Сьогоднішні події багатьом нагадують кінець правління режиму Януковича, бо саме через тиск на свободу слова все закінчилося плачевно.
Буквально пів години тому дізналася про те, що до відомого українського волонтера Галини Однорог, котру військові знають по фронту більше, як Маша Українка, прийшов дільний поліції і приніс папірець, в котрому написано про те, що на її публікації в Фейсбук за відкриту критику влади пожалілися. Ну прям якийсь необтесаний радянський союз.
Галина Однорог відреагувала на цю подію досить спокійно і сказала, що від написання правди ніколи не відмовиться, в чому її підтримало багато українців, адже ми її знаємо по дуже хорошим справам, а не по пустим словам. Це надзвичайно порядна жінка, котра не заробляла на війні, і стояти поряд з нею, то є велика честь, а не вручати заяви про допит написані кгбістами.
Особисто я знаю Галину Геннадіївну від самого початку війни, тобто цілих 6 років поспіль.
Познайомилася із нею особисту в місті Маріуполі. Якщо дуже коротко, то коли я отримала від знайомих гроші на реабілітацію після полону, то вирішила витрати їх не на себе, і не на відпочинок закордоном, а накупила військовим ЗСУ та добровольцям теплі речі, та відразу повезла їм на фронт.
Повертаючись із самої гарячої точки із Пісок, де ми потрапили під страшний обстріл, і ледь лишилися живими, ми поїхали до Маріуполя. Там нас зустріла відомий волонтер Галина Однорог. Разом із нею ми поїхали в самі гарячі точки Маріуполя, аби провідати військових. Ніхто інший, в гарячі точки їхати із нами, на той час, не наважився. І зазвичай це відбувалося так: привозили до безпечного місця гостинці, а там якось передасте. Все це Галя брала в свої руки, і як маленький ішачок під обстрілами тягнула до військових, а у зворотньому напрямку, ще й могла пораненого на собі понести до лікарні.
Тому, коли мені, як нащадку славетного козацького роду генерала Михайла Крата командира першої української дивізії часів УНР, було доручено визначити/нагородити кращих волонтерів України та військових російсько-української війни, першим кого я нагородила від Міністерства Внутрішніх Справ України іменним годинником, це була Галина Однорог! І вона його отримала заслужено! Навіть я такого годинника не маю, бо саму-себе, мені якось не зручно було нагороджувати.
А тепер в мене виникає питання, за що ми нагороджували цю відчайдушну, прекрасну, надзвичайно мужню жінку? Щоб зараз до неї ходили дільничі поліцейські і тероризували своїми листами сепаратиського характеру?
Отже раджу Галині Геннадіївні, витягнути із своєї кишені, наступного разу, той годинник котрий я їй подарувала від МВС, і сказати, що їхній час корупції, залякування, тиску та шантажу може закінчитися значно швидше ніж йде час на тому годиннику, котрий вже не зупинити!
Ірма Крат "Свобода слова"
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.