«LEO» НА ВОЛОДИМИРСЬКІЙ, 4 - ЯК ТОЧКА ЗЛИВУ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ

Чому Баканов, Венедиктова і Монастирський не помічають криміналу й активності спецслужб РФ

Ми у кількох публікаціях вже досліджували історію кримінального провадження № 42012110000000089. Досудовим розслідуванням там встановлено, що протягом 2006-2012 років аферистка Вікторія Модлицька (Вязьмітінова) шахрайським шляхом заволоділа майном, належним її тодішньому чоловіку Юрію Вязьмітінову та сину його першої дружини Євгену Вязьмитинову. Серед цих активів – квартира у центрі Києва по вулиці Ірининська, а також цінні речі, предмети мистецтва і документи. Квартиру Модлицька (Вязьмітінова) «віджала» через договір дарування, у якому їй посприяла столичний чорний нотаріус Тетяна Куликовська, цінні речі, предмети мистецтва - таємним викраденням чужого майна (крадіжка).

Втім, попри однозначні висновки досудового розслідування, де цю низку злочинів практична розкрили слідчі, справа «зависла» на 10 років. Виглядає, що її навмисно гальмують. Причому, це відбувається на рівні Офісу Генерального прокурора Ірини Венедіктової та МВС на чолі з Денисом Монастирським.

Згодом, у контексті цієї справи, спливла ще одна – не менш цинічна, що наштовхує на питання вразливості національної безпеки України, про що наведемо згодом. Про неї стало потерпілий Ю.Вязьмітінов дізнався під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи №644/6982/16-ц, що розглядалася за його позовом. Він виявив клопотання про залишення позову без розгляду від 21.01.2017, начебто підписане ним, хоча насправді – з підробленим підписом. Це наштовхнуло його на думку, що, окрім нерухомості і документів, організоване злочинне угруповання у нього поцупило ще й права на бізнес – популярний у Києві ресторан «Лео» на Парковій дорозі.

Старт цієї оборудки сягає 2007-го, коли Вязьмітінов передав Вязьмітіновій в управління корпоративні права ТОВ «ЕС КІ МО» - власника ресторану. У подальшому при розлученні Вязьмітінова, не погодивши з ним і не передавши належних коштів, розпорядилась корпоративними правами на власний розсуд. Вона не мала права це робити, оскільки отримання згоди колишнього чоловіка було обов’язковою умовою. 24.10.2012 року Вязьмітінова передала їх своєму батькові Тимошпольському, в такий спосіб заподіявши екс-чоловіку матеріальної шкоди в особливо великих розмірах. Згодом той, начебто, передав корпоративні права жінці на прізвище К.Кошко.  

Етапи викрадення бізнесу ілюструють витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.12.2006 і 31.12.2008. У першому випадку внесок Юрія Вязьмітінова у статутний фонд ТОВ «ЕС КІ МО» складає 1.26 млн грн, внесок ТОВ «ЛАРЕНС» - 630 тисяч, і Нашкевича – 630 тисяч. Натомість у другому документі усі  2,52 млн грн записані на одну особу – Вікторію Вязьмітінову. 02.11.2012 цей внесок вже переписано на Тимошпольського. А станом на 19.02.2017 року його записано на громадянку Катерину Кошко , яка, начебто, його купила за 1000 грн.

Шляхом кількох шахрайських операцій права на чужий бізнес переказали підставній особі, яка не усвідомлювала сенсу цих оборудок. Адже під час допиту пані Кошко у якості свідка вона заявила, що не є засновником ТОВ «ЕС КІ МО» і уперше про це чує. За її словами, вона не посвічувала у нотаріуса статутні чи будь-які інші документи ТОВ «ЕС КІ МО» і не здійснювала там жодної фінансово-господарської діяльності.

Отримавши свідчення про злочин, слідчі вилучили для подальшого розслідування низку документів. Серед них -  оригінал Реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 25 січня 2017 року, де учасники правочину проставляють прізвище і підпис, довіреність від 13.03.2015, згідно якої учасник ТОВ «ЕС КІ МО» Тимошпольський надав повноваження В.Вязьмітіновій на підписання нотаріально посвідчених документів, та протокол загальних зборів ТОВ «ЕС КІ МО» від 25 січня 2017 року.

Експертизою  від 25.05.20 року визнано, що підпис Кошко на документах виконала інша особа. Ідеться про рукописний текст у частині опису документів, що надаються державному реєстратору, а також – про підписи на кожному аркуші у заяві про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 26.12.2017. Підписи сфальсифікували напроти графи «ПОКУПЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу частки у Статутному капіталі TOB «ЕСКІМО» і на аркуші №15 напроти графи «Кошко Катерина» у Статуті TOB «ЕС KI МО».

Експертний висновок підтвердив що Вязьмітінова використала вкрадені документи у Кошко без її відома для продажу частки  ТОВ «ЕС КІ МО». Тобто вона діяла за класичною рейдерською схемою, віджимаючи ресторан «LEO». Із липня 2017-го такий самий ресторан несподівано з’являється вже на вулиці Володимирська, 4. Хоча у реєстрі місцезнаходження ТОВ «ЕС КІ МО» і нині значиться перша адреса, за якою кілька років не ведуть жодної господарської діяльності.

Організована група осіб підробила документи і застосувала їх, вчинивши злочин, передбачений ст. 358 ККУ. Вона шахрайським шляхом змінила власника ТОВ «ЕС КІ МО», перевела на нових власників усі його активи, зокрема майно і обладнання ресторану. Про те, що юридично ідеться саме про вкрадений заклад, свідчить те, що шахраї продовжують зухвало користуватися його старим сайтом та офіційними інтернет-сторінками. Годі казати, що меблі, кухонний посуд і обладнання, що належали справжньому власнику ТОВ «ЕС КІ МО», також перевезли у новий заклад на Володимирській, 4. Збереглися навіть старі номери телефонів. Тобто це все тепер належало ТОВ «РЕСТКОМ», власником якого, юридично, згодом стала донька Вязьмітінової – Карина, а фактично продовжувала керувати вона сама.

Про те, що ці дії були заздалегідь сплановані свідчить те, що В.Вязьмітінова, яка згодом, замітаючи сліди, стала Модлицькою, незаконно перевела на себе право власності на знаки для товарів і послуг. Тож є підстави вважати, що так звані власники ресторану «LEO» на Володимирській вчинили злочин, передбачений ч. 3 ст. 229 КК України. Адже вони вкрали усе майно, кошти, рахунки, назву закладу громадського харчування.  

Фінальний етап афери відбувся у квітні 2020-го. Як встановило досудове слідство, відповідно до копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «РЕСТКОМ» від 13.02.2017 100% учасником цього товариства шляхом придбання часток стає Людмила Руденко. Відповідно до копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «РЕСТКОМ» від 20.07.2017 року статутний капітал товариства збільшено до 647 610 гривень за рахунок майна, що належало ТОВ «ЕС КІ МО».

У той же день аферисти на чолі з Модлицькою (Вязьмітіновою) вчинили остаточний крок, заради якого затівалася оборудка. Відповідно до копії протоколу загальних зборів ТОВ «РЕСТКОМ» 100% учасником товариства стає донька Модлицької (Вязьмитинової) – Карина Вязьмітінова. Таким чином вони поставили крапку в історії крадіжки ресторану «LEO». Тоді вони оформили нотаріально посвідчену довіреність на В.Модлицьку представляти інтереси її доньки.

Слідчі встановили й інші подробиці багатоетапної оборудки. Виявилося, що вже згадана Людмила Руденко також є підставною особою, прізвище якої із злочинних міркувань використала Вязьмітінова. Адже та не підписувала жодних договорів купівлі-продажу, протоколів зборів і взагалі була відсутня при нотаріальному посвідченні документів. Слідчі встановили, що Вязьмітінова вкрала майно ТОВ  «ЕС КІ МО» на суму 627610 і, отримавши паспорт Руденко, так як остання була коханкою її батька – Тимошпольського, підробила її підписи й передала ці активи на ТОВ «РЕСТКОМ».

Ми так докладно описуємо юридичні нюанси, аби зрозуміти справжні мотиви ініціаторів оборудки. Тож приділимо увагу тому хто і як облаштував новий-старий ресторан на вулиці Володимирській, 4. Його розташовано на першому і цокольному поверхах будівлі напроти Національного музею історії України та фундаменту Десятинної церкви. Попри те, що цей будинок внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (наказ МКТ України від 15.09.2010 № 706/0/16-10, охорон. № Кв-12), нові власники «LEO» скалічили його незаконною капітальною прибудовою.

Прибудова літньої тераси до вищезазначеного закладу, яка вже стала повноцінною капітальною спорудою, розташована в межах земельної ділянки, яка рішенням Київської міської ради від 29.10.1998 р. № 22/123 надана у постійне користування Національному музею історії України.

 Земельна ділянка за вказаною адресою, згідно «Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», розташовується в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, в археологічній охоронній зоні та в зоні охоронюваного ландшафту, в межах державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», на території пам’ятки археології національного значення  «Місто Володимира – дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви» (Постанова КМУ від 03.09.2009 № 928, охорон. № 260010-Н), в межах охоронної (буферної) зони об’єкта, занесеного до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі,  Києво-Печерська Лавра» (межі та режими використання території визначені науково-проектною документацією, затвердженою наказом Міністерства культури України від 23.03.2017 року, № 233).

Відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, отриманого на підставі проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому порядку, зокрема Міністерством культури України.

За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства культури України стало відомо, що дозвіл або погодження на встановлення згаданої капітальної споруди або будь-яких інших робіт за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 4 Міністерством культури України не надавався.

За інформацією Виконавчого органу Київської міської ради, у Департаменті культури відсутня науково-проектна та дозвільна документація на влаштування прибудови до будинку за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 4. Охоронний договір з Департаментом культури Виконавчого органу Київської міської ради не укладений.

Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві також не видавав і не реєстрував документів дозвільного та декларативного  характеру, які б надавали право на виконання підготовчих і будівельних робіт та не приймав в експлуатацію об’єкт будівництва за вказаною вище адресою.

Тобто ідеться про чергове нахабне порушення законодавства особами, які до цього вже вчинили низку злочинних дій.

За наслідками цього розслідування 2 березня 2018 року зареєстроване кримінальне провадження № 12018100100002464 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ККУ. Однак воно через деякий час було припинене після того, як в нього втрутилася низка впливових в правоохоронній сфері персон. Серед них – колишній близький партнер Вязьмітінової – директор КНДІСЕ Олександр Рувін та його приятель заступник Генпрокурора Говда. Вони зацікавлені у похованні справи через те, що побоюються бути скомпрометованими у випадку чесного слідства. Адже саме ці два персонажа «кришували» низку злочинів, до яких причетне угруповання у складі Вязьмітінової та її співмешканця Модлицького, відомого у кримінальних колах як Красномордого.

Беручи до уваги можливі грубі порушення норм містобудівного законодавства та законодавства у сфері охорони культурної спадщини окремими особами, що може призвести та призводить до погіршення стану об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Офісу Генерального прокурора, МВС України та СБУ необхідно провести об’єктивну ретельну перевірку наведених фактів. Відомо, що  під час керування СБУ - В.Грицаком, департамент «К» проводив перевірку з даного факту, но згідно розпорядження голови СБУ матеріали перевірки було знищено!

І саме їх причетність до цієї історії дозволяє привідкрити завісу того, з якою метою організовано цей незаконний ресторан із брутальною прибудовою. Поінформовані джерела свідчать, що він є напівзакритим місцем перемовин і відпочинку впливових людей з політикуму і правоохоронних органів. Там як вирішуються серйозні політичні й бізнес-питання, так і відбуваються масштабні відпочинкові формати. Останні – із вживанням наркотичних речовин і залученням жінок і чоловіків зниженої соціальної відповідальності. 

Власне, наявність у Києві такого майданчика, який злочинно  з’явився, і кожним днем існування порушує закон, пояснюється тим, що у ньому зацікавлено чимало сильних цього світу. Там бувають урядовці, депутати, прокурори, представники МВС та СБУ, перші люди з Податкової та Митниці, керівники ключових державних компаній…

Це заклад – із особливим статусом. Відтак, на нього поблажливо дивляться органи, які мали би відновити закон, багаторазово порушений тими, хто причетний до викрадення і рестарту ресторану. Вони розчиняються у його залах і перестають зважати на порушення його власниками норм кримінального законодавства. А натомість його відвідувачів підкупає ілюзія безпеки і захищеності, яку начебто дарує їм «LEO». Втім, саме аспект безпеки є прикметним у цьому кейсі.

Нагадаємо, що внаслідок шахрайських дій ресторан став власністю ТОВ «Рестком», засновником якого є Карина Вязьмітінова. Раніше вона була співмешканкою сина Олександра Рувіна – Сергія, який є високопосадовцем МВС. Подейкують, вона зберегла з ним взаємини, хоча з початку 2020-го вже мешкає в Москві з іншим цікавим персонажем – Данилом Лісовим, футболістом московського «Динамо».  

Згадана інформація наштовхує на певні роздуми. Карина досить часто буває у Києві начебто у ресторанних справах. Але є інформація, що у Москві коло її спілкування є ширшим, аніж чоловік-футболіст. Подейкують, що вона має регулярну співпрацю із акціонерами московського Динамо, які представляють МВС РФ. І що цю співпрацю організував і благословив нинішній співмешканець її матері – Модлицький. І що саме там їй та йому (Модлицькому) компенсують збитки за діяльність незаконного ресторану у Києві.

Але, в чому зиск російських силовиків? Є дані, що Карину у Москві попросили збирати певну інформацію, носіями якої є впливові клієнти ресторану «LEO», а саме: прокурори, працівники СБУ, МВС, НАБУ ДБР та податкової, їх коханки, дружини та «золота» молодь.  Адже ті вважають, що там їм ніхто і ніщо не загрожує. Що у залах немає приладів для прихованої аудіо, фото і відеофіксації. А відтак – почуваються вільно, втрачають пильність і охоче діляться непублічною інформацією своїх відомств. Цьому сприяють дозволені у «LEO» «таблетки» і «порошки», а також – особи протилежної статі і трансгендери, готові будь-кому надавати інтимні послуги. Тож не виключено, що найбільший «релакс» в «LEO» отримують представники спецслужби РФ, коли знімають інформацію з прихованих електронних носіїв.

Мати Даніїла Лісового – Наталія Лісова,  проживає в м. Києві та є засновником магазину Lapin House Ukraine, магазин одягу для дітей в Київ, адреса:  бульвар Лесі Українки, 20/22  та магазин Classic Club, вулиця Володимирська, 20/1, м. Київ.

До речі, і сам Модлицький регулярно зустрічається у «LEO» із представниками української влади. Ось фото, де він спілкується з людиною схожою на  директора КНДІСЕ Рувіна, який впливає на усі державні експертизи в Україні, і має перший рівень допуску до секретної інформації. Мимоволі постає запитання: про що говорять ці солідні джентльмени? А раптом то – не бесіда, а доповідь представника України особі, делегованій спецслужбами РФ? Невже Генпрокурор Венедіктова, очільник МВС Монастирський, голова СБУ Баканов не хотіли би отримати відповідь на таке амбітне запитання?

P.S. на день написання цієї статі потерпілому не відомо чи вжиті необхідні заходи та чи активізоване досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012110000000089 Генеральним прокурором України та міністром МВС!

Під час написання матеріалу стало відомо, що арештовану згідно Ухвали Печерського райсуду Києва від 11.02.2022 року квартиру 25 в будинку №14 по вулиці Паторжинського реєстраційний номер №1070747480000, яка належала Вікторії Модлицькій, 15.02.2022 року та подарувала Вязьмітіновій Карині. Нотаріус Коліжук О.О. проводив правочин о 21 годині 08 хвилин. Як відомо, «чорні» нотаріуси здійснюють незаконні правочини саме під покровом ночі.

Завдяки безкарності Модлицька (Вязьмітінова) далі продовжує здійснювати кримінальні правопорушення, хоча їй достеменно відомо, що згадана квартира визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42012110000000089 і знаходиться згідно Ухвали суду від 11.02.2022 року під арештом.

Прокурору групи прокурорів, заступнику начальника третього відділу Департаменту нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генпрокурора Айк Петросяну було відомо, що Печерським судом 11.02.2022 розглянуто клопотання Ю.Вязьмітінова про арешт квартири.

11 лютого 2022 року слідчий суддя Печерського райсуду Києва Матійчук задовольнив  клопотання. На квартиру наклали арешт. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Натомість Айк Петросян не виконав ухвалу про арешт майна В.Модлицької.

Виникає питання до Генерального прокурора України Ірини Венедіктової: Як вдається нотаріусам здійснювати правочини з дарування майна у час, коли воно знаходиться під арештом суду та визнано речовим доказом. У кримінальному провадженні № 42012110000000089 це зроблено за однією схемою двічі: перший раз - 20.06.2011 року, другий –15.02.2022 року.

Далі будуть нові докази кримінальних правопорушень Модлицької (Вязьмітінової), приватного нотаріуса Т.Куликовської, інших приватних нотаріусів м. Києва, яких долучала Вікторія, та які зібрано слідчими у кримінальному провадженні № 42012110000000089, а також прізвища високопосадовців, які «кришують» Модлицьку (Вязьмітінову), зокрема з КМДА.