Велике лихо нашого часу

Щодо фемінітивів: тепер модно всім іменникам на позначення хоч якогось заняття ліпити жіночі закінчення - покупчиня, пішоходка, мереса.

Так, в мові існує безліч таких: акторка, поетеса, кравчиня. Проте новоутворення, виготовлені нашвидкоруч і ФЕМЕНоподібно - аби лише якнайгучніше, найексцентричніше заволати про свої права - це точно не той спосіб, в який слід було б поводитися з мовою: вона доволі ніжне створіння.

Уявіть собі, старовинні ГОЛОВА, СТАРОСТА, ВОЄВОДА - із "жіночими" закінченнями - чудово почувалися, будучи саме чоловіками; і жодному з цих дивних чоловіків не спадало на думку вимагати у мови чоловічих закінчень для своєї посади: я - голов, ти - старост, а він - воєвод: ми ж не дівки якісь, у нас яйця, ось поглянь, я покажу.

Коли жінка каже: "Мій син - МОЯ надія та гордість" - її, сподіваюсь, не бентежить, що до її хлопчика додається практично балетна пачка у вигляді цього "моя".

Поняття роду у мові - значно еластичніше, ніж одна пряма й зашкарублена мозкова звивина, ось у чому проблема.

Конструкції на кшталт «ПОСОЛ увійшла до амбасади», «ПІЛОТ злетіла у небо» чи «АКАДЕМІК написала статтю» викликають у псевдофеміністок есхатологічний жах: їм важко уявити, що ці іменники, з такими фалосоподібними, волохатими й брутальними твердими приголосними наприкінці - тут насправді ЖІНОЧОГО роду, і не потребують ідіотських прикрас із МАФа «Все по 10 гривень» у вигляді «жіночого» закінчення: і, між іншим, це знання з підручника за 6 клас, а послині, пілотки, членкині та бійциці шкодять мові не гірше за валуєвські та емські укази.

І не лише мові.

Велике лихо нашого часу (сподіваюсь, чинна пандемія це наочно продемонструвала) - тотальна відсутність базових, елементарних знань: нинішня хіпстерська спільнота передусім кидається саме на Муракамі чи Бегбедера, не даючи собі праці насамперед розпочати з припорошеного пилом, нудного фундаменту - Платона, Паскаля або Чехова. Ця безбазова, інстаграмна наука дає врешті-решт жахливі плоди: невігластво й петеушництво тепер приходять в благородних шатах найактуальнішого прогресу - і за ними радо слідкує і наївна юнь, і перелякані лідери думок та монетизацій.

Фемінізм та боротьба за права жінок - це щодо жіночих обрізань десь в Африці, шлюбу для 12-річних дівчаток десь в Азії та рівних з колегами-чоловіками зарплат десь тут у нас. Це, врешті, законодавство щодо домашнього насильства і суспільне засудження пісечок, яким айфончик, шубу та на ручки.

Фемінізм у мові - це коли ПІЛОТ може бути жіночого роду, а от пілотеса - навпаки - ознака сексизму: жінка МОЖЕ бути пілотом, це ПРИРОДНО і не потребує зайвого підтвердження у вигляді принизливих закінчень. ПОСОЛ - не обов’язково чоловік; доліпляючи вісюльку, яка насамперед вкаже на стать, а не на професійні якості, ви якраз принижуєте жінок.

А ліплення цих дешевих вісюльок до чого завгодно відверто шкодить справі фемінізму, перетворюючи його на оперету, - це Проня Прокоповна на посаді академіка.

Академкині. Кандидатки в докторки наук. Як мені тут підказали, членкині-кореспондентки.