає, що під час деяких збройних конфліктів командири навмисне підштовхують солдатів до ґвалтувань, аби ті “привчались до насильства”. Інакше з них може не вийти “гарних бойовиків”.
Мені шкода, що сьогодні сексуальному насильству з боку росіян продовжують піддаватися люди, які залишаються на тимчасово окупованих територіях. При чому, це стосується, як жінок, так чоловіків і дітей. На жаль, не всі жертви сексуального насильства навіть розуміють, що над ними була скоєна саме ця наруга. Важливо усвідомлювати, що будь-яка примусова дія сексуально підтексту (навіть спостерігання) - це вже злочин.
Існують процедури, за якими можна фіксувати злочини сексуального характеру навіть зараз, навіть перебуваючи на тимчасово окупованих територіях. Так, це складно, але робити це потрібно. Аби жоден воєнний злочинець не втік від покарання. Аби кожна наша жінка, дитина, підліток чи чоловік розуміли, що їхні життя та здоров’я (як фізичне, так і моральне) важливі, і ми всіма силами будемо за них боротися.