«Коронавірус» - очікування смерті, страшніше за саму смерть.

Вже зрозуміло, що перехворіють геть усі. Питання тільки в тому, з якими втратами людство переживе цю «першу чуму 21-го сторіччя»

«Коронавірус» - очікування смерті, страшніше за саму смерть.

Вже зрозуміло, що людство не справляється з найбільшим викликом сьогодення «Коронавірусом». Заходи, що вживаються, не достатні для того, щоб зупинити розповсюдження інфекції. Навіть повна ізоляція населення по всьому світу не принесла очікуваного результату. Тільки но люди покинули свої домівки, як вірус знову почав поширюватися й продовжує зростати загрозливими темпами.

Також зрозуміло, що самоізоляція це тупиковий шлях але ніхто не пропонує іншого. Навіть найбільш економічно розвинені країни не можуть дозволити собі раз на пів року замикати всіх своїх громадян по домівках.  А крім «розвинених», є ще повно таких, як Україна, де  набагато все складніше. І схоже на те, що окрім самоізоляції,  іншого шляху  вирішення проблеми немає жодна держава світу.  Вакцина чи то є, чи її немає, чи буде, чи не буде - ніхто достеменно не знає й пояснити не може. І до яких наслідків призведе сама вакцинація, навіть якщо така колись буде проведена, теж не може спрогнозувати ніхто. Cитуація вже давно перейшла в некеровану стадію. Чим це нам всім загрожує? Перше, зважуючи на те, що до 80-ти відсотків короно-інфікованих переносять недуг у легкій формі, а іноді й безсимптомно, то, насамперед, величезними людськими втратами, особливо серед населення, яке знаходиться в групі ризику й надзвичайно важко переносить цю хворобу. Це, переважно люди похилого віку і з важкими діагнозами. Ну, і друге, не менш важливе, різким погіршенням рівня життя.

Ми вже з подивом помічаємо, як  разюче змінився й продовжує змінюватися наш світ. І це за не повний рік. Те, до чого людство йшло всю свою історію, починає зникати. Причім раптово. Ще рік тому ти брав квиток і їхав за «тридев'ять морів», хоч до «чорта в лігво», і думав, що так буде завжди, а тепер навіть рідним містом човгаємо короткими перебіжками, боязко озираючись навкруги, щоб ніхто на тебе, бува, не чхнув. А чого іще нам слід очікувати? Що ще нам доля піднесе? - ми можемо лише здогадуватися.

А ще до того існує загроза падіння світової економіки до таких мінімумів, що вибратися людству звідти буде важче, як свого часу із середньовіччя. І не виключено, що й саме воно зануриться по вуха до його рівня, з усіма притаманними йому ознаками - війнами, хаосом, новими хворобами й беззаконням. Ознаки «певного сповзання» ми вже можемо спостерігати на прикладах масових безладів, що відбуваються не будь де, а в «найстабільнішій демократії світу», її взірцем - у США. У країнах, що входять до «Європейського Союзу» ситуація теж вкрай напружена й загрожує вийти з-під контролю. І, як ми розуміємо, всі ці незбагненні речі відбувається не в останню чергу, через масовий психоз, викликаний появою нової «жовтої смерті» під кодовою назвою «COVID-19».

Отже, якщо є настільки нестандартна ситуація, якщо є загроза втратити всі ті надбання, яке людство здобуло впродовж трагічних сторінок своєї історії, якщо, в кінці кінців, існує загроза самому людству, то потрібно негайно приймати вкрай неординарні рішення. Такі рішення, які  здатні збити з пантелику найсміливіших стратегів і навіть сам коронавірус, який, як вважають деякі вчені, є в певній мірі живим організмом. А може ще й розумним. Хтозна, що покаже його подальше вивчення.

Як відомо, «хочеш знищити мафію - очоль її».

А ще відомо, що «очікування смерті страшніше за саму смерть».

Виходячи з вище викладеного, вважаю, що необхідно брати ситуацію  під свій «тотальний контроль». Зробити її керованою. Що саме пропонується? Давайте спершу для наочності проведемо аналогію з дикою природою, що буде більш доречно, як з чимось іншим. Припустимо, що ми  зустріли ведмедя. Піддавшись першим проявам паніки, ми попри прописані застереження, які вказують, що в таких випадках потрібно застигнути на місці й не рухатись, а то й взагалі впасти на землю, прикинувшись мертвим(чия ж психіка таке винесе?) спробуємо  втекти, але бачимо, що наздоганяє. Що ми зробимо? Ну точно не продовжуватимемо втікати, підставляючи дикому звіру під його пащу й пазурі свою спину. Правильно - ми зрештою повернемося до нього обличчям і зустрінемо грізного звіра, намагаючись боронитися бодай якось тим, що є у нас під руками. Це абсолютно адекватна поведінка й, впевнений, ні в кого не викликає зауважень. Якщо ж втекти від ведмедя, а в даному випадку  від вірусу нам не вдається, що очевидно, то нам не залишається нічого іншого, як всім  разом  розвернутися й рушити в зворотному напрямку, тобто прямо на вірус.

А тепер до суті пропозиції. Що мається на увазі?  У спокійному й виваженому режимі під наглядом медиків провести ПОЕТАПНЕ (регіон за регіоном) ПЛАНОВЕ ІНФЕКУВАННЯ (ППІ) населення (наголошую! – у «спокійному і виваженому», замість теперішнього «хаотичного і панічного»). Для цього слід, в  заздалегідь визначених регіонах на час проведення ППІ, попередньо  вжити необхідні заходи, такі як ізоляція людей з важкими хворобами й людей похилого віку,  забезпечення, шляхом концентрації існуючого та закупівлі необхідного додаткового медичного устаткування для  медичних закладів,  та вжиття інших вкрай необхідних заходів, які потрібно розробити й впровадити в зонах проведення ППІ.  Так, крок за кроком, регіон за регіоном, і навіть країна за країною, відносно в дуже короткий термін, ми позбудемося цієї напасті 2020 року, яка загрожує людству стати напастю найближчих десятиліть. Пропоную стати першими в світі, хто це зробить, і дати приклад іншим. Наголошую – «першими», замість того, щоб «волочитися в хвості» тих, хто, й сам не знає що робити та за звичкою заглядатися, а як там у них.

І не потрібно цього боятися. У багатьох випадках, у тому числі й на власному досвіді, ті з нас, хто перехворів і одужав, й ті в кого хворіли знайомі, чи рідні, зрозуміли, що якщо немає патологій, то коронавірус переноситься не важче, ніж сезонний грип, яким ми всі хворіли безліч разів і без особливих ускладнень. Отже, проблема не стільки в самому вірусі, скільки в тому, щоб морально себе підготувати, й бути готовими пройти це випробування гідно. Зустріти вірус обличчям до обличчя, Вийти, умовно кажучи, із окопів, а не ховатися по домівках, остерігаючись  виглянути в замкову щілину. Піти в наступ і здолати його в гіднім бою й з найменшими втратами – ось яке завдання стоїть перед людством. Лишень потрібно убезпечити найбільш вразливе до наслідків вірусу населення. І са́ме «Планове Поетапне Інфікування» здатне досягнути цієї мети в повному обсязі й у стислі терміни, замість того щоб розтягувати це безумство «на хвилі за хвилями»  на не визначений термін і з непередбачуваними наслідками. Не подобається слово «інфікування», замінімо його на інше. Наприклад «Планові превентивні заходи запобігання хаосу». Та як завгодно. Головне не міняти суть.

А тепер трішки статистики. Так, згідно відкритих джерел інформації, 80% смертей припадає на осіб старше шістдесяти років і у 75% померлих  були серйозні захворювання, в тому числі серцево-судинні й діабет. Більшість людей з важкими хворобами знаходяться саме серед літніх людей.

Розподіл летальності за віковими групами

Хубей, Китай                                                                        Італія

Виходячи з того, що ми бачимо, необхідно ізолювати  населення віком від 60-ти  років, та особливо вразливих до хвороби громадян, а інші нехай на здоров’я собі й своїм близьким та рідним похилого віку, хворіють і одужують. Але планово і поетапно. А коли всі ті, кому належить перехворіти перехворіють, то людям похилого віку вже практично ніщо не буде загрожувати, бо не буде від кого «підчепити хворобу». І чим швидше всі перехворіють, тим швидше все це безумство припиниться. Твердо впевнений, що простішого вирішення  проблеми з коронавірусом годі й шукати.  Для держави це точно краще, як час від часу запирати нас як проклятих по домівках усугубляючи й без того безрадісні економічні показники. Та й для нас благіше, ніж з жалем і відчаєм визирати на світ скрізь шпарини, спостерігаючи, як руйнується все що нам дороге.

Таким чином, у переважній більшості випадків перехворіють тільки ті, хто може самотужки впоратися з хворобою, а старенькі та хворі, залишаться жити. Вірніше, залишаться «насолоджуватися життям» на мізерну пенсію, яку їм люб’язно забезпечив український бомонд-політикум за роки «незалежності».

Вже зрозуміло, що перехворіють геть усі. Питання тільки в тому, з якими втратами людство переживе цю «першу чуму 21-го сторіччя». Якщо перехворіти планово, втрати будуть мізерні. Якщо залишити все так як є, на самоплив, хаотично борсаючись у пошуках порятунку, то багато з тих, хто нам дорогий у найближчій безрадісній перспективі підуть з нашого життя назавжди. А в світовому масштабі рахунок людських втрат піде на десятки мільйонів, якщо не більше. Ось така ціна зволікання. Час приймати НЕСТАНДАРТНІ РІШЕННЯ, ті на які вірус від нас аж ніяк не сподівається, ті, які здатні вбити його за відносно короткий проміжок часу.

Усвідомлюю, що дана пропозиція звучить вкрай незвично й навіть лячно, але й ситуація в нас теж вкрай складна. А ще потрібно зважати на те, що не знешкоджений вірус починає мутувати, що вже в декількох випадках призвело до повторних захворювань. Тобто, якщо не вжити запропонованих, або інших дієвих нестандартних заходів, ситуація ускладниться в рази.

«В ідеалі» замість ППІ, можна було б обмежитися лише ізоляцією найбільш вразливих до вірусу категорій населення, а решті громадян, не ховаючись під масками, ані тим паче «по комірках», залишитися на своїх робочих місцях і перехворіти спонтанно. Плюси даного варіанту в тому, що зникає психологічне навантаження, пов’язане з необхідністю добровільного інфікування. Другий, не менш значущий плюс полягає в тому, що так ми точно не докотимося до злиднів, а навпаки - у відносно короткий термін повернемося до звичного докризового рівня життя. До мінусів можна віднести те, що така процедура значно розтягнеться у часі, тож її реалізація буде обмежена фінансовими й технічними можливостями держав. Адже забезпечення дієвого захисту населення з групи ризику  на  тривалий період та ще й одночасно у таких масштабах, потягнуть далеко не всі. І якщо до сих пір ніхто не пішов цим шляхом, то не виключено, що саме через вказані обставини.  Тож, з цієї точки зору, цей варіант є менш реалістичним. Але це бодай якась стратегія, хоча б якесь світло у кінці тунелю, а не та безпорадність,  яку ми спостерігаємо серед можновладців зараз. Ми вже бачимо, що держава практично «умила руки», розписавшись у власній безпорадності та  вигукнула у відчаї «рятуйся хто може самотужки!».  Процесом ніхто не керує. Хворих все більше. Смертей теж. А далі що?

Ось такі пропозиції. Впевнений, що варіантів є набагато більше. Народ у нас розумний та кмітливий, і не в тепличних умовах зріс його бойовий дух, інакше не вижили б наші ані мова, ані культура , ані ми самі. Якщо є у когось свої пропозиції, то необхідно їх подавати й просувати. Але не сидіти й чекати, що хтось для нас щось зробить. Порятунок лише в наших руках, і кому як не нам вирішувати в якому світі ми хочемо жити. Тож не зволікаймо. І давайте вже покладемо край цим безглуздим смертям і цьому «вічному страху» заразитися, який страшніший за саму заразу.

Аспірант кафедри «парламентаризму та політичного менеджменту»

 «Національної Академії Державного Управління»

Олександр Мисишин

27.10.2020

PS. І взагалі, потрібно як найшвидше пройти дане випробування коронавірусом і готуватися до нових атак, які незабаром нанесе людству планета, за систематичне її забруднення «людиною розумною». Адже це тільки початок, якщо хтось не зрозумів.