Слуги олігархів скасовують трудові права і гарантії українців

Урядовий законопроект № 5388 звужує трудові права працівників та принижує профспілки

        Влада та олігархи розпочали потужний наступ на трудові права і гарантії громадян України. Нещодавно Верховна Рада ухвалила у першому читанні урядовий законопроект № 5388 про так звану «дерегуляцію трудових відносин», а по-суті – про скасування цілої низки базових трудових прав найманих працівників - більшості українців.   За цей відверто антисоціальний законопроект голосували нардепи: 215 від  «Слуги народу» , 13 від «Голосу», 11 з олігархічної групи «Довіра», троє позафракційних та двоє із групи «За майбутнє» (ось перелік негідників, які за цей злочин голосували: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=15432).

Цим урядовим проєктом закону передбачено внесення змін до Кодексу законів про працю України та Законів України «Про охорону праці», «Про відпустки», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», якими пропонується дозволити роботодавцям встановлювати  в трудовому договорі додаткові, не передбачені законодавством, обов’язки працівника, підстави для його звільнення. Також  запроваджується можливість  визначення на розсуд роботодавців трудового розпорядку, режиму роботи, відпусток, залучення працівників до надурочних робіт і роботи у вихідні дні.

Урядовий законопроект  передбачає запровадження нової системи повної матеріальної відповідальності працівників майже у всіх випадках виходу з ладу обладнання, устаткування, комплектуючих. На додачу, пропонується мінімізувати можливості захисту прав працівників профспілками, позбавивши їх права погодження звільнень працівників за ініціативою роботодавця, а також мінімізувавши рівень впливу профспілки на визначення умов праці підприємцями.

 Урядові пропопозиції  направлені на  підміну законом визначених трудових прав і гарантій працівників договірними  відносинами роботодавця та більш широке застосування строкових договорів.  У зв’язку з цим принижується роль і позиція профспілки, від якої залежить рівень забезпеченості інтересів найманих працівників у відносинах із роботодавцем.

Працівник стає повністю залежним від волі роботодавця.

Зокрема, урядовим проєктом:

- скасовується процедура надання згоди профспілки на звільнення працівника (стаття 43 КЗпП проекту);

- виключається необхідність ведення правил внутрішнього трудового розпорядку або графіків змінності. Їх ведення залишається на розсуд роботодавця (стаття 52 КЗпП проекту);

- час початку і закінчення щоденної роботи пропонується встановлювати за згодою працівника і роботодавця (стаття 57 КЗпП проекту);

- при залученні працівників до надурочних робіт (стаття 62 КЗпП проекту) та роботи у вихідні дні (стаття 71 КЗпП проекту) профспілка лише інформується, одержання на це дозволу від профспілки скасовується;

 - з профспілкою не узгоджуватиметься перенесення щорічної відпустки (стаття 80 КЗпП проекту);

- у зв’язку з виключенням необхідності ведення правил внутрішнього трудового розпорядку виключаються також і пов’язані з ними норми, як-то:

- за згодою працівника і роботодавця пропонується встановлювати час початку і закінчення щоденної роботи (стаття 57 КЗпП проекту), час перерви (стаття 66 КЗпП проекту) і вихідні дні (стаття 67 КЗпП проекту);

- без графіків змінності будуть надаватися вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях (стаття 69 КЗпП проекту);

- скасовується обов’язковість ведення графіків відпусток та подання повідомлень про початок відпустки. Ведення цих графіків залишається на розсуд роботодавця (стаття 79 КЗпП проекту);

- запроваджує новітню систему матеріальної відповідальності працівників майже у всіх випадках виходу з ладу обладнання, устаткування, комплектуючих.

Законопроектом не визначається єдина форма трудового договору, однак допускається укладання строкового трудового договору у письмовій формі. Така невизначеність щодо існування як усної, так письмової форми трудового договору з урахуванням запропонованих змін до статей 57, 58, 62, частини другої статті 66, статті 69 КЗпП (в частині виключення необхідності ведення правил внутрішнього трудового розпорядку) призведе до дискримінації працівників, які працюють за усним трудовим договором.

Запропоновані урядовим проєктом виключення статей 43, 43-1 КЗпП, зміни до частини четвертої статті 62, статей 64, 71 КЗпП, статей 38, 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 11 Закону України «Про відпустки» значно знижують правовий захист найманих працівників, звужуючи можливості профспілок захищати трудові і соціально-економічні права трудящих.

Крім того, аргументація щодо виключення статті 43 та статті 431 не витримує жодної критики, оскільки в якості підстави наводяться норми Конвенції МОП № 158, яка й передбачає проведення узгоджувальних процедур при звільненні працівників. Разом з тим розробники проігнорували необхідність імплементації положень Директиви Ради № 98/59/ЄС від 20.07.1998 про наближення законодавства держав-членів щодо колективного звільнення.

Також нині наявних гарантій при працевлаштуванні позбавляються різні групи працівників , зокрема, одинокі матері, матері з дітьми з інвалідністю, внутрішньо переміщені  особи, молоді спеціалісти, військовослужбовці звільнені в запас та ін. (для них встановлюється обов’язковий випробувальний строк). Надмірна практика використання короткострокових контрактів загрожує посиленням дискримінації на ринку праці, зокрема за віком, статтю, членством у профспілці.

     Міжнародна конфедерація профспілок і Глобальна профспілка INDUSTRIALL та профспілки України  - категорично проти ухвалення урядового законопроекту 5388 та звернулися з відповідною вимогою до керівництва України, оскільки цей законопроект суперечить міжнародним зобов’язанням України та конвенціям  Міжнародної організації праці.

В цілому урядовий законопроект № 5388 є відверто антисоціальним, практично кожна урядова новація звужує трудові права і гарантії людей найманої праці, нівелює роль профспілок на підприємстві та прямо порушує статтю 22 Конституції України, згідно з якою «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».