Як Путін Лукашенка обдурив або страшна казка, що стала реальністю Президента

«У нас (з Україною) ніколи не було проблем і ніколи не буде»

Декілька років тому Олександр Лукашенко в одному з інтерв’ю, яке стосувалося України заявив: «У нас (з Україною) ніколи не було проблем і ніколи не буде». Після цього відбулося декілька візитів до нашої держави, які ніби підкріплювали сказане. Проте, починаючи з 2020 року, «дружній сусід» почав набувати ознак ворога.

Основою для майбутнього конфлікту стали протести, спричинені президентськими виборами в Білорусі (серпень 2020 року). Тоді ж активізувався «старший брат», який розпочав поширювати антиукраїнські наративи російської пропаганди в білоруському інформаційному просторі. Так, поступово з’явилися розмови про українську Революцію гідності, яку російська пропаганда ототожнювала з державним переворотом.

У вказаному контексті порівнювалися не лише протестні рухи в Україні та Білорусі. Розпочалася інформаційна кампанія з маніпулятивними меседжами щодо долі «Януковича» для Лукашенка. Наслідком стала зустріч останнього з керівником РФ, що зумовило подальші напади на мирних білорусів.

Проте, дискредитацією демократичної позиції України справа не закінчилася. Для утихомирення «мітингуючих», які пропри загрози фізичної розправи, продовжували відстоювати власні права та свободи, Лукашенко вирішив знайти «ворога». Зазначена політика «стара як світ» і використовувалася як самодержавницькою Російською імперією, так і Радянським Союзом. Суть її полягає в «переключенні» уваги населення від внутрішніх проблем на зовнішнього ворога.

З цією метою розпочалися цілі інформаційні операції, які включали в себе не лише публікації провокативного змісту в Інтернет-мережі, а й вплив на аудиторію телеглядачів, наприклад, діяльність пропагандиста Азарьонка, який, нібито, голіруч зупинив «терористів з України». Сюди ж ми відносимо й історії на кшталт «Вагнерівців у Білорусі» та багато іншого.