«Самовизначення, а не відділення»

Цього року ми відзначаємо 30-тя Біловезької угоди, яку наші «сусіди» вважають одним із найбільших провалів ХХ ст.

Нагадаємо, що в грудні 1991 року в Біловезькій Пущі було констатовано факт припинення існування СРСР.

Зазначена угода стала черговим доказом, що держава, яка створюється та існує за рахунок авторитарної системи приречена. Так і сталося, як тільки лещата одинокої Комуністичної партії ослабли – держава розвалилася.

Іншою догмою, яка рано чи пізно мала провалитися, стали маніпуляції з будівництвом комунізму та соціалізму. Адже постійні розповіді зубожілому населенню про «терпіння, адже як побудуємо, то заживемо» також не вічні, вже зажили, дякую.

У такому контексті дивними видаються спроби сучасного Кремля оживити напівмертвий «Руський мір». Невже історія нічому не вчить? Вірити в те, що можна змусити умовного білоруса чи українця наступити «на ті ж граблі», після того як вони відчули смак свободи – наївно і схоже на передсмертну конвульсію послідовників СРСР в Росії, а не на ідеологічну доктрину.